Про цей рік у житті Львова згадує "Еспресо.Захід".
Львівський вокзал із кінця лютого 2022-го зустрів тисячі українських жінок і дітей, які змушені були покинути домівки й втікати від російської навали. У перші дні повномасштабної війни львівський вокзал приймав у 20 разів більше людей за добу, ніж у мирний час. Чи не 100 тисяч щодня замість звичних п'яти. З часом кількість людей зменшилася, проте й зараз щодня Львів зустрічає принаймні один евакуаційний потяг із охоплених бойовими діями частин країни.
Спочатку найбільше поїздів прибувало з Харкова, Києва, Краматорська, зараз продовжують приїздити з Покровська. Усіх, хто прибував на Головний залізничний вокзал у Львові, зустрічали та забезпечували необхідною інформацією, психологічною підтримкою, за потреби поселенням чи допомогою із подальшим виїздом волонтери медико-психологічної допомоги.
Разом із тим, у перший же день вокзал став і точкою відправлення для багатьох – усіх тих, хто в пошуках безпеки їхав далі, за кордон. Евакуаційні поїзди до Польщі наповнювались миттєво, до них лаштувалися велетенські черги. Проте волонтерська служба, яка фактично відразу ж сформувалася на місці з небайдужих львів'ян, змогла перетворити розгубленість на організовану допомогу. Людям пропонували гарячу їжу та пиття, місце для перепочинку, формували черги на евакуаційні поїзди до Польщі. Згодом одна з таких ініціатив, а саме волонтерство на п'ятому пероні залізничного вокзалу, переросло у створення однойменного благодійного фонду – ГО "5 перон".
Уже наприкінці березня черги почали зменшуватися, вокзальні перони ставали вільніші, проте не порожніли.
Місто прийняло та поселило декілька сотень тисяч вимушених переселенців. Спочатку люди жили навіть у школах та садках, когось львів'яни забирали у свої домівки, згодом для них почали створювати модульні містечка, приводити до ладу гуртожитки й інші будівлі, які пасували для тривалішого проживання. До Львова і області переїздили цілі дитячі будинки. Нові мешканці освоювались, наново знаходили себе та своє місце у Львові, вчили українську мову, бралися до активного волонтерства. Проте багато із них мріють за першої ж можливості повернутися додому.
Від 24 лютого до Львова активно їхали медійники, отримували необхідну інформацію, контакти, прямували далі. Саме на площі Ринок у Львові почав свою роботу Медіацентр Україна, а згодом запрацював і в інших містах країни. Лише за перші пів року великої війни місто прийняло 2500 журналістів із різних куточків світу. Тут вони шукали важливу інформацію, моніторили поточну ситуацію, а також знаходили тих, із ким можна безпечно їхати далі, ближче до зони бойових дій – фіксерів.
У Львові захистили пам’ятки культури, щоб у разі військових дій на території міста максимально вберегти їх від руйнувань. Пам'яткоохоронці Львова уже 27 лютого почали встановлювати захисти окремих пам'яток. Розпочали з вітражів Петра Холодного у вікнах Успенської церкви. Згодом були проведені роботи з захисту вітражів Вірменської катедри, церкви Івана Богослова, римсько-католицької катедри. І зрештою огорнули захистом усі важливі об'єкти міста. Ба більше, почали оцифровувати об’єкти культурної спадщини, аби за необхідності могти максимально точно й детально їх відновити. Попри це, в умовах великої війни місто не припинило реставраційні роботи, зокрема Львівський скансен зміг відреставрувати унікальний центральний об’єкт.
Львів фактично став гуманітарним хабом. Містяни несли все, що може знадобитися внутрішнім переселенцям. Продукти, одяг, медикаменти, дитячі речі та іграшки, гігієнічні засоби. Люди з новою силою почали плести сітки, готувати для військових, шукати все, що тільки можна і що може бути корисним. За цей час встигли й побити рекорд, сплівши найбільшу маскувальну сітку в Україні, та не припиняють роботи, адже кожен район міста має хоча б декілька локацій для цієї справи.
Львів'яни купували автівки на фронт, дрони, і навіть збирали кошти на бойовий літак. Львівські школярі підкорили американських театралів і зібрали понад мільйон гривень для потреб Збройних Сил України. Маленькі львів'яни продавали свої картини, співали, влаштовували акції, аби також долучитись до зборів коштів для ЗСУ. Тим часом львівські полярники зі станції "Академіка Вернадського" проводили аукціони на підтримку українських воїнів, а місцевий блогер спільно з IT-компанією зібрали під час стріму 12 мільйонів гривень.
У Львові створили найбільший реабілітаційний центр для військових "Незламні". А після оголошення про запуск благодійного проєкту "Протези для незламних" за першу добу вдалося зібрати 1 мільйон гривень на біонічні протези ветеранам війни. А вже у вересні у центрі встановили перший біонічний протез руки українському воїну.
Із першого дня повномасштабного вторгнення підприємці Львова перетворились на волонтерів. "Культ хліба" випікали хліб, відправляли його на фронт великими партіями, роздавали на вокзалі і передавали вимушеним переселенцям. Лише семеро людей гастрономічного бренду "Боїм" змогли щоденно готувати для 300 осіб, годуючи їх тричі на день. А продукцію "Шкварки" знають у кожному куточку країни, а українські військові на передовій чекають на їхні смаколики нарівні з тепловізорами. Тим часом знаний львівський шкарпетковий бізнес Dodo Socks вже до травня встиг передати ЗСУ 3,5 млн грн і на цьому не спинився, щодня вигадуючи нові акції. Не гаяли часу й туристичні фірми: "Андреоллі-тур" з перших днів повномасштабного вторгнення надавав свої автобуси для евакуації українців у інші країни, а Family Team K2 вчили військових і цивільних навиків виживання й вивозили людей із гарячих точок, селячи їх зокрема у власних домівках. Тим часом львівський бренд ексклюзивних ножів Gart knives почав створювати спеціальну модель ножа для бійців ЗСУ.
