У Росії аргументи закінчилися, грати в подвійну гру вже не вийде, - Валерій Чалий

Президент Джозеф Байден зробив резонансну заяву – чи не востаннє попередивши і українську владу, і українське суспільство про те, що росіяни можуть організувати напад у найближчі дні. Щоправда, Байден назвав їх не росіянами, а агресивною стороною під чужим прапором. Наскільки я розумію, під чужим прапором можуть зайти або з білоруського боку, або з боку тимчасово окупованих територій України.

Перш за все, ситуація не стала легшою. Скупчення військ є - 150 тисяч і 105 батальйонно-тактичних груп. Певні заяви звучали і багато їх звучить, але результату поки що ніякого немає. І це угруповання дійсно підготовлене, менше чи більше, для того, щоб наносити удари, тобто це ударне угруповання. Виступ президента Сполучених Штатів Америки Джезефа Байдена був сильний. Мої колеги у Вашингтоні сказали, що вони сприйняли це як один із найсильніших виступів за весь час його президентства, і дійсно спіч був схожий на такий виступ, що передує серйозним подіям – або це вже час Х, або зупинити ці дії. Тому, в принципі, ті заяви, які там звучали, були найсильнішими з того, що на офіційному політичному рівні говорили США в підтримку України, і навіть ширше – захист від російської агресії всієї системи європейської безпеки і без будь-яких ультиматумів. Тобто США не погодилися на жодні ультиматуми, тож передбачувано, що Кремль і далі наступатиме.

Що, на вашу, думку відбулося останніми днями, що росіяни почали так сильно галопувати в українському напрямку?

Ви бачите, що той сценарій, який вони спочатку використовували, не привів до результату, тепер вони йдуть за іншим сценарієм, не знижуючи збройного тиску на кордонах України. Але вони і далі будуть робити те, про що я говорив, – будуть атакувати з уже окупованих територій України, це Донецьк і Луганськ, ОРДЛО, це провокації.

І в четвер, 17 лютого, ми бачили величезну кількість обстрілів, поранених цивільних людей, поранених військових. Такого, на мою думку, не було з 2016 року. Це не просто провокація, вони "вбивають" мінські домовленості, вони шантажують (на тих територіях уже є мільйони російських паспортів), вони прагнуть, щоб дипломатичними каналами всі тиснули на Україну виконати їхнє бачення мінських домовленостей, тобто фактично капітулювати перед ними. А маючи вже контроль території на сході України контролювати всю Україну. Такий сценарій гібридний, він поєднаний з кібератаками. Ця гібридна війна з елементами абсолютно реальної війни ще четвертого покоління триває.

Читайте також: "Якщо Путін не повірить, що США відчутно відреагують на російські спроби ескалації, то ми наблизимо війну", - Метью Брайза

Якщо будуть подальші кроки Росії, то це будуть їх останні кроки, бо далі в них уже немає ніяких аргументів, тільки зброя, обстріли цивільного населення. Все. У Росії аргументи закінчилися, все виходить на поверхню, грати в подвійну гру вже не вийде. Зрозуміло, що маємо очікувати відкритих кроків Росії. Але наголошу, це не широкомасштабна війна, це відверті кроки з легалізації своєї військової присутності на території України і, відповідно, підштовхування своїх найманців убивати українців, під керуванням російських офіцерів, з російською зброєю. На жаль, з української території.

Ми дуже добре пам’ятаємо грузинський сценарій, коли росіяни також використовували так званих миротворців. Зараз росіяни запускають "сценарій Сребрениці", який буцімто був організований українськими військовими на Донеччині. Ми розуміємо, що це брехня, але вони наполегливо намагаються просувати цей наратив. З якою метою? Ви сказали, що вони послідовно "вбивають" мінські домовленості. І наскільки я розумію, це може призвести до гарячої фази, яку можна було би потрактувати, як певну вимогу для створення якоїсь нової переговорної конфігурації в стилі "Мінськ-3" чи "Стамбул-1". Або, можливо, вони справді намагаються повністю обвалити Україну.

Дійсно, вони намагаються чинити шантаж уже іншим розвитком подій. Це безпосередньо після ймовірного підписання Володимиром Путіним указу щодо визнання територій на сході України (ОРДЛО) окремими від України. Після цього, за прикладом Абхазії, буде угода про миротворців чи про військову підтримку Росії і далі легалізація військової присутності. А потім вони будуть пробувати розширити окуповану територію на сході – на першому етапі аж до адміністративних кордонів наших Донецької і Луганської областей. Тож, звісно, це гаряча фаза.

