Десятилітня історія (НЕ)запровадження е-квитка у Львові

"Еспресо.Захід" розповість вам "стислу" історію про те, як усе починалося, куди рухалося і де в підсумку ми зупинилася.

Для чого нам е-квиток?

Е-квиток у першу чергу може ліквідувати "чорну готівку" у громадському транспорті, адже поїздка кожного пасажира чітко фіксується завдяки валідаторам і в підсумку ми бачимо справжні цифри обороту грошей, а не записані "по совісті" перевізників. Також видно реальну кількість пільговиків у транспорті і, відповідно, суму компенсацій, які місто має відшкодовувати перевізникам. Тобто громадський транспорт стає не тіньовим бізнесом, а прозорою послугою.

Крім цього, е-квиток спрощує поїздку для самих пасажирів, які або купують транспортну картку (одна для всіх видів громадського транспорту, яку треба поповнювати), або розраховуються завдяки звичайній банківський карті, чи системі PayPal, чи просто готівкою. Загалом е-квиток дозволяє місту ставити певні вимоги до перевізників, контролювати їхню роботу та поступово покращувати якість роботи автобусів, маршруток, трамваїв, тролейбусів і всього, що входить у систему громадських перевезень.

Євро-2012 і великий переполох у малому Львові через е-квиток

Чемпіонат Європи з футболу "Євро-2012" зробив чималий поштовх для розвитку інфраструктури Львова та можливостей туристичної галузі. Адже приліт десятків тисяч вболівальників та фокус уваги всього світу, значно поліпшив іміджевий статус міста Лева, про яке іноземні ЗМІ говорили, як про "західну перлину України".

Львів’яни та гості міста побачили багато змін: новий Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького, новий стадіон "Арена Львів", чимало капітально відремонтованих доріг від "Онур" (які після цього стали фактично монополістами на ринку Львова), а також транспорту реформу, коли 1 січня 2012 року було змінено нумерацію маршрутів (проєктуванням нової транспортної схеми займалася французька компанія "Луїс Бергер"). Крім цього, у планах був і е-квиток. Саме перед Євро-2012 Львівська міська рада вперше почала говорити про можливість запровадження е-квитка, щоб наблизити місто до західних стандартів і вивести з тіні ринок перевезень.

У той час найбільшим лобістом е-квитка серед чиновників Львівської міської ради був Сергій Кіраль. Він очолював управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій ЛМР. 

"Е-квиток дасть змогу знайти внутрішні резерви для модернізації транспортної системи Львова. Це інструмент знаходження таких внутрішніх резервів. Він дозволить легалізувати значні кошти – від 20% до 40%", – говорив тоді Кіраль.

Він хотів запозичити латвійський досвід, а саме компанії Rīgas karte, яка запровадила е-квиток у Ризі.

"Для впровадження е-квитка у Львові потрібно передусім зареєструвати спільне підприємство – ТзОВ "Леокарт", у якому 51% статутного капіталу належатиме львівському комунальному підприємству, а 49% – латвійському ТзОВ "Ригас Карте". Розмір статутного капіталу передбачений у сумі 7,7 млн грн", – планував Кіраль.

Чиновник оцінив вартість реалізації проєкту в 41-42 млн грн (близько 5 млн доларів за тодішнім курсом). Із цієї суми 28,5 млн грн планували позичити в комерційному банку. Вартість обладнання в одному транспортному засобі мала становити близько 2,5 тис. євро. Тобто загалом обладання коштувало би близько 2 млн євро, а решта суми – на серверне обладнання та іншу Wi-Fi техніку, які потрібні були в часи, коли інтернет ще не був ні 4G, ні навіть 3G.

Однак тоді депутати не проголосували за відповідний курс на створення ТзОВ "Леокарт", тому амбітний задум так і не втілили. У той час депутати та суспільство не розуміли, ні чому це має бути латвійська компанія, ні для чого взагалі нам той е-квиток? Тому міська влада розпочала кампанію з популяризації е-квитка.

Варто додати, що в цей період міський голова Львова Андрій Садовий, як і зараз, не мав більшості у міськраді, через те й не зміг "протиснути" ідею свого чиновника.

