Волонтерський фронт: як у Львові забезпечують тил

Журналістка "Еспресо.Захід" побувала в головному львівському волонтерському центрі.

Крізь сотні ящиків і коробок на мене дивляться сумні святі Миколаї, намальовані дітьми ще в мирний святковий час. На інших малюнках – птахи, зима, і звичайно, блакитно-жовті стяги. У залі, як у вулику - і на вигляд, і на на звук. Волонтери перепаковують, сортують, розбирають продукти з харчами, гігієнічними засобами, одягом, іграшками. Інші невпинно клацають по клавіатурі, заповнюючи тисячні заявки про допомогу, яку переселенці отримують з рук волонтерів. Атмосфера повного піднесення і рішучості, кожен чітко знає, що і навіщо робить.

"Не можна дати людям втратити гідність"

У коридорі познайомилась з волонтеркою Вікторією Мурованою, яка приїхала з Києва. На щодень Вікторія працює продюсеркою дитячого напрямку Суспільного мовлення. Вже три тижні вона ще й волонтерка, а також працює дистанційно – створює контент на дитячому каналі "Бробакс" – з мультиками, які є у вільному доступі на ютубі. Вона ретельно розглядає у візочку продукти і старанно розкладає в різні пакетики баночки з дитячим харчуванням, креми і маленькі зубні щітки. Звіряє все по списку. 
 
"На початку війни ми створили ресурс з аудіоказками, які читали відомі українці. Раніше "Суспільне" створило ці казки, а зараз плануємо продовжити. Це виявилось дуже потрібно, тому що батьки можуть хоч на якийсь час дати дітям навушники і відволікти їх від жахливих обстрілів. В мене особливі сентименти до мам з маленькими дітками, бо діти нині є дуже вразливими. В кожен пакуночок стараюсь обов'язково покласти іграшку. 

Чесно, я розумію цих людей. Поставивши себе на місце вимушено переселених людей, усвідомлюєш, що вони втратили все і не можуть дати своїм дітям те, про що колись мріяли, планували і мали змогу це зробити. Вони мали своє життя, купували хороші продукти, будували плани, ростили дітей.

 

Жінка, яка тиждень до пологів переїхала до Львова з Херсонської області, розповідає, що зовсім не так уявляла своє майбутнє і майбутнє своєї дитини. Вона мала все для того, аби дати новонародженій дитині найкраще, але тепер вимушена брати чужий візочок. Ми стараємося і дбаємо про те, щоб ці візочки були охайними, нормальної якості. Не можна дати людям втратити гідність. Незважаючи ні на що, маємо дати дітям відчуття, що про них дбають усі. Дбає наша армія, волонтери, повсякчас про це нагадуємо".

Вікторія переконана – зараз ми всі, як один і кожен на своїй ділянці боротьби з ворогом. І не може переказати тієї вдячності, яку відчуває до кожного, хто тут проводить увесь свій день. 

"З першого дня війни українці надзвичайно самоорганізувались. Країни, з яких щоденно надсилають нам допомогу – це вражає. А людина , яка полегшить життя комусь хоча б на один день – робить велику справу".
 

Волонтерка пригадує, що на початку війни за день могли обробити до 500 заявок щоденно. А це – не лише одна родина, для якої збирає пакунки для шести осіб. Адже є групові заявки, де помочі потребують цілі дитячі будинки й інтернати – установи, що щодня потребують якихось речей. 

У гумдопомозі трапляються речі, які взагалі невідомо як застосовувати

Скромно розповідає про себе волонтер Віталій. Каже, що "нічого такого не робить", лише натискає клавіші на комп'ютері. Він також приїхав до Львова зі столиці, в центрі працює вже декілька тижнів. Основна його робота – фіксувати усі гуманітарні вантажі, які інші волонтери ділять за категоріями. 

"Коли гуманітарна допомога приходить сюди, ми її сортуємо за видами продукції – цукор, каші, зупи, солодощі. Відсортоване передаємо на склад. А вже звідти інші волонтери пишуть заявки і знають, з якого ящика що брати. Тобто обліковуємо і віддаємо. Це йде або для персічних переселенців, або ж теробороні, або ж дитячим центрам – відповідно до того, хто що замовляє".

Віталій каже, що зараз рук вистачає. Але волонтерство – процес мінливий.

