Фортеця, якої більше немає: історія та міфи забутого Надвірнянського замку

"Еспресо.Захід" розповість про історію та містичні легенди Надвірнянського замку, руїни якого досі приваблюють туристів. 

Контекст часу: як виник Надвірнянський замок

Надвірна — мальовниче місто на Прикарпатті, розташоване у передгір’ї Карпат, яке має багату історію. Люди в цій місцині почали мешкати ще декілька тисяч років тому. Однак сучасна історія міста почала розвиватися, вірогідно, довкола появи Пнівського замку, який всього за 2 км від теперішнього центру Надвірної. Він виник у середині XVІ століття, коли цими землями володів магнатський рід Куропатвів, що служили польському королю. 

Як відомо, з XІV століття Галичина стала частиною Польського королівства, і відтоді шляхта почала збільшувати свої прибутки завдяки землям колишнього Галицько-Волинського князівства. Король роздавав великі території, які шляхтичі утримували, розвивали та захищали від ворогів. Так сталося і з Надвірною.

Датою заснування Надвірної вважається 23 січня 1578 року, коли польський король Стефан Баторій видав привілей, яким дозволив закладення містечка Краснодвір. Однак офіційно в документах після словесної трансформації назва Надвірна вперше зустрічається пізніше – лиш у 1589 році. Мова про юридичний документ власника землі, Миколи Куропатва, де й говориться про Надвірну. Цікаво те, що вже у 1591 році поселенню було надане Магдебурзьке право і воно отримало статус міста. Тобто точно можна припустити, що Надвірна стрімко розвивалася ще до першої офіційної згадки, адже між нею й офіційним статусом міста минуло всього 2 роки.

Десь у цей відтинок часу шляхтичі Куропатви, які мали за 2 км від Надвірної ще й Пнівський замок, також вирішили звести замок у Надвірній, який відомий в історії як замок Краснодвір. Назва замку та назва міста мають в основі одне слово "двір", яке може пояснювати і значення назви міста – двір за межами поселення, за межами замку. 

Хоча насправді ніхто не знає точної дати засування цього замку. В ті часи землі Покуття були як "Дикий Захід" у США в ХІХ столітті – обширі малозаселені території, на які часто нападали татари. Цим і пояснюється поява багатьох замків на Прикарпатті. Деякі дослідники кажуть, що Надвірнянський замок насправді старший за Пнівський, мовляв, перші його фортифікації виникли ще за часів Галицько-Волинської держави у ХІІІ-XІV столітті. Однак тоді не зрозуміло, чому так довго формувалося поселення довкола нього, можливо, бо ці фортифікації були знищені та вже на їхньому місці власники Куропатви вирішили відновити замок.

Архітектура та занепад замку

Надвірнянський замок слугував резиденцією власників Краснодвору та його адміністрації. Вхід до твердині забезпечували ворота в одній із веж, через які можна було потрапити лише підйомним мостом, перекинутим через рів. 

Усередині були дім власника, будівлі для залоги, комори, стайні й арсенал, а під спорудами – підземелля й пивниця. Під час нападів кримських татар у замку ховалися місцеві жителі й адміністрація.

У північно-східній частині замку стояла масивна вежа неправильної восьмикутної форми, побудована з пісковику, частина якої збереглася. Вона мала бійниці, а також підземелля та невідоме підвальне приміщення. Розміри цієї вежі – 15,3 на 12,4 метра. Стіни були в 1,2 метра завтовшки. 

У Надвірнянському замку концентрувалися величезні багатства Куропатвів: дорогі турецькі килими, вироби із золота й срібла, дорогоцінні камені, зброя та книги. Всі ці багатства часто ставали предметом зацікавлення розбійників, карпатських опришків та й кримських татар під час їхніх частих походів. Зокрема, у 1589 році татари зруйнували твердиню, знищивши маєток Куропатів і всі документи, але замок швидко відновили. 

Цікаво, що, за певними даними, офіційно перша письмова згадка про цей замок датується лише 1648 роком, коли тут уклали угоду про позику. Також відомо, що в цей рік, коли почалася національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, козацькі війська підійшли до фортеці. Почалась двотижнева облога – твердиню не вдалось здобути, проте вона зазнала значної шкоди.

Про життя замку у XVIII столітті відомо небагато. Є документи, які свідчать, що його кілька разів грабували опришки, а також існують юридичні документи про укладання тут різноманітних угод. 

