Історія й легенди Теребовлянського замку: від князівської резиденції до сучасних руїн

"Еспресо.Захід" розповість про історію розквіт та занепад фортеці над річкою Гнізною – Теребовлянського замку.

Перший замок у князівській Теребовлі

Фото: google-фото

Теребовля – одне з найстаріших міст України, історія якого налічує понад тисячу років. Перші письмові згадки про місто датуються ХІ століттям, але археологічні знахідки свідчать про наявність поселень на цій території ще в дохристиянські часи.

Щодо походження назви міста існує декілька версій. Одна з найпоширеніших гіпотез стверджує, що назва "Теребовля" походить від слова "теребити", що в давнину могло означати "очищати землю від лісу". Це цілком імовірно, оскільки територія, на якій виникла Теребовля, була покрита густими лісами, які доводилося розчищати для створення поселень. До речі, це слово залишилося в різних слов'янських мовах: українське "теребити" – чистити; білоруське "церабіць" – корчувати, очищати; польське "trzebić" – корчувати та ін.

Теребовля здобула особливе значення в період Київської Русі, коли в кінці XI століття тут було утворено Теребовлянське князівство, чиїм найвідомішим князем став Василько Ростиславич, онук великого князя Ярослава Мудрого (до речі, в Теребовлі є пам’ятник князю Васильку). За нього Теребовля стала столицею князівства, яке охоплювало території сучасних Тернопільської, Львівської та частини Івано-Франківської областей.

Фото: Вікіпедія

Першим історичним замком у Теребовлі, про який збереглися писемні згадки, був давньоруський, що його звели у IX-X ст. Найбільшої могутності цей дерев’яний град досяг саме за правління князя Василька Ростиславовича. Князь значно зміцнив оборону Теребовлі, розбудувавши замок, який став ключовим пунктом захисту від нападів сусідніх держав і кочових племен. За його правління Теребовлянське князівство перетворилося на потужний центр політичного й економічного життя регіону.

Після смерті князя Василька у 1124 році Теребовлянське князівство було розділене між його нащадками та стало частиною Галицького князівства. У ХІІІ столітті місто захопили монголо-татари, що призвело до тимчасового занепаду Теребовлянського замку, який кілька разів відновлювали. А вже у середині ХIV століття Теребовлю, як і всю Галичину, захопило Польське королівство. У 1346 році польський король Казимир III перебудував фортецю, звівши кам'яні мури завтовшки 1-2 м.

Виникнення й розбудова теперішнього Теребовлянського замку

Фото: zamky.com.ua

Упродовж XV-XVI століть Теребовлянська фортеця занепала через постійні татарські напади. Тому замок потребував значних капіталовкладень. У 1576 році король Стефан Баторій визнав необхідність ремонту замку, про що свідчить його відповідний привілей. Почав відбудовувати фортецю за власний кошт теребовлянський староста й каштелян Кракова Анджей Тенчинський. У 1594 році Теребовлю здобув Северин Наливайко, але замок уцілів. Наприкінці XVI століття староста Якуб Претвич провів черговий ремонт замку.

У 1605-1625 роках фортеця зазнала 15 штурмів кримських татар і знову занепала. Після цього розпочалося будівництво нової фортеці, руїни якої збереглися й до сьогодні. Цим великим будівництвом керував староста Олександр Балабан, а обійшлося воно в 9000 золотих. Замок збудований з блоків і плиток теребовлянського пісковику і має форму неправильного трикутника. Збережені стіни товщиною 4-5 метрів і висотою до 18 метрів мають загальну довжину 107 метрів. Мури з'єднуються біля мисової частини плато з великою еліпсоподібною вежею-бастеєю, яка виступає за межі оборонних стін. На мурах і бастеях були бойові дерев'яні галереї, від яких залишилися лише гнізда для балок.

Вхід до замку був на висоті три метри над землею і здійснювався через поміст. Можливо, під час цієї перебудови зруйнували давню кам’яну церкву, де був похований князь Василько Ростиславич.

Фото: Вікіпедія

У 1648 році розпочалася національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, замок захопили козаки. Але після перемир'я його повернули полякам.

Після турецької окупації Поділля в 1672 році замок став важливим прикордонним пунктом. У 1675 році турецько-татарське військо під керівництвом Ібрагіма Шишмана розпочало облогу замку, але через наближення зими змушене було відступити, що врятувало й довколишні території від розгрому. Тоді кілька сотень оборонців фортеці змогли зупинити десятитисячне турецьке військо, однак через неперервні обстріли замок зазнав значних руйнувань.

Занепад Теребовлянського замку та сучасний стан

Фото: Вікіпедія

У XVIII століття з розпадом Речі Посполитої замок у Теребовлі також почав занепадати. Він залишився без догляду і після приходу австрійців, які побудували на території фортеці казарми, щоправда, їх знесли у 1880 році. Згодом замкові мури почали розбирати для будівництва доріг. Наприкінці ХІХ століття залишки замку очистили й упорядкували. У кінці 1920-х років за ініціативи міської влади було проведено часткову реставрацію вцілілих фортифікацій. Головну вежу-бастею розчистили й відкрили в ній корчму. У 1930 році учні Теребовлянської гімназії організували в замку театр просто неба.

