Крайній бойовий вихід тривав 78 діб, – бойовий медик 80-ї Галицької бригади

Історію свого бійця розповідають у пресслужбі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.

Близько року тому Баптист отримав повістку й долучився до 80-ї бригади як бойовий медик. Його крайній бойовий вихід тривав 78 діб, а до того він провів на позиції 27 днів.

"Крім того, що у мене медична освіта фельдшера, я є членом церкви Євангелістів, що, мабуть, і так зрозуміло з мого позивного. Для мене дуже важливо бути корисним у війську та залишатись вірним релігійним принципам, тому я одразу проявив бажання бути бойовим медиком, щоб насамперед допомагати воїнам на полі бою. Пройшов необхідні курси в навчальному центрі та в бригаді, а тоді вирушив на перші бойові завдання по обороні Сумської області", - каже воїн.

фото: 80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада

Згадуючи про найскладніші бойові завдання, Ігор стискає в руках новий трофейний російський автомат АК-12, який в бою забрав у ліквідованого окупанта. Ворог намагався штурмувати позицію, де ніс бойове чергування Баптист.

"Я людина віруюча і тому раніше сподівався, що мені не доведеться знищувати ворога, але коли переді мною заявився ворожий солдат, то вагань не було і ворог був знищений, а зброя відібрана. Ще будучи в школі, я читав, що козаки мали традицію воювати трофейною зброєю, здобутою в бою. Я вважаю це досить іронічним, коли ворог знищується власною ж зброєю", - каже захисник.

Також Ігор зазначає, що на посаді бойового медика ключовим є саме слово "бойовий". А через те, що він бойовий медик взводу, то будучи ще молодшим сержантом, в разі потреби, він може виконати обовʼязки командира відділення та організувати оборону позиції, на якій працює. Якщо є поранений - то не лише надати допомогу, а також організувати евакуацію.

фото: 80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада

"Один з таких випадків був на Курщині. Потрібно було евакуювати побратима. Тоді дуже сприяла погода, щоб нас не помітили ворожі дрони, яких було дуже багато. Ми ретельно планували з хлопцями наш вихід і перед тим, як приступити, попросив їх разом помолитись, щоб Господь нам допоміг, бо фізично завдання було дуже важким і небезпечним. Багато відкритих ділянок, які потрібно долати дуже швидко. Під час евакуації дуже важливим є командна робота, тому тягнули пораненого від укриття до укриття, маскувались, відпочивали, слухали небо, проглядали маршрут і знову тягнули далі. Ми діяли дуже обережно і на евакуацію в нас пішов цілий день. Завдання виконали, а поранений був у безпеці й група ціла. Я вважаю, що Господь зберіг", - згадує Баптист.

Окрім поранених, з поля бою потрібно забирати і полеглих воїнів. За словами Ігоря - це дуже важка робота і кожен, хто її виконує, відчуває особливу відповідальність.

"У цей момент уявляєш сімʼю та родичів, які матимуть змогу попрощатись із полеглим. Кожен воїн має повернутися додому, хоч і "на щиті". Коли ми проводимо такого роду евакуацію, я стараюсь, щоб все відбувалось якомога безпечніше, бо переживаю за тих, хто допомагає і відчуваю за них відповідальність", - каже воїн.

Найхарактерніші поранення на сучасному полі бою, зі слів Баптиста, саме через влучання уламків та мінно-вибухові травми.

"Ворог активно мінує місцевість, застосовує артилерію та скиди з дронів, тому найчастіше бачиш осколкові поранення. Якщо поранений не може рухатися самостійно, то його треба нести на ношах. Це дуже важко, бо ті, хто тобі допомагають, також можуть бути пораненими або виснаженими після довгого перебування на позиціях. Фізично дуже важко, але не психологічно, навіть намагаюсь жартувати, щоб підбадьорити тих, кому надаю допомогу і з ким працюю", - розповідає захисник.

Читайте також: Разом воювали, але познайомилися на проєкті Voices of Defenders. Інтерв'ю з ветеранами Ігорем Дусаном і Максимом Фетісовим

За сумлінне виконання своїх обовʼязків на полі бою Баптиста було нагороджено "Орденом за мужність ІІІ ступеня" та "Золотим хрестом". 

• Галицькі десантники з 80-ї бригади показали, як росіяни залишились без підмоги на Сумщині.