Таємниці руїн Бронецького замку: легенди, історія та сховані скарби Карпат

"Еспресо.Захід" розповість давню історію Бронецького замку, який за 700 років від руйнування залишається загадковою місциною, що досі лякає місцевих своїми цікавими легендами. 

Історія виникнення, швидкий занепад і перетворення на розбійницьке лігво 

Бронецький замок з’явився швидше, ніж саме село Бронька. Адже джерела говорять про фортецю на цьому місці вже у XIII столітті, натомість перша згадка про поселення в документах – 1464 рік.

Коли відбулася монголо-татарською навала на Східну Європу, то у другій половині XIII століття збудували цей замок. Це був період, коли Закарпаття перебувало під владою Угорського королівства. Споруда мала стратегічне значення, оскільки контролювала підступи до перевалів, які з'єднували низовинні райони Угорщини з гірськими областями Карпат.

Ініціатором будівництва замку вважають представників угорської знаті, які прагнули захистити ці території від вторгнень монголів і пізніше – від нападів польських і волоських загонів. Замок виконував функції не лише оборонної фортеці, а й адміністративного центру, де зосереджувалися ключові рішення щодо регіону.

Бронецький замок згадується в грамоті угорського короля Ласло IV Куна у 1273 році, де йдеться, що фортеця була відібрана у ворогів його батька, короля Іштвана V. Тобто він замок виник як королівська фортеця. Однак невідомо, чи залишився він у королівській власності, чи був переданий комусь із феодалів.

А вже під 1291 роком замок згадує Ендре III, останній король династії Арпадів, у своїй грамоті. Тоді угорський король уклав мир із герцогом Альбрехтом Австрійським, за умовами якого кілька невеликих прикордонних фортець, зокрема й Бронецький замок, мали бути зруйновані, щоб між обома сторонами настав мир. Власне, через цей мирний договір Бронецький замок, імовірно, й почав занепадати. 

У 1336 році в межових описах території замок називають "зруйнованим" – destructum castrum Baranka. За припущеннями дослідників, до середини XIV століття життя в замку повністю припинилося, а його укріплення залишилися занедбаними. 

Археологічні розкопки, які були тут проведені у 2008 році, свідчать, що основний період існування замку припадає на другу половину XIII — початок XIV століття.

За версією угорського історика Шандора Ковача, у руїнах замку в XV столітті облаштувалися розбійники, які використовували його як притулок, поки не були розгромлені у 1471 році. Цю версію також підтверджують археологічні знахідки матеріалів XV століття, виявлених під час обстеження. Крім цього про лігво розбійників на горі розповідають і місцеві легенди, які й дали підставу деяким дослідникам вважати, що замок належав феодалу-лицареві, що займався пограбуваннями та розбоєм.

Як виглядав замок

Фактично з кінця XV століття Броницький замок зник з радарів історичних джерел. Імовірно, його залишки впродовж років розбирали місцеві жителі для своїх потреб. Однак залишилося достатньо інформації та археологічних даних, щоб розповісти, яким він був у свої найкращі роки.

Бронецький замок вирізнявся своїм розташуванням. Його було зведено на скелястій горі, що ускладнювало доступ для ворогів. Укріплення складалося з кам’яних стін, що оточували внутрішній двір, де розташовувалися житлові приміщення, склади та колодязь. 

Основою замку було овальне плато розміром 35 на 14 метрів, витягнуте із заходу на схід. Поверхня залишилася нерівною: західний край піднятий над східним. На цьому плато знайшли залишки двох кам'яних будівель. У східній частині розташовувалася кругла вежа діаметром 7,8 м зі стінами завтовшки 1 м. Її використовували як дозорний пункт і укріплення для захисту схилу. Поруч зі скелею висотою 3 м була штучна печера для зберігання провіанту.

У західній частині була прямокутна житлова споруда розміром 13,6 на 7,6 м зі стінами завтовшки 1 м. Північна стіна межувала з крутим схилом, а західна – з прямовисною скелею. Південний бік споруди, ймовірно, мав вхід, оскільки там була рівна ділянка.

Археологічні знахідки свідчать, що мешканці замку займалися полюванням, риболовлею та вирощували свиней і корів.