До тилового міста активно почали переїздити різноманітні підприємства. Дехто відновлював свою діяльність з нуля, хтось встиг зібрати своє обладнання. Зокрема, натуральну косметику заснованого у Бучі бренду "Весна" тепер випускають у Львові. На вулиці Руській оселився "Кііт", у якому переселенці з Київщини печуть пироги. Перевіз із Одеси до Львова свій невеличкий бізнес і Віктор Гобітов з дружиною, але разом із тим взявся й працювати комендантом модульного містечка. А поряд зі Львовом оселилися підприємці з Київщини виробляють укриття, стилізовані під будинки гобітів. З'явилося також ще чимало невеличких кав'ярень із Харкова, Маріуполя й інших міст.
Щоб гідно проводити своїх воїнів в останню путь, у Львові запровадили міську церемонію прощання, до якої щоразу долучаються безліч львів'ян, щоб віддати шану захисникам, що вберігали їх від ворога ціною власного життя. Полеглих героїв місто Лева проводжає американською похоронною мелодією у виконанні сурмача.
За цей складний рік було невимовно багато гірких втрат. Львів попрощався із українським письменником, ученим, засновником літературного проєкту "Дух Нації" Юрієм Руфом. Втратив відомого режисера Василя Яворського. Заспівала останню колискову синові Артемію львівська іконописиця Іванка Димид.
За пластовими та військовими традиціями провели в останню путь інструктора морського пластування Тараса Гаврилишина.
Близько 300 разів у Львові та області лунали звуки сповіщення про повітряну тривогу.
13 березня ворог вдарив по центру миротворчості та безпеки на Яворівщині, тоді загинули 35 людей, ще понад 130 отримали поранення. 26 березня ракета влучила на територію одного з промислових підприємств у Кривчицях, пожежу ліквідовували цілу ніч. Тоді вибухова хвиля пошкодила школу і садочки поряд. Наступних кількох російських ударів місту завдали 18 квітня. Одне із влучань було прямо у СТО. Внаслідок нього 7 людей загинули, 11 були поранені, серед яких дитина. Через інше влучання у будівлю дитячого притулку потрапили численні уламки ракети, а вибухова хвиля залишила його без вікон.
Упродовж 10-11 жовтня Львівщину атакували 15 ракет, із них 8 влучили в енергетичні підстанції. Вибухи чули й у місті, тоді ж зникло світло. Тими ударами повністю знищили дві електропідстанції області, а загалом вивели з ладу чотири. Знову постраждали об'єкти критичної інфраструктури Львівщини 15 листопада. Без світла й тепла залишилися 80% Львова. І 23 листопада 2 ракети знову влучили в електропідстанцію. Вже за місяць 29 грудня ворог знову випустив 6 ракет по Львівщині, чотири з них збили сили ППО. А інші вдарили в електропідстанцію. 14 січня росіяни знову завдали масованого ракетного удару по Україні. Під удар потрапила і Львівщина, ракета влучила в об‘єкт критичної інфраструктури. Масована ракетна атака 10 лютого вчергове завершилась руйнувнням енергооб'єкта. Одна ворожа ракета впала біля автобусної зупинки. У ніч з середи на четвер, 16 лютого, росіяни завдали чергового масованого ракетного удару по Львівщині, продовжуючи нищити критичну інфраструктуру.
Після перших ракетних ударів по енергоструктурі відчувалась розгубленість, люди потребували часу адаптуватись, хоч все одно намагались підтримувати звичний режим життя.
А вже наступні рази Львів оживав миттєво, одразу ж після завершення тривоги. Відчинялися магазини, кав'ярні, починали гудіти генератори. Місто перетворювалося на мурашник, сповнений взаємодії та підтримки. Львів'яни створили навіть мапу, на якій були позначені усі заклади, які працюють під час відключень електроенергії. Запрацювали Пункти незламності. Люди робили усе можливе, аби бути готовими навіть до триваліших блекаутів. І знову у місті Лева зафіксували незвичний генераторний рекорд.
Великдень обійшовся без традиційних гулянь та без нічних богослужінь, замість того – вшановували пам’ять Героїв молитвою. Скасували й обливаний понеділок. Але із Києва до Львова привезли сотню майже метрових писанок, які вціліли після обстрілів рашистів.
А тридцять першу річницю Незалежності України, 24 серпня, місто відзначило етновиставками, екскурсіями, патріотичними заходами та частими повітряними тривогами. Знову ж таки, без розмаху, але із думкою про тих, хто у сучасні дні ціною власних життів та здоров'я цю незалежність відстоює.
Тихо та скромно, подекуди без електроенергії, але зі світлом всередині, під сяйво свічок і шум генераторів, Львів зустрів "два Різдва".
До першого у Львівському скансені освятили унікальну шопку, яка помандрувала до українських воїнів у Костянтинівку, а до другого подарували українцям співаник із рідкісними колядами та колядками.