Перший поетапний план 2014 року з плановою реалізацією у 2016-2017 роках

У 2013-2014 році тема е-квитка відійшла на другий план через ситуацію в країні – Революцію Гідності та початок війни з РФ. Однак уже в червні 2014 року на прохання громадськості розпорядженням міського голови було створено робочу групу з цього питання. Група мала розробити поетапний план заходів щодо запровадження е-квитка у Львові, так звану "дорожню карту" і технічне завдання проєкта. До складу робочої групи увійшло чимало людей, які тоді працювали у міськраді або були наближені до теми транспорту: Олег Синютка, Віктор Щир, Сергій Журбенко, Сергій Кіраль, Дмитро Пецій, Олег Шмід, Іван Гринда, Олег Лаврик, Іван Велійка, Дем’ян Данилюк, Святослава Товстига та Антон Шишкін.

Група доволі швидко надала свої висновки, в яких чітко було розписано, що після кількох етапів, запуск системи має завершитися до 31 грудня 2016 року, а вже 1 січня 2017 року Львів перейшов би на нову систему розрахунку з перевізниками, коли ті отримують гроші за виконану транспортну роботу, яку замовляє місто. Також було визначено, що займатися запровадженням е-квитка у Львові має комунальне підприємство Львівавтодор, а не якесь окреме ТзОВ. Крім цього зазначалося, що е-квиток запрацює завдяки кредитним коштам ЄБРР.

Однак у підсумку не так сталося, як гадалося. У жовтні 2014 року у Львові оголосили конкурс на впровадження електронного квитка. Чимало компаній взяли у ньому участь, робоча група навіть визначила найкращих серед них, але договір про реалізацію так і не був ні з ким підписаний. У кінці 2014 року голова робочої групи Олег Синютка залишив роботу в ЛМР і перейшов на посаду голови ОДА. Також з групи відійшли Сергій Кіраль та Олег Лаврик, які стали народними депутатами. Як казав згодом Сергій Журбенко, з того моменту "робота групи фактично пішла в занепад".

Друга група відповідальних і нові терміни впровадження, а точніше – їх відсутність 

Другу робочу групу з впровадження "е-квитка" міський голова створив аж 15 серпня 2016 року (коли, за висновками першої групи, е-квиток мали б уже тестувати). Її очолив заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко. Із попереднього складу робочої групи до нової увійшли: Віктор Щир, Сергій Журбенко, Олег Шмід та Іван Велійка. З нових імен: Олег Береза, Ольга Сивак, Мирослав Гавриляк та низка інших.

Як відзначає у своїй розлогій статті про хронологію запровадження е-квитка активіст Антон Лягушкін, робота другої робочої групи, попри присутність у її складі депутатів Львівської міської ради, була значно менш публічною. Цікаво, що практично на жодному із 16 засідань другої робочої групи не були присутні всі її члени.

Найважливішим досягненням роботи другої робочої групи стало підписання у листопаді 2016 року з ЄБРР умов договору про кредитування системи е-квитка у Львові на 10 млн євро (хоча остаточно процедури отримання кредиту завершилися лише у квітні 2017 року). Крім цього, місто мало виділити понад мільйон євро влачних коштів. Кредит на "е-квиток" ЛКП "Львівавтодор" підписало на 13 років із пільговим періодом у 3 роки від дати підписання кредитного договору.

2018-2020 роки – період простою. Півтора року тривав тендер і відбувалися постійні зміни керівників

У кінці 2017 року три компанії готові були стати консультантами львівських чиновників із впровадженням е-квитка: "Mott MacDonald" (Великобританія), "Egis" (Франція) та "iC consulenten" (Австрія). Львівавтодор обрав австрійську компанію. Було підписано угоду терміном на три роки. "iC consulenten" мали завершити всі питання щодо технічної специфікації проєкту і підготувати тендерну документацію. Тоді планувалося, що вже у березні 2018 року буде підписано офіційну угоду з переможцем тендеру і розпочнеться процес впровадження е-квитка, який мав запрацювати у транспорті міста до кінця 2018-го.

Однак у 2018 році нічого цього не сталося. Понад те, по суті, не відбувся сам тендер. Керівник другої робочої групи із впровадження е-квитка Андрій Москаленко назвав такі дії "попередньою тендерною процедурою", "тендером на опис ідей", під час якого мали обрати найкраще технічне завдання, а не почати реалізацію проєкту.

