З руїн до туристичної перлини: історія й містичні легенди Скалатського замку на Тернопільщині

"Еспресо.Захід" розповість про унікальну архітектура та багату історію Скалатського замку, який є важливим об'єктом для вивчення минулого регіону.

Виникнення і розвиток Скалатського замку

Фото: ternopilske.com

Поселення на території сучасного містечка Скалат відоме ще з руських часів, воно було частиною Галицько-Волинського князівства, а з середини XIV століття та до кінця XVIII століття – перебувало під польською владою. Однак перша офіційна згадка про село Скалат зустрічається у письмових джерелах лише у 1512 році.

Ця назва має кілька версій походження. Одна з найбільш поширених розповідає, що назва походить від слова "скеля" або "скал". Це пов’язано з тим, що в околицях Скалата є чимало кам’янистих утворень та підвищень. За іншою версією, назва може мати тюркське походження. Слово "скалат" може бути видозміненим від тюркського слова, що означає "місто біля води", адже місто розташоване на річці.

На межі XVI—XVII століть Скалат одержав від короля Сигізмунда III Вази магдебурзьке право й у 1600 році поселення стало самоврядним містом. З цього часу почався розвиток міста, а вже незабаром і побудова замку. Цікаво, що фортецю тут звели не лише від захисту від набігів турків й татар, але й для захисту магнатів від бунтівного місцевого населення.

Хоча археологічні дослідження кажуть, що замок не виник на порожньому місці й певні укріплення, вірогідно, могли існувати ще у XVI столітті, однак більшість дослідників офіційно визнають, що у 1630 році розпочалося будівництво фортеці, яке тривало до 1634 року. Замок звів галицький мечник і ротмістр Кшиштоф Віхровський, хоча власниками Скалата за часів Речі Посполитої були шляхтичі Калиновські.

Архітектурні особливості фортеці

Фото: Вікіпедія

Замок зводили у стилі ренесансу з елементами оборонної архітектури у південно-західній частині міста, а саме у заплаві річки Гнилої між її двома притоками. За архітектурними планом – це чотирикутник зі сторонами 92, 72, 72 і 63 метри. Оборонні мури замку сягали 6 метрів заввишки і 2 метри завтовшки. Крім того, твердиня мала і природний захист – болотисту місцевість навколо.

Основними будівельними матеріалами фортеці стали пісковик, цегла і вапно. Стіни замку були товстими, а башти мали чотири яруси бійниць для артилерії, що свідчить про його стратегічне призначення в часи постійних загроз. Замок мав чотири вежі на кутах, які надавали йому фортифікаційної сили.

Фото: Вікіпедія

В’їзд до замку вів через кам’яну браму з двома воротами з боків, на яких були розміщені кам’яні плити з історією споруди, а згодом також з’явилася скульптура лицаря, що стоїть на верхній частині воріт.

З усіх боків замок був оточений ровами глибиною 2 метри, які під час небезпеки заповнювалися водою з річки.

Знищення та відбудова Скалатського замку

Фото: facebook

Під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, замок був знищений. Спершу у 1648 році його обложили загони Максима Кривоноса і здобули фортецю. А у 1651 році замком вдруге заволоділи війська Богдана Хмельницького. Внаслідок цього замок зазнав значних руйнувань.

Пошкодження фортеця зазнала також і під час турецько-татарських набігів кінця XVII століття. Однією з найбільших атак на замок був напад османських військ у 1672 році під час польсько-турецької війни. Турки зруйнували багато укріплень, проте замок продовжував сяк-так функціонувати. Наприкінці XVII століття він був відбудований новим власником Яном Фірлеєм, який використовував його як власне помешкання.

У XVIII столітті замок зазнавав нападу під час Коліївщини, повстання українських козаків і селян проти польської шляхти. Поступово значення фортеці як оборонної споруди зменшувалося, оскільки змінилися політичні та військові обставини зі зникненням Речі Посполитої з карти світу.