Погана новина – що через зростання цін на нафту Росія має плюс близько 65 млрд дол. у цьому році доходу, а це фактично її річний бюджет на армію. Зрозуміло, що там частину розкрадуть, але все одно залишиться значна сума, і це може дати можливості таких маневрів військами доволі довго, не день-два і навіть не тиждень. І нам треба бути готовими до цієї виснажливої атаки на всіх фронтах – на військовому, на дипломатичному і особливо на фронті внутрішньої інституційної стабільності.

Широкий комплекс і формат дій – це надзвичайно потрібно, але ми розуміємо, що водночас росіяни вже намагаються будувати понтонні мости і решту переправ на півночі України. Йдеться про Чорнобильську зону з білоруського боку. Наскільки я розумію, це може бути акт застрашування, а, можливо, це справді якась форматніша підготовка.

Думаю, там, у Москві, сидять люди, які в політичному плані, м’яко кажучи, дивні. В них часто бувають такі собі божевільні рішення. Та, на мою думку, вони не настільки дурні, щоб не розуміти, що в разі такого військового вторгнення отримають удар назустріч, а відтак буде дуже багато загиблих російських солдатів, труни підуть не тільки в Ростов, а й у Москву, Санкт-Петербург та інші міста.

Я все-таки вважаю, що власне це найбільше їх зупиняє – ціна такого вторгнення буде набагато більша, ніж ті здобутки, якими вони цементують свій режим у Московії. Думаю, що дійсно є питання подальшої тактики, вона буде багатопланова. Відверто скажу: кібератака, попри бравурні заяви української влади, мала негативний вплив (я володію даними незалежної оцінки), тож треба підсилюватися, мусимо бути готовими до більш потужних атак. Зрозуміло, що зараз буде відбуватися комбінація всіх цих факторів. І сама присутність на кордонах України військ, у тому числі з боку Білорусі, це фактор погрози. На жаль, ми не можемо Статут ООН використати (параграф 4, ст. 2), що погроза силою потребує жорстких санкцій. Росія блокує в Радбезі всі ці позиції, бреше, подає фейкову інформацію. Це вже не новина.

Читайте також: Це будуть жахливі випробування для російських збройних сил, - генерал США про ймовірне вторгнення агресора

А якщо виводити це на Асамблею з рівня Радбезу? Наскільки я розумію, повноваження Асамблеї є більшими.

Я не вірю, що це щось дасть. Якщо ми не хочемо звертатися, як робили декілька років тому, по миротворчу підтримку, то яке питання виносити? Все, що стосується отаких санкцій через Радбез, Росія заблокує. Стосовно миротворчих питань, звісно, треба виносити, тому що треба випередити їх, всіх цих миротворців, ОДКБ, треба говорити з ООН, бо зараз ситуація екстремальна. І не забуваймо, що в нас залишається проблема з окупацією, яка відбулася в 2014 році. Тому треба рухатися в цьому напрямі, використовувати всі інструменти, всі механізми міжнародні.

Я бачу, як зараз розгортаються події, - зараз діє право сили. Росія нав’язує паралельну структуру уяви про те, як забезпечується безпека у світі в 21 столітті, міжнародні правові механізми пробуксовують, вони дуже слабко діють – це таке більше політичне обговорення, і потім на двосторонньому рівні або організації на кшталт НАТО можуть приймати більш серйозні рішення. Так от нам треба максимально використовувати ці дні, тижні для підсилення оборони України, максимально: ракетні системи, все, що ми виробляємо, все, що нам можуть поставити, не тільки зброя ближнього бою, але й протиракетна, протиповітряна оборона. Уже зараз треба готувати і підписувати контракти на заміну нашого авіапарку, просто зараз говорити про ситуацію в Чорному морі, яке Росія намагається зробити своїм внутрішнім озером. Зараз, коли є увага всього політичного світу до України, треба домагатися цих рішень. І максимально докласти зусиль, щоб отримати План дій щодо членства в НАТО вже в червні цього року. Це наш пакет дій.

Такий парадокс на сьогодні: ми вважаємо нинішню ситуацію піком російського тиску, але я вам скажу, що це пауза, це навіть не кінець історії.

Я маю побоювання, що це навіть не початок. Тому що недарма вони намагаються качати сценарій так званої віртуальної Сребрениці, яка буцімто відбулася, заради того, щоб ввести "миротворців" з ОДКБ на тимчасово окуповані території України. А після цього починається сценарій примушування України до миру. Це все російський наратив, але він цілком імовірний.