Уже після свого звільнення тодішній начальник відділу автоматизованих систем оплати проїзду ЛКП "Львівавтодор" Сергій Журбенко визнав, що 2018 рік був фактично змарнований через небажання міського голови швидко запровадити е-квиток у Львові.

"Почався 2018 рік і сталося щось незрозуміле. Фактично від міського голови Львова Андрія Садового надійшли такі вислови, мовляв, ви не поспішайте, бо спершу маємо купити автобуси. А потім уже на нові автобуси будемо ставити е-квиток. Менеджери від ЄБРР, які приїжджали у Львів, чули це, і коли ми казали, щоб вони швидше перевіряли нашу документацію, то не поспішали: мовляв, для чого поспішати, якщо мер ще не хоче е-квитка? Тому весь 2018 рік дуже довго погоджували і готували документацію до проведення тендеру, яка була готова ще в квітні 2018 року, а фінально ЄБРР затвердив її лише в кінці жовтня. 2019 рік тривав тендер. Оголосили його в жовтні 2018-го, завершився він підписанням договору лише в березні 2020-го. Півтора року тендеру... Хоча його можна було провести значно швидше. Однак певні особи, які прийшли, зокрема Андрій Білий, своїми діями почали затримувати процес", – розповів Журбенко.

Період 2017-2020 років характеризується у Львові часом постійних змін керівників пов’язаних з транспортним управлінням. У ЛКП "Львівавтодор", яке впроваджує е-квиток, за той час змінили п'ятьох очільників. Схожа ситуація була й у Львівелектротрансі та управлінні транспорту міста. Цікаво, що саме в цей період негласним куратором усіх транспортних та дорожніх змін був бізнесмен та блогер Андрій Білий, який став одним з облич е-квитка, адже часто коментував це питання, займаючи офіційну посаду в ЛМР. Білий був одіозною фігурою, якому закидали різні речі, зокрема те, що його батько, проживаючи на території тимчасово окупованого Криму, підтримує путінізм, адже був (а може, і досі є) членом путінської "Єдіной Россії".

Та як би там не було, повернімося до тендеру, який тривав півтора року. Переможцем став чесько-український консорціум компаній Mikroelektronika spol s r.o. та SoftServe – Municipal Technologies LLC. При тому, що консорціум  хотіли дискваліфікувати з тендеру через певні порушення. Тому з моменту оголошення переможця, 16 грудня, і моменту підписання договору з ЛМР, 12 березня, минуло довгих чотири місяці. Адже попередньо переможцем тендеру мав стати естонський консорціум компаній "Ridango" і "Datel", який був пріоритетним для начальника відділу автоматизованих систем оплати проїзду ЛКП "Львівавтодор" Сергія Журбенка. Однак за втручання Андрія Білого, який мав іншу думку і стояв на позиції чесько-українського консорціуму, саме Mikroelektronika та SoftServe почали реалізовувати е-квиток у Львові. Хоча естонці подали до суду скаргу, однак це їм не допомогло.

2020-2022 роки – скандали, початок реалізацій е-квитка і довгий період тестування для пільговиків

Хоч у березні 2020 року було остаточно підписано документи з Mikroelektronika та SoftServe про те, що вони за 11,5 млн євро реалізують е-квиток у Львові, однак на цьому проблеми для міських чиновників не закінчилися. Влітку 2020 року чорна кішка знову пробігла між Журбенком і Білим. У підсумку міський голова став на бік Андрія Білого – і Сергія Журбенка, який шість років займався е-квитком у Львові, було звільнено з посади керівника запровадження АСОП.

"Якщо казати словами, які вже згодом Андрій Білий використовував у своїх відео, то звільнили мене через нібито неефективну роботу. Але жодного зауваження за неефективну роботу я так і не отримав! А формальним приводом для звільнення стало те, що організував і провів службову нараду в майбутньому офісі е-квитка на вул. Горбачевського. Бо не запитав на це дозволу в директора", – розповів Журбенко.

Відтоді Андрій Білий одноосібно разом з директоркою ЛКП "Львівавтодор" Оксаною Єстеферовою стали відповідальними за впровадження е-квитка.

За підписаною у березні 2020 року домовленістю, е-квиток мав би повноцінно запрацювати вже до кінця 2021 року. Адже, згідно з попереднім графіком, від підписання договору до прийому в експлуатацію потрібно було 74 тижні, тобто півтора року. Та знову таки, нічого подібного не сталося.

