Знають не всі: які слова починаються на "и" в українській мові

"Еспресо.Захід" розповість історію цієї цікавої букви та які слова "легально" починаються з "и", а які неофіційно.

Історія букви "И"  

Ця літера, як і всі інші букви української мови, походить від старослов'янської кириличної абетки. Власне, що там була присутня літера "иже", яка утворена від грецької літери — Η, η ("ета", "іта" що вимовляється близько до -і).

У староукраїнській графіці вживалося паралельно з літерами "і" та "ы". Сучасного вигляду набула в XIV столітті, через поворот риски проти годинникової стрілки (аналогічним чином змінився нахил риски в літери ). У XVI столітті, з розвитком друкування, з'явилася друкована форма літери поряд з рукописною.

У XV—XVI століттях від літери "иже" розвинулася літера "Й". В українському друці розмежовувати зображення "И" та "Й" стали на початку XVII століття.

Вживання "И" на початку слова

Фото: Вікіпедія

Стосовно вживання цієї літери на початку слова, таких слів завжди було відносно небагато. Наприклад, у 1886 році виходить друком "Малорусько-німецький словар" Євгена Желехівського та Софрона Недільського, що містить понад 100 слів із початковою "И".  

Вперше вживання літери "И" на початку слів на офіційному рівні було регламентовано у правилах Наукового товариства ім. Шевченка, які виробила "Язикова комісія", що була утворена в 1900 році. Комісія уклала "Руську правопись зі словарцем", схвалену Філологічною секцією НТШ і надруковану 1904 р. у Львові. У ній написання слів індик, інколи, іноді було регламентовано через букву "І".    

Однак відомий мовознавець і лексикограф Борис Грінченко, відстоюючи вживання літери "И" на початку слів у своєму "Словарі української мови" усупереч цим правилам НТШ велику групу загальних назв, згідно з наддніпрянською вимовою, надрукував із початковою буквою "И": идол, ижиця, икати, илкий, инакий, индик, иржа, Ирід (Ирод), искра, ич.

У 1919 році у "Головніших правилах українського правопису", ухвалених міністром народної освіти УНР Іваном Огієнком, у примітці до правила "коли не вимовляється йі, і коли треба писати і (а не и)" було дозволено формальну варіативність літери "И" на початку деяких слів, зокрема, перед "н" можна писати и: инший, инколи, иней.

Втім, уже в складі Радянського союзу у проєкті українського правопису 1926 року та прийнятому в 1928 році Харківському правописі категорично було заборонено вживати літеру "И" на початку слів і правило сформульовано наступним чином, як завчали всі першокласники протягом наступних 90 років: "На початку слова "и" ніколи не пишеться, тільки "і"".         

З відновленням незалежності, українські філологи знову заговорили про можливість вживання "и" на початку слова. Категорична норма щодо вимови і вживання літери "И" в українській мові протрималася до 2019 року, коли було прийняте п'яте видання Українського правопису.

З виходом нової редакції правопису заборона на вживання літери "И" на початку слів була частково знята. Так, відповідно до другого параграфа, що регламентує написання "И" та "І" на початку слів, зазначається, що літера "И" вживається лише в деяких словах, як варіант слів з канонічним початковим І (ирій, ирод), а також в окремих вигуках (ич!), дієсловах і похідних від них іменниках (икати, икання), в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах (ир, Ич-оба).  

Однак дискусії щодо початкового "И" як велися на початку ХХ століття, так і ведуться нині. Одні філологи виступають за розширення кількості таких слів, щоб зробити мову ще більш милозвучною, інші – проти такого повороту в минуле

Які слова дозволено вживати з "И" на початку слова

Фото: соцмережі

Як розповів відомий мовознавець і популяризатор української мови Олександр Авраменко, за новим правописом таких слів всього чотири:

Вигук "ич!"

Це службове слово емоційно посилює смисл сказаного. Наприклад, можна сказати: "Ич, який хитрий" або "Ич, яка гарна". Його вживання схоже на вживання вислову: "ти ба".

Дієслово "икати"

Цим дієсловом описують специфічний спосіб вимовляння. Якщо людина каже замість звука "і" звук "и", тоді вона точно "икає".

Іменники "Ирод" та "ирій"

Ще два слова є паралельними формами більш звичних слів: історичного імені "Ірод" та слова "ірій", яке позначає місце зимівлі птахів або проживання душ померлих. У давнину саме так зі звуком "и" на початку їх вимовляли. Тому цю традицію вирішили відновити у новому правописі.

"Ви спитаєте: "Хто ж це таке придумав?". А я відповім – так українці вимовляли ці слова здавна. Отже, написання з буквою "И" слів ич, икання, ирод та ирій – правильне", – наголосив Авраменко.

Він додав, що також з літери "и" можуть починатись деякі власні назви. Наприклад, ім’я корейського диктатора – Кім Чен Ин, або певні географічні терміни, як місто Игдир в Туреччині.

Слова на літеру "И", які є неофіційними в написанні, але присутні в мові

Таких слів є достатньо. Мова – живий процес, тому попри заборони філологами, деякі слова продовжили вживатися з "и" в різних частинах України. І досі в певних селах їх можна зустріти. Багато з цих слів були записані Борисом Грінченком в його словнику.

Наведемо декілька прикладів: ива (верба); идол (ідол); инжир (інжир); индичина (індичина); ирститися (хреститися); иначий чи инший (інший, другий, інакший), иде чи идеже (де), иж (що), иже (який), израда (зрада), иле (скільки, настільки), имати (полонити, брати), искусити (спробувати), интенція (намір, мета), интрата (прибуток).

До того ж, щоб не витрачати зайву енергію, деякі слова в українців були дуже короткими. "И" могла бути не лише літерою, але ще так могли говорити замість займенників – його, він.

Читайте також: Київ, Харків та Одеса "лідирують" за кількістю порушень мовного законодавства, – Офіс уповноваженого