Також у міжвоєнні роки поляки встановили біля руїн замку пам'ятник Зофії Хшановській (Анні Дороті Хшановській), яка була шляхтичкою часів Речі Посполитої та героїчно відзначилася під час облоги Теребовлі турками й татарами в 1675 році. Але під час Другої світової війни пам’ятник хтось вкрав. Відновили його лиш у 2012 році.

Фото: Вікіпедія

До 1937 року на території замку відбувалися музичні та народні фестивалі, однак місцева влада згодом заборонила використання пам’ятки для таких заходів. Наступні 50 років замок знову був нікому не потрібен. У кінці 1980-х років на Замковій горі створили Парк культури й відпочинку, облаштувавши літню сцену біля підніжжя замку.

З 5 листопада 2008 року Теребовлянський замок став частиною Національного заповідника "Замки Тернопілля". На сьогодні Теребовлянський замок є важливим історичним та туристичним об'єктом. Руїни замку збереглися частково, але їхній розмір і розташування на високому пагорбі над річкою створюють величний вигляд, що приваблює відвідувачів. Замок є об'єктом культурної спадщини України, і місцева влада намагається здійснити заходи щодо його збереження та відновлення.

Фото: report.if.ua

Відвідувачі можуть оглянути залишки стін та веж, які досі свідчать про колишню могутність цієї фортифікації. Також тут проводять історичні фестивалі та заходи, які відтворюють події минулих століть, даруючи гостям унікальну можливість зануритися в атмосферу середньовіччя.

Легенди Теребовлянського замку

Фото: Вікіпедія

Теребовлянський замок, збудований на крутій горі над річкою Гнізна, не лише досі вражає своєю архітектурою, а й оповитий численними легендами, які передавалися з покоління в покоління. Ось кілька з них, що найчастіше згадуються серед місцевих жителів та істориків.

Як жінка шляхтича прогнала османів

20 вересня 1675 року, після взяття Бару й Збаража, 10-тисячна армія паші Сердара Ібрагіма Шішмана підійшла до мурів Теребовлянського замку. Облога тривала кілька днів, замок постійно обстрілювали, і в певних місцях стіни були зруйновані. Без провіанту комендант фортеці Ян Самуель Хшановський вирішив здатися вранці, але його дружина Анна Дорота (Зофія) зі зброєю в руках приєдналася до захисту замку. Своєю мужністю вона змусила чоловіка й захисників відмовитися від капітуляції, і замок витримав облогу. Турецька армія відступила, переправившись через Дністер. Власне, цей епізод має чимало версій, як саме Зофія Хшановська змусила поляків не здатися.

За однією з версій, вона пригрозила самогубством, якщо чоловік не відмовиться від капітуляції. А замість отруєної ворогом води порадила використати приховані в замку запаси пива. Завдяки цьому фортеця змогла протриматися ще певний час, а згодом Ібрагім Шишман відвів своїх вояків.

Також переповідають іншу версію. Коли шляхта сховалась у замку й почала говорити про здачу туркам у полон, Хшановська почула це і розповіла чоловікові, а той із шаблею у руках змусив переляканих шляхтичів повернутися на їхні позиції.

У будь-якому випадку, ця облога та постать Зофії Хшановської набули легендарного характеру, у ті часи її обговорювали всі у Речі Посполитій. Подвиг захисників замку відображено у багатьох картинах і літературних творах. За мужність мешканці міста були звільнені від податків.

Таємничі підземелля

Фото: Вікіпедія

Легенда розповідає про підземні ходи, що ведуть від замку до різних частин міста, а також до сусідніх фортець. Вважається, що ці підземелля служили як для військових потреб, так і для втечі у випадку облоги. Однією з найзагадковіших історій є розповідь про таємничий скарб, захований в одному з таких підземель. Згідно з легендою, скарб охороняється стародавнім прокляттям, і той, хто намагатиметься його знайти, приречений на нещастя.

Чудесне зцілення

Існує також легенда про чудесне зцілення, яке відбулося в замку. Під час однієї з облог важко пораненого захисника замку залишили у підземеллі, вважаючи, що він не виживе. Однак через кілька днів він вийшов з підземелля повністю здоровим. Він стверджував, що підземні води, що протікають під замком, мають цілющі властивості і зцілили його рани. Ця легенда додала замку слави місця, де можливі дива.

Фото: Вікіпедія

Тож Теребовлянський замок, з його багатою історією та захопливими легендами, залишається місцем, яке продовжує надихати й захоплювати як місцевих жителів, так і туристів. 

Читайте також: З руїн до туристичної перлини: історія й містичні легенди Скалатського замку на Тернопільщині