Насильницька мобілізація неефективна, але були можливості оновити дані іншим шляхом, – ОК "Захід"

Наскільки ефективні в плані мобілізації так звана бусифікація військовозобов'язаних?  

Цей термін якраз у нас з'явився від ворожого ІПСО. Насправді такі дії не є ефективними. Втім, з іншого боку, держава зробила все необхідне для того, щоб наші громадяни мали можливість будь-якими шляхами оновити свої військово-облікові дані: через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або через центр надання адміністративних послуг, як це було з 18 травня по 16 липня поточного року, або в будь-який інший зручний спосіб. Наразі залишилася опція оновлення військово-облікових даних лише через ТЦК та СП. Боятися не потрібно. Лише зібрати необхідні документи, пройти ВЛК, отримати військово-облікові документи зі штрих-кодом – і все, питання знято. Якщо людина знає, що в неї є обтяження щодо стану здоров'я, за сімейними обставинами, з будь-яких інших причин, які визначені вимогами чинного законодавства, їй нема чого приховувати. На жаль, бувають такі випадки, коли люди свідомо ухиляються від виконання свого конституційного обов'язку. Не знати про це наші громадяни не можуть, ми інформуємо людей постійно. Є випадки, коли громадяни злісно ухиляються або перебувають у розшуку. Очевидно, що Національна поліція України таких громадян затримує і доставляє до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для впровадження всієї законної процедури. Але загалом у наших громадян є можливість робити все у спокійному режимі без стресів для себе, щоб вони не відчували стосовно себе "насильницької" мобілізації.

Зараз активно обговорюють мобілізацію 18-річних. Знизити мобілізаційний поріг вимагають від нас Сполучені Штати Америки. Скажіть, на вашу думку, наскільки доречна така вимога в наших реаліях?

Одразу хочу застерегти, це лише їхні наміри та думки. Ми керуємося виключно вимогами національного законодавства і виходимо з національних інтересів України. Такі рішення приймає Ставка Верховного головнокомандувача Збройних Сил України у координації з Верховною Радою України, Радою національної безпеки та оборони України, урядом. Це дискусійний предмет, який  не має залежати від зовнішнього впливу. Ба більше, це суверенне право нашої країни – вирішувати, з якого віку має починатися мобілізація людських ресурсів. Наразі визначено – від 25 до 60 років. Звісно, обговорення можуть бути на різних рівнях, але, на мою думку, доречність таких рішень буде визначатися залежно від ситуації на лінії бойового зіткнення. Якщо час вимагатиме, можливо, переглянуть підходи, але наразі такої необхідності немає. Ми можемо забезпечити людьми сили безпеки й оборони України в цілому.

Зважаючи на ситуацію на полі бою, на вашу думку, який вік оптимальний для мобілізації? Деякі військові кажуть, що саме молодші краще проявляють себе на фронті. З досвіду, хто ефективніший? 

Тут питання у двох площинах: психологічної готовності та фізичної здатності людини по віку виконувати завдання з великим навантаженням. Очевидно, деякі підрозділи можуть вважати, що молодші кращі, але держава не ставить собі за мету залучати молодь віком від 18 до 25 років. Той мобілізаційний ресурс, який ми маємо зараз у межах вікових категорій, дає нам змогу забезпечувати мобілізацію належним чином. Так, не все йде гладко, але наш досвід 10 років російсько-української війни показує, що в нас немає необхідності мобілізувати громадян від 18 років. Вони лише стають на облік та оновлюють військово-облікові дані. Крім того, хочу зауважити, що з наступного року студенти всіх вищих навчальних закладів усіх форм власності проходитимуть базову військову підготовку. Тобто держава ще зробила крок вперед, щоб підготувати молодь до спротиву, щоб вони розуміли, що таке зброя, основи тактики, вогневої підготовки й тактичної медицини тощо. 

Мобілізація передбачає навчання і забезпечення зброєю. Коментуючи мобілізацію 18-річних, радник президента з комунікації Дмитро Литвин зазначив, що техніка від наших партнерів не надходить вчасно і, відповідно, немає чим забезпечувати мобілізованих. Такі заяви точно не сприяють мобілізації. Як зараз відбувається забезпечення?

Мобілізація – складний багатокомпонентний процес. Вона стосується функціонування загалом усієї країни, всіх органів місцевого самоврядування, державної влади та соціальної інфраструктури. Застосовуються різні інструменти, які регулюють мобілізацію і мобілізаційну підготовку. Підготовка військово навченого ресурсу не залежить від того, скільки техніки надходитиме від наших партнерів. Тому що мобілізовані потрапляють до наших навчальних центрів і займаються на техніці, яка вже є в цих навчальних центрах. Її цілком достатньо. Крім того, є рішення збільшити кількість часу на підготовку військовозобов'язаних на базах навчальних центрів, також збільшена кількість вогневої підготовки. Це говорить про те, що кількість боєприпасів збільшується, щоби люди мали більше знань, умінь, практики й навичок для ведення вогню в різних умовах. Звісно, в процесі роботи можуть виникати проблемні питання, вони будуть завжди. Питання в тому, наскільки швидко й ефективно ми їх вирішуємо. Ми про свої певні проблеми знаємо і працюємо над ними. Головна наша мета – підготувати людей до різких змін, в які вони потрапляють під час ведення бойових дій.

