"Україна за тиждень отримала двох потужних політичних союзників: США й Китай", – Піонтковський

Гість "Студії Захід" – політолог Андрій Піонтковський (Вашингтон). У розмові з ведучим Антоном Борковським – про те, чому Путін в істериці після подій минулого тижня, які геополітичні зміни ми спостерігаємо просто зараз і як Україні найкраще скористатися актуальною розстановкою сил.
 

Фіналізувалися великі перемовини. Наскільки я розумію, Кремль не отримав нічого, що хотів. І відповз, водночас натякаючи на продовження ескалаційного сценарію. Принаймні Венді Шерман, заступниця державного секретаря Сполучених Штатів, сказала, що питання деескалації не вдалося вирішити.

Це був історичний тиждень, найгірший тиждень для кремлівського диктатора – він зазнав двох великих геополітичних поразок: на Заході і на Сході. Про перший ви вже сказали. Захід дуже твердо відповів на його ультиматум. Що важливо, змінилася ситуація у Вашингтоні. Ми раніше докладно говорили з вами про те, що там продовжується боротьба двох ліній – помічника президента з безпеки Саллівана і прихильника захисту України держсекретаря Блінкена, якого підтримує міністр оборони Остін. Так от, лінія Блінкена цілком перемогла. Головною історичною подією у Вашингтоні був лист 25 дипломатів, найбільших американських дипломатів. До речі, багато з них виступали у вашій студії, як-от постійний учасник наших передач Деніел Фрід. Це лист формально спрямований у Білий дім, але адресований одній людині – Саллівану. Дипломати прямо звинувачують його в потуранні російській агресії. Ба більше, він був змушений піти на zoom з ними, намагався виправдовуватися. І от після цієї "виволочки", яку йому влаштували 25 дипломатів, він просто зник з публічного поля, а всі політичні заяви артикулював Блінкен. Тобто вагання Заходу закінчилися у Вашингтоні, і він зайняв дуже тверду позицію. Ми не знали точно, коли лінія Блінкена переможе остаточно лінію Саллівана, але це було неминуче, адже якщо в них якісь порівняльні позиції були в адміністрації Байдена, то поза адміністрацією – в Конгресі, в політикумі, після переконливої переваги проукраїнської сторони. Той афронт, який Путін отримав у Казахстані, – це логічно. Проте ми не сподівалися, що так швидко проявляться протиріччя між Китаєм і Росією.

Чому, на вашу думку, Путін так швидко був змушений оголосити про виведення інтервентів з території Казахстану?

Тому що Китай поводиться дещо інакше, ніж Захід. Китай жорстко продиктував і Токаєву, і Путіну, що там зона впливу Китаю, і російські інтервенти мають звідти піти, причому впродовж декількох днів.

Читайте також: "Росія починає "відповзати", – Роман Безсмертний

Що цікаво в російській медіасфері – звісно, вся ця імперська публіка, пропутінська сволота, заскочені таким кроком, вони між собою в соцмережах обурюються, проте їм заборонено виходити з якимсь обговоренням цього сюжету на центральному телебаченні. Цілковите мовчання, все, як має бути. Великий Китай сказав – і Путін свої війська забрав. От ця авантюра йому дорого коштуватиме. Міняється геополітична ситуація. Погляньте, здавалось би, непримиримі геополітичні противники – Китай і Сполучені Штати – раптом стають ситуативними союзниками у приборканні цієї фашистської знахабнілої "джамахірії". Знаєте, це дивним чином нагадує конфігурацію Другої світової війни, коли об’єднався комуністичний Радянський Союз і Захід проти німецького фашизму. Повторюється та сама конфігурація. Сполучені Штати, здавалось би, непримиримий ідеологічний противник Китаю, конкурент на економічній основі, однак сьогодні вони чітко бачать спільні геополітичні цілі, працюють синхронно. Я не кажу, що вони про це домовлялися, ні. Але зараз у голови стратегів у Вашингтоні і в Пекіні приходить однакова думка. Вони дуже вдало і синхронно виступили проти імперії Пу. Я вітаю – Україна отримала двох потужних і вмотивованих політичних союзників за останній тиждень: Сполучені Штати Америки і Китай.

Читайте також: "У Казахстані спостерігаємо "водорозділ" у владі", – політик Акежан Кажагельдін

Мене найбільше лякає те, як Путіну вдалося швидко провернути всю цю історію. Адже це міг бути інший каскадний сценарій, можливо, він хотів би розіграти подібну сцену і в Україні, але він реалізував її в Казахстані. І, як ви слушно, відзначили, це справді зараз змінює розстановку на світовій шахівниці. Не забуваймо про можливість долучення в ці процеси Ердогана.

