"Зайти в гугл, обдзвонити друзів і допомогти армії" – волонтерка з Польщі про те, що допомогти ЗСУ може кожен

До 24 лютого як і всі українці Оля Ткаченко ходила на улюблену роботу, гуляла парком і планувала майбутні мандрівки з сім'єю. Але того дня все змінилось для кожного українця. Війна торкнулась всіх, незалежно від того, де вони перебували – чи на території України, чи за кордоном. 

У Варшаві жінка живе вже вісім років, проживає разом з чоловіком та маленьким сином. 

А на щодень працює в Інституті славістики польської Академії наук.  З початком війни почала займатись волонтерством. Вважає, це своїм обов'язком, як українки – допомагати батьківщині в такий трагічний час.

Та, хоч знала що допомагатиме українцям, у перші дні війни ще чітко не розуміла, як саме виглядатиме ця допомога. І вже зовсім не сподівалась, що вона буде пов'язана з технікою. 

"Моє волонтерство розпочалось 27 лютого трохи несподівано, раніше цією благородною справою ніколи не займалась. Написала до мене моя знайома зі Львова. Оксана запитала, чи можу я знайти людину, яка би перевезла дрон із Польщі до України. Начебто вже все домовлено. Потім з'ясувалося, що цей дрон мав позичити поляк для української армії. Але виявилось, що саме цей дрон не підходить оскільки має не ті параметри. 

Після цього львівська волонтерка мені просто сказала, що, якщо знатиму, де можна в Польщі купити дрони – щоби я дала знати. 

От і вирушила я в "гугл" пошукати потрібну модель дрону. Тут виявилось усе доволі просто. В гуглі написала потрібну модель дрону, знайшла в якому місті у Польщі вони є і поставила на бронь на два дні. Паралельно  в телеграмі консультувалась з військовим, який просив про допомогу придбання такого дрону. Ми узгоджували всі необхідні деталі, щоб максимально купити саме таку річ, яка необхідна. 

Я розуміла, що для наших військових вони були дуже потрібні. Але вартість 12 тисяч євро за два дрони – сума доволі немала. Тож наступний етап – почався пошук грошей. Я не пов'язана з благодійними фондами, хоч маю з ними контакти. Кошти потрібно було шукати самому, а фонди допомагали гуманітаркою. 

Найпростіше було написати всім знайомим і друзям, що є така гостра потреба і терміново необхідні гроші. Відгукнувся мій товариш у Німеччині Сашко, він був активіст під час Євромайдану, а зараз – один з організаторів фундації у Берліні. Ми поговорили, він запевнив – гроші будуть. Фактично, це він зібрав потрібну суму, на два дрони, а це 12 тисяч євро. Гроші зібрали за три дні".

Волонтерка розповідає, що українці за кордоном надзвичайно гуртуються і допомогають один одному – кожен відчуває у цьому свій обов'язок. Контакти дуже  тісно переплетені, передають інформацію між собою. Зв'язуються зовсім незнайомі люди, але всі довіряють один одному.

"От, для прикладу, на чергову партію дронів гроші збирає вже інший українець за кордоном. Це – товариш мого колеги по роботі. А ми вже тут координуємо закупівлю і доставку товару до адресата".

Оля розповідає, що через львівських волонтерів, які локально перебувають у Львові,  Івано-Франківську чи Києві, до них звертаються військові того чи іншого підрозділу ЗСУ, які формулюють чіткі вимоги по параметрах. Самостійно волонтери нічого не вибирають.

"Ми чітко знаємо, хто саме отримає конкретний дрон, а також ретельно перевіряємо хто буде доставляти посилки для військових. Не таємниця, що є багато шахраїв, які на війні наживаються. Переживаємо, щоб часом не з'явився дрон згодом десь на OLX, а тому мусимо логістично все обдумати, аби техніка дійшла вчасно і за призначенням. Це непроста справа – чітко скоординувати між собою усіх задіяних осіб, бо вже у цій частині волонтерства є моменти, що конкретно від тебе не залежать. Тут і час виїзду, і кордони. Тому щоразу переживаю, аби нічого не "зірвалось". 

Як і коли доїде недешевий товар до отримувача – власне ця ланка волонтерства для мене і є найскладніша, бо особисто контролювати цей момент вже не можу"

У новому для себе амплуа – волонтерки – Оля Ткаченко всього декілька тижнів. Розповідає, що займається цією справою стільки часу, скільки потрібно, аби про все домовитись. Виходить дуже по-різному – інколи кілька годин на добу, а буває, що й увесь день.

Читайте також: "Як допомагати армії, не нашкодивши" – професійна військова волонтерка Галина Мороз

"Часом консультуюсь, списуюсь з військовими – лише година чи дві і вдається все вирішити. А буває й таке, що весь день можна вишуковувати на різних сайтах ту чи іншу потрібну річ, замовляти, перевіряти. Якість роботи від цього не залежить".

Читайте також: "Не сподівалася такого резонансу": як книжкова ілюстраторка зі Львова розповідає світу про війну в Україні

Жінка каже, що роботу волонтера не вважає справою свого життя. Але на наступний тиждень вже має новий запит на іншу партію дронів і тепловізорів і снайперські приціли. І щоразу перелік потрібного товару збільшується.

• Нагадаємо, від рук окупантів загинув львів'янин Юрій Олійник, який до війни працював телеоператором