Напівзруйнований Бережанський замок: історія крізь століття та легенди, які живуть досі

"Еспресо.Захід" розповість про давню історію й таємниці Бережанського замку, який на сьогодні перебуває у занедбаному стані.

Історія виникнення та розбудова замку в Бережанах

Фото: Вікіпедія

Назва міста Бережани має цікаве походження, що пов'язане з його географічним розташуванням. Вважається, що вона походить від слова "берег" або "бережина", яке означає "прибережне місце" чи "оборонний рубіж". Місто розташоване на берегах річки Золота Липа, що протікає через його територію. Таким чином, "Бережани" можна тлумачити як "місто на березі" або "оборонне місто".

Інша версія походження назви пов'язана з легендою про засновників міста, які "оберігали" ці землі від нападників і небезпек. Тому назва також може відображати функцію міста як оборонного укріплення.

Перші письмові згадки про Бережани датуються 1375 роком, коли польський князь Владислав Опольський передав ці землі у власність одному з вельмож. Проте на той час це ще не було місто, а лише невелике поселення. Розвиток Бережан почався після того, як у 1530-х роках магнат і представник одного з найвпливовіших польських шляхетських родів Микола Синявський отримав привілей на Магдебурзьке право, тобто заснування міста. Саме Синявський почав будівництво Бережанського замку.

Чи існувало на цьому місці укріплення раніше? Дослідники не мають однозначної відповіді, бо ґрунтовних археологічних пошуків не проводили, як і не виявили документів, що це підтверджують.

Тож замок був заснований у 1534 році, а будівництво завершили за 20 років. Воєвода руський і гетьман коронний Микола Синявський, отримавши королівський привілей, перетворив Бережани на родинний маєток і розпочав розбудову замку, який мав не лише захисне, а й представницьке значення.

Фото: Вікіпедія

На відміну від інших фортець, Бережанський замок постав не на високій горі, а в глибокій заболоченій річковій долині на острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа. Тому цей замок створено не як військово-оборонну, а як оборонно-житлову споруду. Цікаво те, щоб болотистість місцевості змусила будівельників укріпити територію, вбивши в багнисту землю велику кількість дубових колод. Лише на підготовленому таким чином ґрунті будували підвали та товсті стіни замку.

Укріплення включало трикутні вали, рови, бастіони та кілька мурованих веж. Крім того, в замку був розташований костел Святої Трійці, який став родинною усипальницею Синявських. Гробниці-саркофаги виконали Ян Пфістер, Генріх Горст та інші провідні митці XVI-XVII ст. Загалом костел Святої Трійці поєднує в собі суміш трьох архітектурних стилів – готика і ренесанс з елементами бароко.

Фото: Вікіпедія

У 1570 році замок був розширений і зміцнений. У 1619–1622 роках італійські архітектори перебудували його за новоголландською системою. Навколо валів з'явилися додаткові бастіонні укріплення з чотирма бастіонами, а в'їзд до замку здійснювали через равелін. Замок набув форми п'ятикутника з чотирма оборонними вежами (три з них збереглися). Однак периметр був забудований житловими будинками, а не оборонними мурами. До замку вела кам’яна брама з ланцюговим мостом, а внутрішнє подвір’я було виконане у стилі італійського палаццо.

А палац або житлове приміщення фортеці часто споріднювали Бережанський із замком у Вавелі. Та ці житлові споруди не вціліли донині. На стелях замку робили цікаві розписи, які відображали відомі битви. В одній з кімнат було одинадцять сцен-фресок Хотинської війни, а велику залу прикрашала битва під Журавним.

Читайте також: Історія й легенди Теребовлянського замку: від князівської резиденції до сучасних руїн

Військове значення та поступовий занепад замку

Фото: Вікіпедія

Бережанський замок зіграв важливу роль у військовій історії регіону. Протягом XVI-XVII століть він витримав численні облоги й атаки татарських і турецьких військ. Замок також був важливим осередком під час козацьких воєн і конфліктів між Річчю Посполитою та сусідніми державами.

Замок був настільки добре укріплений, що ні козакам Хмельницького (у 1648 та 1649 роках), ні туркам (у 1675 році) не вдалося його взяти. Хоча вони й захоплювали та грабували місто, однак замок залишався неприступним. Лише у 1655 році фортецю здали шведам без бою. Це сталося тоді, коли болота, що захищали фортецю зі сходу, примерзли, чим на власний ризик скористався шведський командир Роберт Дуглас, наказавши артилерії наблизитися на відстань ефективного обстрілу стін. Тоді замок здався.

Фото: Вікіпедія

А от занепад Бережанського замку розпочався у XVIII столітті, коли Синявські втратили свій вплив і замок перейшов до інших власників. Спершу до родини Чарторийських, потім до князів Любомирських і в підсумку до графів Потоцьких.

