Поблизу Львова відкриють нову туристичну точку "На Унтервалю"

Музейно-культурний центр розповідатиме про різноманіття села, де у період Другої світової війни переплелись культури українців, поляків, євреїв та німців. 

Проєкт створили місцеві небайдужі громадяни півтора року тому. Спочатку проєкт виграв грант від Львівської освітньої фундації та мав достатньо велику допомогу від місцевих підприємців. Крім цього, центр співпрацює з німецькою організацією Комітет допомоги галицьким німцям, які приїжджали на культурні зустрічі й залишали пожертви для культурного простору. Зараз уся сфера експозицій простору фінансується Українським культурним фондом спільно з Державним агентством з розвитку туризму. 

Про це "Еспресо.Захід" розповів Станіслав Клосовський, співзасновник музейно-культурного центру "На Унтервалю".

"Цей музейно-культурний центр один із небагатьох локальних просторів на Львівщині, який насамперед спрямований на те, щоб розвивати громаду та простір, де будуть реалізовувати культурні, соціальні та молодіжні події. Загалом, коли ми придумували формат проєкту, то ми хотіли знайти якусь власну фішку. І у цьому нам допомогла історія села,  – каже Станіслав Клосовський. – Назва нашого проєкту саме розповідає про минуле нашої території. За часів Австро-Угорщини на теренах Галичини розпочали засновувати німецькі колонії, які розташовували біля українських сіл. Саме таким село було й Унтервальд, яке німці заснували у 1784 році. Назва Унтервальд з німецької означає Підгайчики (унтер – під, а вальден – ліс, гай). Українцям важко було вимовляти німецьку назву, тому вони її перефразували на власний розсуд – Унтерваль. Згодом, німців у селі не залишилося, а радянська влада перейменувала село на хутір Підлісне. Та місцеві не забули старої назви та використовують її по цей день". 

Команда проєкту навіть жартує, що тепер на Унтерваль можна ходити не тільки до магазину, але й до культурного простору та музею.

Співзасновник розповідає, що протягом останніх 5 років, команда Унтервалю записувала спогади місцевих жителів про часи ті часи. "Ми робили відеоінтерв'ю з місцевими, де вони розповідали історії про те, як відбувалося співжиття різних націй, різних культур у селі, – додає Станіслав. – Такої толерантності потрібно ще повчитися". 

У музейно-культурному центрі можна буде переглянути декілька внутрішніх виставкових просторів. Також буде вулична експозиція, яку можна буде переглянути у будь-який час. Вона складатиметься з виставкових кубів, на яких буде представлена інформація про те, як Галичина стала багатонаціональною та багатокультурною. 

Внутрішня експозиція складатиметься з 6-и тематичних блоків, кожен з яких буде розкривати свою мультикультурністю. Наприклад, буде блок "Дитинство і школа", який розповідатиме про те, як це бути українською дитиною у 30-х роках у школі, де вчать українську і польську мови, як це бути німецькою дитиною, яка ходить у приватну німецьку школу, а на вулиці говорить українською, за це її сварять батьки. Буде блок про культ та релігію на селі, як вони поєднували кожну релігію та традиції. Бо ж німці були протестантами та євангелістами, євреї – юдеями, українці – римо-католиками та греко-католиками. " Є навіть історія про те, як німці на Водохреще разом з українцями ходили набирати воду. Хоч у їхній релігії такої традиції немає, – додає Станіслав Клосовський. – У нас ще представлятимуть блок три в одному: про місцеву кухню, про місцевий побут та місцеві ремесла. Розкажемо чим відрізнялася українська хата від німецької тощо. Два інших блоки показуватимуть звідки з'явилися і куди зникли галицькі німці з території села, і що після них відбулося".

Водночас він розповідає, що за весь час існування проєкту сюди приїжджали не тільки українці, але й англомовні та німецькомовні туристи. Тоді й вирішили що усі виставки, і внутрішня і зовнішня, будуть тримовними: українською, англійською та німецькою. Також буде аудіогід, який вестиметься від імені людини, яка нібито проживала тут у 39 році минулого століття. Вона розповідатиме збірні спогади мешканців про село. 

У музеї ж будуть представлені речі матеріальної культури німців. Зокрема хрест шпиля протестантської кірхи та різні предмети побуту. "Наша фішка у тому, що ми про кожний експонат фактично можемо розказати історію родини, яка з ним пов'язана. Наприклад, у нас є куфер (скриня для подорожей у 30-х роках). Нам її передала нащадки тих людей, які проживали у селі. Можемо показати туристам процес виготовлення нитки: від вирощування льону до моменту, коли він перетворюється на нитку", – мовить Станіслав. 

Відкриття музейно-культурного центру планують 3 жовтня. Крім цього, команда проєкту розраховуємо на те, що музей та простір не буде кінцевою зупинкою для туристів. У перспективі розробити певний туристичний маршрут, де центр буде однією із точок, які можна відвідати. 

Фото: фейсбук-сторінка музейно-культурного центру "На Унтервалю"

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.