Перші валідатори у громадському транспорті Львова почали встановлювати лише у квітні 2021 року, хоча за попереднім планом на той час система мала б уже повноцінно працювати у тестовому режимі. Тобто підрядна організація, чесько-український консорціум, з тих чи інших причин (офіційно казали, що проблема – через коронавірус) не встиг виконати домовлену роботу. Однак міські чиновники, а саме Андрій Білий, запевняли, що все це робочі моменти й до кінця 2021 валідатори будуть у всіх автобусах, маршрутках, трамваях і тролейбусах міста. А е-квиток запрацює на початку 2022 року… Однак ще на початку 2021-го в ЛКП "Львівавтодор" говорили про низку проблем, які можуть сповільнити бажану реалізацію проєкту. Тодішній керівник впровадження е-квитка у Львові Роман Лев, який працював у структурі Львівавтодору, казав про проблеми з хмарним середовищем, про брак кваліфікованих ІТ-спеціалістів у Львівавтодорі. Цікаво, що цю проблему досі не вирішено, тобто вона тягнеться майже два роки. Але про це дещо згодом.

Середина 2021 року пройшла під знаком чергових ротацій серед транспортних керівників міста. Андрій Білий звільнився, щоб, як він пояснив, відпочити й більше займатися блогерством. Він очікував, що його призначать директором новоствореного департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР, який мав об’єднати всі транспортні та дорожні питання Львова. Однак восени 2021 року на цю посаду призначили економіста Олега Забарила. Після Білого свою посаду залишила і директорка ЛКП "Львівавтодор" Оксана Єстаферова, а на її місце призначили колишнього військового Миколу Власюка, який до цього працював операційним директором ТОВ "Альянс Маркет".

Початок 2022 року був розпіарений львівською мерією як початок роботи е-квитка. Тоді говорилося, що 13 січня – історичний день, коли запрацює е-квиток. Однак насправді це був лише перший день тестування системи, фактично початок так званого етапу навчання пільговиків, які отримали Леокарт для безкоштовних поїздок. Хоча фактично, за попереднім графіком, цей день мав настати ще близько року тому. Початок тестування системи продемонстрував проблему частих поломок валідаторів, які показували неправильну інформацію або взагалі не працювали.

З видачею пільгових Леокарт також ціла історія з багатьма нюансами. Збирати дані й видавати картки почали ще восени 2021 року. Однак через низку труднощів видати близько 100-150 тис. карток змогли лише влітку-восени 2022 року.

Загроза великої війни й початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну фактично паралізував роботу щодо е-квитка на кілька місяців. Адже спершу чехи, які допомагали налаштовувати обладнання у Львові, виїхали й так не повернулися, а потім із введенням воєнного стану підрядник повністю призупинив роботу над запровадженням е-квитка. Тому перехід до другого етапу функціонування, який передбачає можливість оплати проїзду мобільним застосунком чи карткою Леокарт загального користування, так і не відбувся. Від початку повномасштабної війни Львівавтодор фактично займався тим, що видавав картки пільговикам, які не встиг надрукувати до цього.

Влітку 2022 року почала з’являтися інформація, що не все гаразд у Львівавтодору з компаніями, які були залучені як контрагенти із запровадження е-квитка. Восени широкій громадськості стало відомо про ситуацію конфлікту з ІТ-компанією "Аствелл Софт", яка займалася хмарною інфраструктурою е-квитка (про проблеми з чим Роман Лев говорив ще на початку 2021 року, до підписання угоди з цією ІТ-компанією). Директор департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Олег Забарило звинуватив їх як недобросовісних підрядників, які не виконали поставленого завдання. Тому за поданням Львівавтодору проти них було відкрито кримінальне провадження. Натомість у "Аствелл Софт" усі звинувачення відкидають та говорять, що проблема – в небажанні Львівавтодору запустити проєкт, адже компанії не заплатили за виконану ними роботу та постійно встромляли палиці в колеса під час самої роботи, яку майже завершено.