Росіяни, але радше російський режим, тому що, на жаль, немає антивоєнного руху в Росії, немає також в Білорусі. На що вони чекають? Я хочу звернутися до людей у цих країнах – їх влаштовує ситуація, яка розгортається? Так от, щоб вони розуміли і всі розуміли: це ще не те остаточне зіткнення, яке призведе до зупинки Росії. А зупинити Росію можуть тільки ті жертви, які вони понесуть унаслідок своїх агресивних дій. Нічого іншого - ні міжнародні документи на кшталт Договору про дружбу, який Росія "розстріляла", ні мінські домовленості, "розстріляні" остаточно, ніякі резолюції ООН - нічого не спрацює. Тільки три фактори. Перший, головний – оборона країни і найбільша ціна, яку заплатить агресор. Другий – санкції, які мають впроваджуватися превентивно, і ніякого "Північного потоку-2" в цих умовах бути не може. Третє – це підсилення країни, консолідація України для того, щоб показати, що ми стійкі і здатні витримати дуже довго цю облогу. Це не просто одиночні випадки, не пік – це почався процес гарячої стадії українсько-російської війни. І в цій війні двох переможців не буде.

У промові президента Байдена засмутили два моменти. Перший – коли він заявив, що більше не дзвонитиме Путіну, окресливши можливу агресію найближчими днями. Другий момент, що росіянам доведеться заплатити дуже високу ціну за кров американських громадян, які перебувають на території України. Що, на вашу думку, він мав на увазі?

Дуже жорстка заява, і я знаю дуже багатьох американців, які навіть при тиску своїх офіційних структур не виїхали ні з Києва, ні з інших міст України. І зрозуміло, що убезпечити їх у разі дійсно військових операцій, буде дуже складно. Я думаю, що в Кремлі після такої заяви десять разів подумають перед тим, як здійснювати якісь обстріли, якщо говорити про найкатастрофічніший сценарій.

Але, давайте будемо чесними, ніякі збройні сили ніякої країни за нас воювати не будуть, лише підтримувати. Я вам скажу, що навіть їх підсилення на східному фланзі НАТО дає для нас результат. І тут одне питання, яке треба засвоїти, бо, бачу, голови попіднімали ті, хто говорить про компроміс з Росією, про відмову від Євроатлантичної інтеграції, від майбутнього членства в НАТО, а відтак і від захисту України. Це люди, які говорять наративами Кремля, навіть якщо вони поважні особи, колишні дипломати, колишні політики. Не вірте їм. Така позиція, у тому числі їхня, в 2014 році привела до війни. Україна не повинна бути буферною сірою зоною, щоб нашу землю топтали чоботами.

Читайте також: Зараз є історичний шанс прискорити рух до НАТО, а не сходити з нього, – Данило Лубківський

Ми маємо використати це вікно можливостей і отримати спільну оборону і безпеку, де ми додаємо, як країна з досвідом боротьби з Росією, і нам допомагають. Якщо ми цього не зробимо впродовж найближчих років, то ми на десятиліття залишимося незахищеними. Тож, коли почуєте слова "нейтралітет", "позаблоковість", знайте – це все план Кремля.

Ми це вже чуємо. Наскільки я розумію, те, що сказав Пристайко в публічній сфері – це одне. В мене є побоювання, що не в публічній сфері ведуться дуже непрості перемовини і незабаром все стане очевидним.

Це так і є. І, на жаль, подача пішла, зокрема, з українських офіційних кіл. "Снаряди" підносити агресору не варто. Зрозуміло, що наші партнери чи країни різні будуть це використовувати, якщо ми про це говоримо на офіційному рівні. Звичайно, їм легше розхитати ситуацію для Росії. Якщо вже міністр Лавров хвалить наших офіційних осіб. Не можна цього допустити. І не допустить цього сам український народ, який уже зрозумів краще за наших деяких офіційних осіб, що наш шлях тільки один – спільна система оборони. Це той шлях, яким ми можемо йти, там дешевше і надійніше. Цим шляхом треба йти послідовно. На своєму рівні, те, що я роблю і закликаю вас робити, коли починають піднімати голови "миротворці" і "голуби миру": мовляв, нейтралітет, а давайте щось Росії віддамо, а давайте знову будемо Австрією/Фінляндією/Швейцарією, не слухайте їх, вони це все розказували в 2012, 2013 році і що ми отримали? Ми отримали війну. Тому другий раз у цю багнюку вступати не треба.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.