У 1772 році, після першого поділу Речі Посполитої, Бережани опинилися під контролем Австрійської імперії. Замок поступово втратив своє військове значення і його почали використовувати як житловий палац, а згодом як казарми та навіть броварню. Водночас брак належного догляду та коштів на утримання спричинив його руйнування.

У XIX столітті Бережанський замок переживав ще більшу руйнацію, оскільки нові власники розбирали його на будівельні матеріали. Замок пережив декілька пожеж, що ще прискорило його занепад. Особливо замок постраждав під час Першої світової війни, так само як і костел.

Останній власник замку та костелу вирішив не підтримувати архітектурний комплекс власним коштом і в 1921 році передав його в державну власність. У 1925 році замок перейшов на баланс Польської держави. Було законсервовано мури замку та проведено аматорські розкопки. Планували відновити замок у вигляді, який він мав у 1775 році, але через брак коштів та початок Другої світової війни цих планів не реалізували. Понад те, саркофаги Синявських були вивезені.

У вересні 1939 року замок захопили підрозділи Червоної армії. Були пограбовані поховання в каплиці, знищено мозаїку "Матір Божа", розібрано головний вівтар та зруйновано інтер'єри покоїв. У липні 1941 року під час відступу вибухнули запаси амуніції, що призвело до значної руйнації замку. У 1946 році підрозділи НКВД завершили руйнацію, залишивши каплицю без даху.

Сучасний стан Бережанської фортеці

Фото: Вікіпедія

Сьогодні Бережанський замок перебуває у стані часткової руїни. Однак, попри руйнацію, його стіни й досі зберігають велич і силу. Замок є частиною історико-архітектурного заповідника "Замки Тернопілля" та охороняється державою. Здійснюються заходи з консервації та часткової реставрації замку, хоча їхній обсяг обмежений через фінансові труднощі. Через те у 2011 році частина замкового муру завалилася.

Відвідувачі замку можуть побачити залишки фортифікацій, зруйновані вежі та фрагменти палацу. Найкраще зберігся костел Святої Трійці, де можна побачити елементи готичної та ренесансної архітектури.

Фото: Вікіпедія

Попри свій стан, Бережанський замок є важливим об'єктом історичної та культурної спадщини України, що привертає увагу туристів і дослідників. Адже замок є живим свідком багатовікової історії та боротьби за ці землі, а також нагадуванням про минулу славу та велич, які, на жаль, залишилися лише у спогадах і руїнах цього колись могутнього укріплення.

Легенди Бережанського замку

Бережанський замок, оповитий історією, зберігає в собі не лише колишню архітектурну велич, а й численні легенди та перекази. Ці історії розповідають про загадкові події, кохання, зраду та боротьбу, надаючи замку ще більшого шарму та таємничості.

Легенда про таємний підземний хід

Одна з найпопулярніших легенд Бережанського замку стосується таємного підземного ходу, який, за переказами, з'єднував замок із сусідніми укріпленнями або навіть віддаленими містами. Цей підземний хід нібито використовували для безпечного виходу з замку під час облоги, а також для таємних пересувань його мешканців.

Існують версії, що цей хід міг вести до Олеського замку або навіть до самого Львова! Хоча археологи досі не знайшли жодних підтверджень існування цього ходу, легенда продовжує жити, підживлюючи уяву туристів.

Привид Чорної Пані

Ще одна відома легенда пов'язана з привидом Чорної Пані, який, за словами місцевих жителів, з'являється в стінах замку вночі. Вважається, що це дух однієї з колишніх мешканок замку, яка загинула за трагічних обставин.

За легендою, Чорна Пані була дружиною або донькою одного з власників замку, яку зрадили й убили під час змови. Її неспокійний дух нібито блукає коридорами замку, шукаючи справедливості або прощення. Привид Чорної Пані часто описують як фігуру в чорному одязі, яка тихо пересувається замковими залами, зникаючи у стінах.

Фото: Вікіпедія

Легенда про скарби Синявських

Бережанський замок, як і багато інших старовинних укріплень, має свою легенду про заховані скарби. За однією з версій, під час одного з татарських набігів Синявські, власники замку, вирішили заховати свої багатства у підземеллях, щоб уберегти їх від загарбників. Однак після того, як небезпека минула, ніхто так і не зміг знайти скарби.

Існує думка, що власники замку могли не залишити жодних слідів про місце схованки, а ті, хто знав таємницю, загинули в бою. Ця легенда привертає увагу шукачів пригод і скарбів, які й донині мріють віднайти заховані багатства.

Легенда про чарівне джерело

Ще одна цікава легенда стосується джерела, яке, за переказами, було неподалік замку. Вважається, що це джерело мало чарівні властивості й могло зцілювати від різних хвороб.

За легендою, воду з джерела використовували в замку для лікування поранених воїнів та підтримки здоров'я мешканців. Проте джерело нібито зникло або висохло після того, як один із мешканців замку порушив стародавню заборону та спробував використати воду для злочинних цілей.

Читайте також: Козаки Хмельницького не змогли штурмом взяти: історія й легенди Збаразького замку