Чи можна змусити вилікуватися від алкоголізму? Як і де відбувається реабілітація залежних у Львові

"Еспресо.Захід" дізнався, як проводять таку реабілітацію у приватних і державних центрах Львова, а ще довідався, як відрізняються заклади реабілітації відкритого й закритого типів. 

Приватний центр закритого типу

Одним з приватних центрів реабілітації у Львові є підрозділ Міжнародної Антинаркотичної Асоціації (МАА). Це організація, що діє в Україні, Казахстані, Грузії, Молдові й Азербайджані. У Львові, за словами керівника профілактики МАА в Україні, психолога Дмитра Сергеєва, центр діє вже протягом восьми років і станом на зараз у ньому реабілітують 25 людей. 

Центр приватний і не має ліцензії, яка дозволяла б надавати залежним людям послуги медичного спрямування. Тобто в цьому закладі не мають права лікувати залежних, а можуть проводити лише їх реабілітацію за допомогою психотерапії, арттерапії тощо. 

Саме тому, каже пан Сергеєв, центр співпрацює з наркологічними клініками, де допомагають хворим зі станом абстиненції (синдромом, що розвивається в залежних через певний час після припинення приймання речовини. – Ред.) чи іншими проблемами, яким можуть зарадити лише медики. Так, у Львові, за словами Дмитра, підрозділ МАА співпрацює з Львівською обласною клінічною психіатричною лікарнею, що розташовується на вулиці Кульпарківській. 

У лікарні натомість стверджують, що з реабілітаційним центром МАА не укладали жодних домовленостей. Натомість кабінет співробітників МАА "напівзаконно функціонує" у Львівському обласному медичному центрі превенції та терапії узалежнень, що не підпорядковується психіатричній лікарні. 

Як відбувається реабілітація в центрі закритого типу

Спочатку залежний мусить пройти інтоксикацію в одній з наркологічних клінік, з якими працює МАА. Після цього він потрапляє до центру реабілітації, адресу якого, до речі, не розголошують публічно. 

"Адресу відділень не поширюємо, адже коли в залежного на початку реабілітації "ломка", то його друзі можуть принести заборонені речовини до центру. Тому, крім рідних, адреси ніхто не знає", – пояснює Дмитро. 

День у центрі розпочинають о 07:00, обов’язковими у розкладі дня є заняття з письмовими завданнями та групові заняття з психологами. Час від часу за потреби проводять індивідуальні заняття з психологом та арттерапію. 

Письмові завдання індивідуальні, в них залежного просять описати його почуття під час певної ситуації або розповісти про стосунки з рідними. Таку практику застосовують задля психологічного аналізу, а також для самого пацієнта, адже частіше людям легше висловитися й зібратися з думками письмово, ніж усно. 

Уся реабілітаційна програма базується на груповій психотерапії. До однієї групи входить 12 пацієнтів і психолог. Пацієнти у групі є з різними залежностями, адже прояви хвороби завжди однакові – відрізняються хіба що об’єкти залежності (алкоголь, наркотики, азартні ігри). 

Читайте також: Залежність – не вирок, або Шанси не повернутися до прірви великі

Залежні, що живуть у центрі, самі прибирають будівлю, вони самостійно визначають відповідальних за окремі побутові обов’язки. Їжу для мешканців центру готують кухарі. 

Дмитро запевняє, залежні можуть покидати територію центру, але це обов’язково обговорюється. Пацієнт виходить з будівлі або коли на заплановану подію йдуть усі мешканці центру, або якщо він попередньо погодив свій вихід, наприклад, до власного помешкання, з адміністрацією закладу. Якщо необхідно здійснити терміновий незапланований вихід, то пацієнт мусить написати розписку, що в разі неповернення до центру він несе всю відповідальність. 

До речі, виходити за межі будівлі можуть лише пацієнти, які пробули в центрі вже понад три тижні. Адже, за словами пана Сергеєва, перші три тижні в пацієнта спостерігається психологічна абстиненція, тому саме в цей період є велика спокуса завершити своє лікування. 

Персонал реабілітаційного центру складається з психологів, арттерапевтів і волонтерів. 

"Волонтери – це наша основна "бойова машина". Це люди, що повертаються до центру після року-двох тверезості й хочуть допомогти іншим пройти свій шлях", – стверджує Дмитро.
До слова, волонтери з часом самі можуть стати психологами центру, адже, як виявилося, для роботи психологом саме в МАА не обов’язково мати вищу освіту за профільним спрямуванням. Наприклад, пан Дмитро працює в центрі вже понад вісім років, але зізнається, що освіту психолога отримує лише зараз. 