Угорський історик Шоош Елемер створив умовне зображення замку, зобразивши три тераси, оточені кам’яними стінами. Тераси розділяли поперечні укріплення з воротами. Головна вежа, розташована у верхньому дворі, була круглою, мала п’ять ярусів, а вхід був на другому рівні. Малюнок Елемера частково розходиться з археологічними даними, тож його версія є лише гіпотетичною.

Загалом архітектура замку поєднувала в собі романський і готичний стилі, що було характерним для фортифікаційних споруд Закарпаття того часу. 

Легенди Бронецького замку

Бронецький замок, розташований у мальовничих Карпатах, є джерелом численних легенд, які збереглися в народній пам'яті. Здебільшого вони пов’язані з ім’я лицаря-розбійника Бринди. Ось кілька цікавих переказів про цей загадковий замок:

Легенда про царя Бринду та коня Татоша

Одна з легенд розповідає про жорстокого володаря Бронецького замку, царя Бринду, який знущався з людей. Він відбирав худобу та нещадно карав непокірних. 

Та терпець у селян урвався, і вони запрягли худобу й запалили свічки на її рогах, створивши ілюзію незліченної армії. Тоді переляканий Бринда разом зі своєю дружиною втік на магічному коні Татоші. Кажуть, що цей триногий кінь із перевернутими підковами славився своєю здатністю перескакувати між горами! Та під час втечі він послизнувся на засніженій вершині, і Бринда з конем зникли в прірві…

Зачаровані скарби Чорного лицаря

Кажуть, під замком заховані скарби Бринди, або Чорного лицаря, які охороняє чорт із чорною бородою. Відчайдухи, які наважувались їх шукати, втрачали розум або хворіли. Легенди свідчать, що скарби закляті й не приносять щастя.

Легенда розповідає, що знайшовся один сміливець, який, не побоявшись ні чорта, ні магії, таки знайшов під руїнами Чорного замку приховану печеру. Він заліз туди в пошуках багатства. Чоловік знайшов там коштовності у величезній кількості, приніс їх додому й почав рахувати. Аж раптом зробилося йому зле, і він захворів. Пролежав так цілий рік, і вже думали, що помре. Але порадили сходити до ворожки. Та наказала віднести всі коштовності туди, звідки взяв, бо вони, мовляв, закляті й щастя нікому не принесуть, лише біду. Чоловік послухав, зробив усе, що вона веліла, і дійсно почав одужувати. Про місце знахідки відтоді нікому ні слова він не казав…

Принцеса та розбійник

Говорять, одного разу угорський король Андрій III, який володів тоді Бронецьким замком, оголосив конкурс: мовляв, він віддасть онуку Габріеллу за того, хто кине камінь з річки Боржави на вершину гори. 

Багато хто пробував, та лише сильний розбійник Вусач виконав завдання. Однак король обманув його, сховавши Габріеллу. Через те обурений Вусач разом зі своїми розбійниками зруйнував Бронецький замок дощенту. Три дні й три ночі палав замок на горі…

Легенда про розбійника Бринду

У Карпатах збереглося чимало історій про розбійників, які допомагали бідним, грабуючи багатих. Розповідають, що одним із таких був Бринда, чия схованка розташовувалася поблизу руїн Бронецького замку. Народна легенда стверджує, що Бринда був шляхетного походження, але через конфлікт із королівською владою втік у Карпати й став розбійником.

Він оселився в підземеллях, що залишилися після руйнування замку. Кажуть, там були заплутані ходи, які тяглися далеко в гори. Простих людей Бринда не чіпав, навпаки, допомагав їм, караючи лише багатих панів. Його підтримували місцеві селяни, попереджаючи про небезпеку.

Схопити розбійника довгий час не вдавалося, поки його не зрадила коханка Лейла. Вона, бажаючи помститися за зраду, видала таємний вхід до схованки королівським солдатам. Коли Бринда та його ватажки виходили через потаємний хід, на них напали. Бринда мужньо бився, але загинув від кинутого списа. Перед смертю Лейла, торжествуючи, промовила: "Це тобі за зраду!"

Скарби Бринди й досі залишаються прихованими в Карпатських горах, а його ім'я живе в народних легендах.

Читайте також: Скарби тамплієрів: загадки й легенди Середнянського замку на Закарпатті