"Проблема в тому, що якщо просто так брати людину, яка вперше прийшла волонтерити, то виникає хаос. Мають бути люди, які вже є досвідчені у плані волонтерства, бо в сортуванні є дуже багато позицій. Є речі, які відкладають тільки на армію, є такі, які потрібні лише дитбудинкам. Весь час треба тримати все в голові. 

Ще один цікави аспект – дуже багато гуманітарної допомоги йде з-за кордону – Польща, Німеччина, Франція, Чехія, навіть з Фінляндії були. Тут складнощі в тому, що часто ми не розуміємо, що саме це за річ і куди її, до чого сортувати. От це, наприклад, знаєте що?" – запитує мене Віталій.

 
 

"Мені схоже на консерви", – відповідаю.

Але це, як з'ясувалося –  хліб. 

"Є речі, які ми взагалі не розуміємо, до чого застосовувати. Ну от, переклали, що це – конфітюр для качки. А що з ним робити? В цьому плані дуже сильно відрізняються французи. Ті продукти, які приходять з Франції, ми кілька днів перекладаємо етикетки й не можемо зрозуміти, що це і як його кваліфікувати. Чи до їдла, чи до питва".

Під час нашої розмови Віталій показує, як невтомно сортує ці продукти польський священник. Він три роки мешкає у Львові, а зараз волонтерить. Сортує у різні ящики гречку, готові сніданки, печиво і суху молочну суміш, паштети м'які і в бляшаних банках. За кілька метрів далі – білоруські волонтери-айтішники, для них теж знайшлась технічна робота. 
  

Сотні переселенців приймають щодня

Юрій Візняк, керівник штабу, розповів нам, що загалом від початку війни (а саме цього дня розпочав роботу волонтерський гуманітарний штаб) було задіяно більше трьох тисяч волонтерів.

Читайте також: "Ми повернемося відновлювати наші міста й села, які нині вщент зруйновані". Як живуть у Львові вимушені переселенці та про що мріють

"Найбільше навантаження було в перших числах березня і приблизно до 20 березня. Працювали цілодобово. Щоденно було 300 волонтерів, а зараз щоденно є десь 40-50. Нам легше працювати з тими, які вже мають досвід у цій благородній справі і чітко знають свою роботу. 

 

Був такий період, коли ми відвантажили більше 300 машин на різні локації. Це і буси, і фури, і просто посилки по 100 кілограмів. Зараз трохи легше – це через те, що відкрили і багато інших волонтерських центрів по області. В більшій мірі наша робота базується на допомозі внутрішньо переміщеним особам. В перші дні допомогу отримували найбільше від наших мешканців, підприємців. Від закруток і до постільної білизни. А вже згодом почали їхати машини гуманітарної допомоги.

Стосовно внутрішньо переміщених осіб, то були дні, коли ми приймали і до 800 людей за день, працювали цілодобово. Потім було трохи менше. Зараз у середньому є 200-300 переселенців щодоби. З усіма комунікують волонтери – від примірювання одягу, видавання медикаментів, передбачених Міністерством охорони здоров'я, до продуктових наборів".

Читайте також: Втратити дім, знайти роботу. Як переселенці у Львові будують нове життя

Серед іншої допомоги є також медикаменти, які скеровують окремим переселенцям, є ті, які йдуть госпіталям і лікарням.

"Не завжди є так, що ми маємо саме те, що у нас просять. Кожна заявка по медичній частині реєструється, таких було видано вже близько 4 тисяч. Але заявка може бути як для сім'ї, так і для колективного користування".

За словами Юрія Візняка, зараз у волонтерському центрі все ще потребують у першу чергу матраців, постільної білизни. Окрім того, з медикаментів потрібні кровоспинні, турнікети – для формування медичних аптечок. З продуктів – сухофрукти та крупи. 

 

Волонтер Віталій після запитання "Чим можуть бути корисні львів'яни?" розмірковує кілька хвилин. А потім каже, що зараз найкраща допомога – прихистити переселенців у себе вдома, хто має можливість це зробити. І наголошує: волонтерський рух – передовсім добровільна справа, ніхто нікого не тримає і не примушує будь-що робити. Але водоночас додає, що люди готові працювати і працюють безоплатно по 15-17 годин на добу.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.