Та після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Надвірнянський замок утратив оборонне значення й почав руйнуватися. У ХІХ столітті частину мурів використали для будівництва міських будинків, а остаточно зруйнували у ХХ столітті. 

Сучасний стан замку 

На сьогодні стан збереження замку є одним із найгірших серед аналогічних пам’яток Івано-Франківської області. Більшість архітектурних елементів втрачено. Від великого замку з оборонними вежами, стінами, ровами, підземним мостом і господарськими спорудами збереглися лише майже ціла частина замкової вежі з підвалами, залишки північно-східної стіни, залишки двох веж (одна лише в підземній частині, інші – під сучасними будівлями) та фрагменти підземних ходів. 

Нині замок у руїнах і не перебуває під охороною держави, а частина території забудована сучасними спорудами, попри значну історичну та культурну цінність пам’ятки. Парк Івана Франка, розташований у центрі Надвірної, є популярним місцем для прогулянок і культурних заходів. Місцеві мешканці та гості міста часто навіть не здогадуються, що прогулюються територією, де колись стояв важливий і давній оборонний об’єкт, залишки якого й досі вражають уяву людей, які цікавляться минулим. 

Хоча Надвірнянський замок залишається в тіні свого більш відомого та краще збереженого "сусіда" – Пнівського, його історична цінність заслуговує на увагу. Збереження пам’яті про цей архітектурний об’єкт через його дослідження, культурні проєкти, а в ідеалі – реконструкцію окремих елементів замку, все це могло б посилити туристичну привабливість Надвірної. 

Власне, цим почали займатися місцеві активісти напередодні повномасштабної війни. Зокрема, у 2020 році замок Краснодвір планували законсервувати та облагородити у межах проєкту "Інтерпретація спадщини замку Краснодвір: стратегія, план та візія". А у 2021 році Надвірнянський проєкт "Театр замку Краснодвір: інтерпретація спадщини міста Надвірна" став фіналістом всеукраїнського конкурсу "Наша громада". Була презентована концепція для розвитку залишків замку.

Тоді йшлося про проєкт на будівництво візит-центру й підземного переходу, який має з’єднати візит-центр і безпосередньо руїни вежі. Також у планах було запустити в Надвірній театралізовані екскурсії, які відбувалися б безпосередньо на території замку.

Як писало прикарпатське видання Репортер, планувалося, що до 2026 року руїни замку заживуть новим культурним життям завдяки реалізації задуманого. Однак поки цього не сталося через війну з російськими окупантами. 

Легенди Надвірнянського замку

Попри те, що Надвірнянський замок поступово втратив свою значущість і нині від нього залишились лише руїни, цей історичний об'єкт зберіг у пам’яті місцевих мешканців чимало цікавих легенд.

Легенда про сховані скарби

Одна з найпопулярніших легенд пов'язана з багатствами, які начебто були заховані у підземеллях замку. Вважається, що під час одного з татарських нападів замок так і не впав завдяки героїчному опору захисників. Проте перед початком битви мешканці зібрали всі свої цінності – золото, срібло, прикраси – і сховали їх у спеціальному сховищі під замком.

Але через вибухи гармат підземелля завалилося і доступ до скарбів був втрачений. Деякі люди й досі вірять, що багатства залишаються під землею. Місцеві шукачі пригод неодноразово намагалися знайти цей скарб, але всі спроби виявилися марними.

Легенда про підземний хід до Пнівського замку

Згідно з іншою легендою, Надвірнянський замок був сполучений із Пнівською фортецею підземним ходом. Цей хід, за переказами, використовували для доставки провіанту та відступу під час небезпеки. 

Місцеві жителі часто описують історії про те, як пастухи чи діти випадково знаходили провали в землі, що вели в цей підземний тунель. Проте через роки більшість входів завалилося й доказів існування ходу так і не знайшли.

Легенда про зачароване джерело

На території замку, за переказами, було джерело, вода з якого мала магічні властивості. Згідно з легендою, це джерело з’явилося після молитви ченця, якому вдалося вижити під час облоги замку. Вода з джерела допомагала зцілювати рани та зміцнювати сили захисників замку.

Згодом джерело начебто зникло разом із руйнуванням замкових стін. Проте місцеві мешканці стверджують, що у певні дні року, особливо на Івана Купала, можна побачити, як у парку утворюється невеликий струмок, де, за повір'ям, відновлюється ця цілюща вода.

Читайте також: При будівництві підземної скарбниці каменярів замурували: таємниці й легенди занедбаного Пнівського замку