Оскільки центр приватний, то реабілітація в ньому не безплатна. Один місяць перебування у центрі коштує від шести тисяч гривень. Є можливість мешкати в закладі безкоштовно: для цього людина мусить зайняти місце в черзі на бюджетну реабілітацію й очікувати, коли її зможуть прийняти. Залежного для безкоштовної реабілітації приймають на основі розмови з психологом і наркологом. Єдиний критерій вибору – бажання людини позбутися залежності. 

Хоча, якщо місце небюджетне, то критерій бажання вилікуватися до уваги не беруть. 

"Одужання хворого ґрунтується на взаємодії з іншими залежними. Якщо людині правильно підібрали групу, в якій вона займається, то в неї не буде шансу повернутися до "попереднього" життя. Тому в нашому центрі 70% однієї групи завжди складаються з людей, що вже дійшли до середини або й до кінця реабілітації,  – розповідає пан Сергеєв. – Коли людина приходить до центру, вона потрапляє до середовища, де, незалежно від її бажання одужати, вона змінюється на краще. Адже вона відповідає оточенню, в якому живе. Тобто навіть якщо людина приходить до центру без жодного бажання, а внаслідок певних життєвих обставин, у неї все одно є шанси вилікуватися". 

Державний центр відкритого типу

Державний центр відкритого типу у Львові функціонує не так давно, близько пів року. Йдеться про Центр психосоціальної реабілітації, утворений на основі Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні. 

Цей заклад підпорядковується лікарні і проводить реабілітацію залежних в амбулаторному режимі. Тобто послуги реалізують у відкритому режимі – залежні не мешкають у центрі, а, залишаючись удома, періодично приходять до закладу для реабілітації. 

"Якщо йдеться про заклади, в яких залежні проживають, тоді мусимо виключити можливість і лікування, і реабілітації. Бо реабілітація в широкому значенні – це соціалізація. Залежний має жити якісно й комфортно своїм соціальним життям, а не перебувати в закритому закладі. Звісно, на час медичного лікування людина конкретну кількість днів перебуває в лікарні, але потім вона має повернутися до соціуму", – пояснює завідувач відділення терапії та превенції узалежнень Львівської психіатричної лікарні Олександр Губар. 

Центр відкритого типу реабілітує залежних за допомогою психології, психотерапії, працетерапії, а також надає соціальні послуги. 

Як відбувається реабілітація в центрі відкритого типу

Передусім, як розповідає пан Губар, залежним надають необхідний лікарський супровід у психіатричній лікарні. Так, лікування хворого розпочинається з вузькоспеціалізованої медичної практики, спрямованої на те, щоб довести людину до доброго фізичного стану. Все залежить від потреб конкретної людини: лікарі можуть зняти абстиненцію, інтоксикацію, попередити розлад критичних станів тощо. 

"Такі процедури займають чотири-шість днів. Приблизно на шостий день у лікарні розпочинають наступний етап лікування, в рамках якого залучають не лише психіатрів, а й психологів, психотерапевтів, соціальних працівників та інших співробітників, – каже Олександр. – Вони намагаються встановити, чому в людини виникла залежність, якої форми вона набула, чи підлягає корекції та яким чином можна скорегувати хворобу так, аби повернути пацієнта до соціального життя. Це не просто "прокапати й відпустити", а комплексний процес". 

Читайте також: "Лікую(сь)": психолог про роботу із залежними людьми.

Лікування обмежене в часі, воно займає період, необхідний лише для того, щоб забезпечити безпеку життя і здоров’я пацієнта. Після проходження такого періоду людина вирішує, чи хоче вона продовжити лікувати свою залежність за допомогою реабілітації, чи надає перевагу повернутися до звичного способу життя. Реабілітацією саме в лікарні займаються 20-30 днів у стаціонарних умовах, а пізніше за бажання людина може звернутися до Центру психосоціальної реабілітації, де лікуватиметься амбулаторно. 

У Центрі працюють лікарі-психіатри, психологи, психотерапевти, соціальні працівники та навіть, за словами пана Губара, священники. 

Реабілітація у державному центрі для залежних є безкоштовною, адже вона проводиться за програмою Національної служби здоров’я України. Залежний приходить до центру кілька разів на тиждень за графіком, передбаченим його індивідуальною програмою реабілітації. 

"Уся реабілітація ґрунтується на бажанні людини її проходити. Я думаю, що неможливо змусити когось щось виконувати, якщо він цього не хоче. Звісно, є певний етап, на якому в людини знижена здатність до критичного мислення, але цей етап короткочасний і після нього людина здатна усвідомити наявність проблеми. Рішення залежного може не влаштовувати його рідних, друзів і навіть цілий світ, але за відсутності бажання в людини рестриктивні методи лікування не дадуть жодного результату", – стверджує Олександр Губар. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.