Традиції без нас чи ми без традицій? Блог Анастасії Железнякової

- Раніше у Львові за один день до нас могло прийти десять вертепів, а сьогодні люди радуються й одному. Сотні туристів, котрі приїжджають у місто Лева, не задумуються про ці традиції, про традицію вертепування, коли гуляють площею Ринок. І як цінно, що ви зараз продовжуєте нести цю радість в люди. Дякую вам за це.

Після цього я ще більше усвідомила наскільки те, що ми робимо зараз, варте тих зусиль, зірваного голосу від колядок на вулиці, промерзлих пальців рук та ніг від очікування свого виступу, аби лише на обличчях людей з’являлися ці щасливі посмішки.

Але в цей же час ми намагалися осучаснити наш вертеп. Бо розуміємо, що це може бути новим поглядом на усталені традиції, наче даємо йому нове життя. Ми додали до нього музичних інструментів : бандури, гітари, невеликий барабан та бубен, тоді звук стає більш гучним й виразним, а колядки набувають зовсім іншої інтерпретації, поєднали етнічні костюми з джинсами і светром, навіть зробили можливість кидати гроші на monobank через Q-код на бандурі . Повне відео вертепу можете переглянути тут вертеп Української академії лідерства

Чому в Українській академії лідерства з’явилась така традиція вертепування, яка переходить з року в рік ?

В Академії ми часто говоримо про ідентичність і те, що нас визначає. Тому для нас було важливо показати у Львові вертепну виставу, нагадати про частину нашого минулого, народження Христа й пісні, які несуть нашу історію крізь віка. Часто женучись за чимось, ми забуваємо, що радість і є у таких речах, коли ти разом з героями проживаєш історію, можеш згадати часи вечорниць, обрати сторону ангела чи чорта, підспівувати «Добрий вечір тобі», йдучи вулицями свого міста просто неба. Оскільки Академія має 5 осередків по Україні: в Києві, Харкові, Львові, Миколаєві та Маріуполі, ми даруємо частинку цього свята у різних регіонах країни. І кожен осередок інтерпретує це по-своєму, додаючи особливо шарму.

Ми почали готуватись до вертепу ще до початку Різдвяних свят, аби встигнути вивчити усі колядки, знайти плахти, кожухи, стрічки, вишиванки, зробити зірки, стати частиною образу і нести це в маси. За тиждень ми обійшли декілька десятків компаній, Львівську обласну державну адміністрацію, завітали до пана Садового, виступили у центрі на благодійній акції й пройшлися площею Ринок, співаючи різні пісні, а чорти не змогли, звісно без загравання до людей. Але саме в цей момент відчувається дух міста, святкової атмосфери, єднання цілої спільноти!

Коли ми починаєм свій вертеп, люди дістають телефони і багато хто знімає до самого кінця, фотографується з нами, супроводжує, аби тільки подивитися на це дійство чи показати дітям. В цей момент в мене проходять мурахи по шкірі і розумію, що я не тільки віддаю свою енергію, а й отримую її у величезній кількості взамін.

До початку навчання в Академії я ніколи не вертепувала і чесно кажучи поняття не мала, як це має виглядати, бо у мене на півдні це не прийнято. Я разом зі студентами проходила цілий кастинг на роль у вертепі. Не пам’ятаю, коли у мене останнім часом так часто билося серце, я повторювала свій вірш у різних емоціях сотню разів і навіть співала, хоча я думала раніше, що не зможу. А тепер 29 січня буду їхати разом зі студентами до Києва, аби показати це дійство на величезній сцені перед сотнями людей. Чи це не круто?

Академія дає можливість тобі доторкнутися до світу, в якому ти ще не був, відкрити інші твої сторони, про які ти раніше міг взагалі не здогадуватися. І тут ти не боїшся помилятися, бо в Академії немає понять помилок - є досвід, який ти здобуваєш під час свого навчання. І тільки спробувавши, ти можеш відкрити цей світ!

Фото надала авторка.

Про авторку: Анастасія Железнякова, студентка Львівського осередку Української академії лідерства

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.