Таємниці руїн Червоногородського замку: від кривавих облог до легенд про привидів

"Еспресо.Захід" розповість про таємничий Червоногородський замок, який зараз перебуває у руїнах, але є плани про його відновлення. 

Виникнення замку: від дерев’яної до кам’яної фортеці 

На сьогодні Червоногород, Червоногрод або навіть Червоноград — це зниклий населений пункт Західного Поділля, де вже понад 50 років ніхто не живе. Хоча історія цього міста почалася ще тисячу років тому.

Дослідники стверджують, що назва Червоногород пов'язана з кольором місцевих ґрунтів – червоних пісковиків. 

Перший дерев’яний замок, який збудували тут руські князі, простояв понад дві сотні років, поки його не зруйнувала монгольська навала у 1240 році. 

У XIV- XV століттях в Червоногороді утвердилася польсько-литовська влада, маєтком керували князі литовсько-руської династії Коріатовичів, які стали фундаторами відновлення дерев’яного замку. У 1448 році Червоногород отримав маґдебурзьке право, яке дало можливість інтенсивно розвивав місто. 

Міський дерев’яний замок простояв менше, ніж попередній, адже в 1538 році його знищили татари та волохи (теперішні румуни). Це призвело до потреби зробити більш надійний та міцніший кам’яний замок, адже Червоногород часто ставав мішенню нападів з сусідніх країн. 

Тому на початку XVII століття за сприяння тодішнього старости Червоногорода — львівського каштеляна Миколи Даниловича — звели мурований чотирикутний замок з вежами на кутах. Він був оточений оборонним муром із в'їзною брамою. Підстароста мешкав у дерев'яному будинку поруч.

У 1648 році, під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, замок захопили повстанці. У 1672-му його здобуло військо турецького султана Магомета IV. Під час турецького панування замок занепав і залишився розореним після повернення мешканців.

Також недалеко від замку з’явився католицький костел. Його збудували в 1615 році завдяки коштам родини Лісецьких. Однак в 1716 році костел перебудували. Таким він і зберігається донині, щоправда, у стані руїни, адже пережив чимало, зокрема, в 1935 році – сильну пожежу.

Друге життя замку, занепад після світових воєн і сучасний стан

Після турецької навали, понад сто років замок був у запущеному стані. XVIIІ століття відзначилося часом занепаду як Речі Посполитої, коли її розділили великі імперії. Старий замок у Червоногороді був поза межами нових кордонів та військових перипетій того часу.

Від 1778 року місто із довколишніми угіддями було власністю Кароля Понінського і його нащадків. На початку XIX століття новий власник нарешті зрозумів, як використати руїни замку. У 1820 році він наказав розібрати дві вежі та частини будівлі, а інші дві вежі та частину стін використав для будівництва палацу на фундаменті замку. Справу продовжив його син, який вважав вежі занизькими, тому він їх теж розібрав і побудував на тому ж місці вищі й об’ємніші в стилі псевдоготики. Таким чином старий замок повністю змінив свій вигляд, ставши палацом з вдома величними вежами-близнюками. 

Як пише BBC, автором усіх перебудов при Понінських вважають польського архітектора Фредерика Баумана. Пізніше невеликі зміни здійснив львівський архітектор Казимир Мокловський.

Наступні сто років оновлений замок мав нове життя, яке було наповнене великосвітських заходів. Палац був тим цікавий, що в нього була вишукана тераса в італійському стилі та колонади з кількох кам’яних колон. Будівлю ж оточував великий й красивий ландшафтний парк із фонтаном. 

Та все змінила Перша світова війна. Тоді Червоногородський замок сильно постраждав. У міжвоєнний період останні власники палацу, князі Любомирські, не мали коштів на відновлення, тому події Другої світової лише продовжили руйнування замку. 

Наприкінці Другої Світової війни у стінах палацу розмістилися стрільці польської самооборони, яких атакували українські повстанці УПА, що теж долучилися до руйнувань замку. Радянська окупація також не принесла нічого хорошого палацу, а місцеві ділки довершили справу. До того ж з 70-х років минулого століття поселення перестало існувати, адже коли звідси виселили поляків, то українське населення не прижилося. 

Нині збереглися лише дві дуже пошкоджені вежі та частина стін колишнього палацу. У квітні 2013 року половина однієї з веж обвалилася. Тому залишку замку в критичному та аварійному стані. 

На сьогодні залишки Червоногородського замку є власністю Православної церкви України. 14 травня 2024 року глава ПЦУ митрополит Епіфаній підписав меморандум з меценатами та представниками благодійної організації про співпрацю щодо збереження, відновлення (реставрації) руїн костелу та палацу ХVІІ-ХІХ ст. Та поки роботи так і не були початі, адже для цього спершу погодити проєкт, а тоді шукати мільйони доларів для втілення задуманого. 

Легенди Червоногородського замку

Легенди, пов'язані із замками, завжди додають їм містичності, і цей замок не є винятком. Навіть самі руїни досі викликають захоплення в туристів, адже нагадують казкові "Дві вежі" з саги Толкієна "Володар персня". 

Легенди Червоногородського замку створюють особливу атмосферу, що приваблює до замку любителів містики та історії:

Підземний хід до монастиря

За переказами, під замком існував таємний підземний хід, який з'єднував його з розташованим неподалік монастирем. Цей хід використовували для евакуації мешканців замку під час нападів ворогів. Легенди кажуть, що вхід до тунелю охороняє статуя лицаря, яка оживає, якщо хтось намагався проникнути всередину.

Привид замкової пані

Люди розповідають, що в руїнах замку ночами можна побачити тінь молодої жінки у білому одязі. За легендою, це дух замкової пані, яка трагічно загинула під час облоги. Її коханий, захисник замку, був зраджений і страчений, а вона, дізнавшись про це, наклала на себе руки. Її душа досі блукає руїнами, оплакуючи втрачене кохання.

Закляте золото

Легенда свідчить, що перед однією з облог замковий скарбник сховав скарби в надійному місці під фундаментом. Перед смертю він наклав на золото закляття, щоб його не змогли знайти вороги. Кажуть, скарби можна побачити лише в особливу ніч на Купала, але спроби їх викрасти прирікають на прокляття.

Замковий охоронець-вовк

Ще одна легенда розповідає про величезного чорного вовка, який сторожує замкові руїни. Кажуть, що це душа одного з найвірніших охоронців замку, який присягнувся захищати його навіть після смерті. Вовка іноді бачать подорожні, і його поява вважається знаком, що навіть руїни замку і досі під містичним захистом.

Читайте також: Занедбаний радянською владою й забутий сучасниками: історія й легенди Чернелицького замку