А якщо говорити про практичну площину цих навчань? Є різні думки: хтось каже, що їде на полігон і 30 днів просто сидить. У когось дійсно реальні навчання. Зараз термін навчання збільшили до 45 днів. Чого за цей час мають навчити мобілізованих?

Програма базової військової підготовки стандартна для всіх військовозобов'язаних, які потрапляють до навчальних центрів. Єдине, що може відрізнятися – специфіка. Наприклад, якщо це навчальні центри Сил спеціальних операцій, очевидно, що в громадян буде специфічна підготовка, де буде, наприклад, ще більша кількість годин вогневої підготовки чи якась спеціальна підготовка. Якщо це підрозділ Десантно-штурмових військ, то зрозуміло, там будуть інші компоненти, які передбачатимуть ведення штурмових дій. Але саме слово "базова" говорить про те, що даються базові навички кожному військовозобов'язаному, щоб він зрозумів і осягнув необхідний багаж знань і був включений у загальний процес. А вже більше знань дають військові частини, куди вони потрапляють, завдяки створеним взводам інструкторів і програмам фахової підготовки.  База – це вогнева підготовка, психологічна, тактична та медична. Важливу увагу приділяють психологічній підготовці персоналу, з метою прищеплення необхідних якостей стресостійкості до умов невизначеності, в яких може перебувати військовослужбовець на полі бою. Тому смуги психологічної підготовки в нас є майже на всіх полігонах навчальних центрів. 

Також зараз тривають розмови про те, щоб мобілізація тривала до 55 років. А вже після цього віку – служити за власним бажанням. Як це може вплинути на війну,  наскільки взагалі такі люди ефективні на полі бою?

Ефективність застосування того чи іншого військовослужбовця виходить з його власних компетентностей, стану здоров'я, спроможностей швидко реагувати на певні обставини. Є таке поняття, як призначення на посаду. Вона залежить від того, які має знання, досвід, навички та освіту людина. Я бачив, як люди старші 55 років виконують специфічні бойові завдання краще, ніж молодь. І це мотивує молодих військовослужбовців, адже вони бачать, з кого брати приклад. У них є до цього хист, знання, натреновані психологічні скіли. Їм не страшно, вони чітко розуміють всі функціонали і працюють. Звісно, нам такі люди дуже допомагають, вони є взірцем в багатьох підрозділах.

Читайте також: Що важливо знати під час рекрутингу до війська, пояснюють в ОК "Захід"

Я знаю, що навчальні центри, до прикладу, десантників чи морської піхоти не хочуть брати у свої лави людей старшого віку. То що їм залишається, піхота?

До кожного виду (роду) Збройних Сил України є певні вимоги, яких вони дотримуються, але, знову ж таки, це не є показником і не свідчить, що  людина старшого віку не може ефективно виконувати бойове завдання. Вона може бути наставником, лідером, учителем, який може передавати свій безцінний досвід. Очевидно, що рішення стосовно таких людей у більшості випадків приймають індивідуально. Якщо людина має великий-великий досвід, то чому б їй не ділитися ним?

А якщо не має? 

Якщо немає досвіду, але є бажання і зі зброєю в руках бити ворога, то чим це не мотивація для інших людей?

А як мотивувати людей? Ви вже згадували про молодь в університетах. У них буде базова військова підготовка. Таким чином їх готуватимуть до спротиву. Але що робити з тими людьми, які вже закінчили університет і зараз є мобілізаційного віку?

Змотивувати себе дуже складно. А коли є люди, які можуть поділитися власним досвідом, і звісно, це дає снаги нашим побратимам і посестрам. Ось недавній приклад у Рівненській області. Там наші військовослужбовиці збили ракету. З одного боку досвіду небагато, але спрацювала психологічна складова. Не побоялися, ухвалили правильне, зважене рішення і спокійно виконали завдання. Не дивлячись на досвід, скільки вони служать. Адже людина може служити 20 років, а на полі бою проявити себе не надто впевнено. А може всього пів року прослужити, але бути суперовим воїном, який буде лідером для свого підрозділу, мотивуватиме людей і допомагати їм виконувати бойові завдання. Те, що відбувається в навчальних центрах, – окрема історія. Ми не перебуваємо під великим психологічним тиском, який може очікувати військовослужбовця на полі бою. Там загострюється відчуття самозбереження. Це відчуття духу колективізму підрозділу, де ти виконуєш бойові завдання. Мотивація тут одна – збереження нашої країни, а також сім'я, дім, родина. Якщо ми не збережемо свою країну, то який сенс того, що ми робимо? Чи це усвідомлюють це українські громадяни, які мали б мобілізуватися? Важко дати відповідь. Я не можу за кожного розписатися. Але ми щоденно спілкуємося з людьми, намагаємося достукатись до свідомості. Звісно, є ворожі ІПСО, на жаль, тому що тема мобілізації є дуже гострою для суспільства, але ніхто, крім нас, нашу країну не вбереже. Ніхто замість нас, на жаль, воювати не буде.