Ви правильно згадали Ердогана. Він просто викинув Путіна з Південного Кавказу і вийшов на рубежі, яких Османська імперія не мала останні 150 років.

Розумієте, для того, щоб приборкувати путінську шпану, потрібна тільки політична воля. У 2014 році у вас не було такого союзника, який зміг би вас захистити, як нині у Казахстану. Що робив Захід 2014 року? Всі лідери, починаючи з Обами, телефонували українським керівникам з одним посланням – у жодному разі не стріляйте. А ви можете собі уявити, щоб товариш Сі телефонував Токаєву і говорив: прийміть там з обіймами російський корпус, нехай ще більше відправлять, тільки в жодному разі не стріляйте? Ні, він зателефонував і сказав викинути їх негайно. І той же Токаєв, який 10 січня на ОДКБ присягав у вірності Путіну і кланявся в пояс і так далі… Так, можливо, останньою краплею для Китаю стала фраза Путіна в тій розмові: "Ми у себе вдома не дозволимо відбуватися цим безладам". Тобто він уже Казахстан визначив як свою територію, а Токаєва як секретаря обкому.

Ось так геополітична ситуація змінилася буквально за декілька діб.

Але з іншого боку, певні процеси вже запущені. І я не знаю, в який спосіб Путін виходитиме з них. Ми розуміємо, що вже пролунала заява Грушка, поплічника пана Рябкова з російського МЗС, який сказав: якщо не вдасться вирішити всі ці питання в дипломатичний спосіб, то вони вирішуватимуть їх у спосіб військовий.

Вони обидва варті одне одного – Рябков і Грушко. Рябков заявив, що військові щодня пропонують Путіну різні варіанти реагування на зростаючу військову загрозу з боку України. Однак таких слів ми жодного разу ще не чули, причому не просто абстрактно, а зі згадкою імені "фюрера", що "фюреру" вже генерали доповідають свої конкретні плани.

Ви поставили дуже правильне питання: зараз, коли блеф цілком викрито і відкинуто і на Заході, і на Сході, що робить Москва? Вона підвищує ставки – риторика щодо України стала жорсткішою. Я не відкидаю навіть, як реакцію на цю поразку, перебуваючи в тяжкому психологічному стані, Путін може наважитися зараз на якусь воєнну авантюру стосовно України. Тобто необхідна пильність на найвищому рівні. Все може статися в будь-який день.

У нас називають такі дати, як лютий. Коли почнеться Олімпіада, і власне, щоб спаралелити сценарій, події. Свого часу ми пам’ятаємо, як завершилася Олімпіада, коли Путін напав на Грузію.

З Олімпіадою і Путіним два великі питання. Перше – це зростаюча епідемія, можливо, її навіть буде скасовано. От, наприклад, центральна подія вже не відбудеться – зустріч хокейних професіоналів. Друге – думаю, якщо відносини між Китаєм і Росією розвиватимуться в такому ж темпі, то Путіна (РФ) можуть просто не допустити до змагань. Китай дуже обурений тією вилазкою в зону його життєвих інтересів, як вони називають Центральну Азію.

Ви згадали про психологічний стан Путіна. Наскільки я розумію, від цього може залежати значно більше, ніж від викладок його штабних офіцерів?

Ситуація, коли геополітичні питання повинні вивчати психіатри. Я ще раз повторю – Путін зараз у стані величезного і тяжкого стресу, принизливої поразки, тому він у цьому стані дуже небезпечний. Єдина надія, що військові експерти в Генштабі завжди були проти масштабної військової операції в Україні. Проте щось втнути він повинен, якусь гидоту. Адже рівень риторики підвищується. Ймовірно, якусь провокацію в районі лінії зіткнення, на Донбасі і так далі. Просто відповзти він не може. І от тут варто використати благополучну ситуацію, яка склалася в Сполучених Штатах. Там, до слова, сьогодні в Сенаті обговорюють санкції, вперше – особисті санкції проти Путіна. Москва вже відповіла, що вона піде на розірвання дипломатичних відносин. Усе це добре, але вторгнення може бути навіть завтра. Необхідно різко посилити військово-технічну допомогу Україні. Ось цим терміново має зайнятися українська дипломатія. Насамперед у галузі протиповітряної оборони, протиракетної оборони. Ви ж знаєте, як вихваляються російські стратеги, мовляв, "ми будемо воювати, як у Сирії". А як вони воювали в Сирії? Ударами з дна Каспійського моря і тисячами інших способів знищували беззахисні сирійські міста, що не мали протиповітряної оборони. Тож треба готуватися до будь-якого безумства ворога і максимально використовувати сприятливу атмосферу, що склалася в США.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.