У кінці XVIII століття нова господарка замку, Марія Шиніонова з роду Водзіцьких, відбудовує замок. В цей час будується палацовий комплекс, який примикав безпосередньо до східної оборонної сторони. А до південно-східного оборонного муру прибудували двоповерховий палац у бароковому стилі з цокольним поверхом та мансардою. Була збудована і нова барокова брама з головним та двома бічними арками-входами.

Фото: Вікіпедія

Наприкінці ХІХ ст. замок остаточно втратив оборонне значення і перетворився на коштовну панську резиденцію. Тоді коштом графа Ростовського було проведено реставрацію веж в історичному стилі псевдоготики.

У роки Першої світової війни палац був повністю знищений, залишилися лише пошкоджені вежі, стіни та в'їзна брама. Однак замок відбудували в міжвоєнні роки. Та Друга світова знову спричинила руйнування. Останній власник фортеці Олександр Потоцький, не маючи коштів на відновлення, незадовго до приходу радянських військ подарував фортецю міській владі.

У 50-60-ті роки ХХ ст. почався довгий процес реставрацію замку, в ході якої відновили кладку третього і четвертого ярусу кожної вежі, вкривши їх черепичним дахом. Згодом також відбували відтворили пошкоджені стіни замку, зробивши їх у зріст людини.

У 2003 році Скалатський замок був перетворений на філію Національного заповідника "Замки Тернопілля". Згодом одну з веж замку перетворили на музей історії. Також були розчищені підземелля фортеці, які перетворили в туристичні атракції.

Фото: facebook

На сьогодні точкове відновлення замку досі триває, однак мови про відновлення центрального палацу немає, адже це дуже дорого. 

Легенди Скалатського замку

Фото: Google фото

Скалатський замок, як і багато інших стародавніх фортець, має свої легенди, що передаються з покоління в покоління. Ці історії збагачують культурну спадщину замку та надають йому особливого містичного ореолу.

Ось кілька найвідоміших легенд про Скалатський замок:

Привид Чорної пані

Одна з найпопулярніших легенд про Скалатський замок розповідає про привид Чорної пані, яка, за переказами, досі блукає його коридорами. За легендою, колись замком володів жорстокий пан, який мав красуню дружину. Підозрюючи її у зраді, пан вирішив замурувати її живою в одній зі стін замку. Відтоді душа жінки не може знайти спокій, і час від часу мешканці міста бачать її фігуру в чорній сукні, яка мовчки ходить по замкових мурах.

Скарби Скалатського замку

Інша легенда розповідає, що під Скалатським замком сховані незліченні скарби, які належали його першим власникам. За переказами, власники замку, перед черговим турецьким нападом, заховали свої багатства в підземних ходах, які тягнуться на багато кілометрів. Проте ніхто з них не встиг повернутися за скарбами, і вони залишилися похованими назавжди. Легенда говорить, що тільки людина чистого серця і помислів зможе знайти ці скарби. Багато шукачів уже намагалися знайти вхід у підземелля, але їхні спроби не увінчалися успіхом.

Фото: facebook

Легенда про козацьку помсту

Ця легенда пов'язана з часами козацьких походів. Розповідають, що один із козаків, якого схопили та ув'язнили у підземеллях Скалатського замку, зміг втекти за допомогою хитрощів. Перед втечею він пообіцяв повернутися з козацьким військом і помститися. За легендою, під час однієї з битв козаки дійсно захопили замок, а вояк, який колись був ув'язнений, виконав свою обіцянку та зруйнував укріплення замку. Ця історія є символом відваги та непохитності українських козаків.

Легенда про замковий колодязь

Легенда розповідає про глибокий колодязь, що колись знаходився на території Скалатського замку. Його використовували не лише для видобутку води, але як місце для утримання полонених. За переказами, один із полонених, перебуваючи в колодязі, почув таємничий голос, який сказав йому шлях до втечі. Він скористався порадою і втік. Відтоді, за легендою, коли прислухатися до землі замку, то можна почути шепіт голосів колишніх каторжників.

Читайте також: Козаки Хмельницького не змогли штурмом взяти: історія й легенди Збаразького замку