"Готовність до запуску – 80%. Дуже мало залишилося доробити, основні налаштування виконано. Львівавтодор може використовувати нашу роботу і без нашої згоди, можуть запросити ще якусь компанію, щоб доробити тих 20%. Але враховуючи їхнє бажання не запустити проєкт, думаю, будуть вигадувати нові історії, як затягнути все. Наприклад, тендер триватиме ще два місяці, потім скажуть, що проєкт складний, компанія не може приступити, бо спершу треба провести аналіз, який коштуватиме втричі більше, ніж уся та робота. Щоб ті 20% доробити, треба до трьох місяців, за умови, що ніхто не встромлятиме палиці в колеса. Та для цього потрібно політичну волю. Я вважаю, що поки за е-квиток відповідає теперішнє керівництво Львівавтодору, його не запустять. Відповідно, наступні речі – постійне вигадування історій на тему: хто винуватий? Будуть пробувати максимально всіх зробити винними, крім них. Коли закінчаться фантазії, додадуть ще нових людей, нові компанії у проєкт, як нас свого часу завели, щоб мати кого звинувачувати і відтягувати повноцінний запуск е-квитка", – розповів в інтерв’ю "Еспресо.Захід" власник та директор IT-компанії "Аствелл Софт" Володимир Строгуш.

Наразі прогноз директора "Аствелл Софт" збувається. Адже 9 листопада на офіційному майданчику державних публічних закупівель ProZorro з’явився новий тендер від ЛКП "Львівавтодор" на запровадження е-квитка. А саме – на послуги з керування інфраструктурою та ресурсами в хмарному центрі обробки даних е-квитка, тобто те, чим займалися "Аствелл Софт". В тендері зазначено, що очікувана вартість роботи – 7,5 млн грн, хоча у "Аствелл Софт" кажуть, що вони могли все зробити за 2 млн грн.

На кінець 2022 року у Львівавтодорі та департаменті міської мобільності та вуличної інфраструктури не змінюють риторики та говорять те саме: що е-квиток обов’язково запровадять, але поки в країні форс-мажор, тобто війна, зробити це практично неможливо, тому термін впровадження далі під знаком питання. Хоча, як показує приклад інших міст, зокрема Стрия чи Києва, це можна зробити і під час війни.  

2023 рік – багатосезонний серіал із запровадженням е-квитка нарешті завершиться?

2023 рік може стати ключовим для нашої країни, коли ми переможемо у війні з російськими окупантами та повернемо тимчасово окуповані території. Також 2023 рік може стати ключовим для е-квитка у Львові, коли після 11 років розмов, планів, скандалів та довгих спроб усі львів’яни та гості міста таки зможуть ним користуватися.

Головний підрядник із запровадження е-квитка, чеська компанія "Мікроелектроніка", оптимістично каже, що до середини 2023 року е-квиток може запрацювати у Львові. Однак там натякнули на проблеми з комунікацією. Зокрема, транспортний експерт Святослав Товстига, який займається е-квитком у Львові вже 10 років, вважає, що Львівавтодор не знайшов належної комунікації з підрядниками, тому процес так гальмується і обростає скандальними історіями.

"У Мікроелектроніці прямо сказали: першочергова провина, що е-квиток ще не запровадили, – не в тому, що в країні війна. Причиною є проблеми з кадрами з боку замовника. Я це так трактую – це чіткий посил, що є проблеми з людьми з боку замовника. Вони зі свого боку все можуть робити й у воєнний час, але немає нормальної комунікації. Це великий проєкт на багато мільйонів євро, а коли немає довіри і про це публічно говориться, то значить є велика проблема – відсутність якісної комунікації між замовником та підрядниками. Треба щось змінювати й коригувати серед менеджменту, який займається цим проєктом", – висловив думку Товстига.

Та є ще одна суттєва перепона, яка стоїть на шляху е-квитка всі ці роки, – це гроші. Е-квиток потребує чималих коштів з бюджету міста. Мова про суми від кількох сотень до навіть мільярдів гривень щороку. Та чи буде цей бізнес достатньо прибутковим і чи в підсумку перевізники, місто та пасажири отримають те, що хочуть? Це велике питання, а поки всім зручно працювати за старими схемами, де діють закони тіньового ринку…

"Впровадити е-квиток під час війни можливо лише тоді, коли місцева влада вважатиме громадський транспорт соціальною послугою, а не бізнесом", – влучно резюмував економічний експерт Віктор Гальчинський.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.