Річниця смерті Бруно Шульца: про життя дрогобичанина, який заслуговував Нобелівської премії

"Еспресо.Захід" розповість про життя та особливості творчості видатного Бруно Шульца, який називав рідний Дрогобич "містом цинамонових крамниць". 

Ранні роки, формування особистості та художні здобутки

Бруно Шульц народився 12 липня 1892 року в Дрогобичі, в сім'ї єврейського купця Якоба Шульца в часи Австро-Угорщини. Родина Шульца не культивувала єврейських традицій і розмовляла лише польською. Однак Дрогобич, з його атмосферою провінційного життя, став джерелом натхнення для багатьох творів митця. 

У дитинстві Бруно виявляв інтерес до мистецтва, особливо до малювання. Він навчався у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I, згодом на будівельному факультеті Львівської політехніки, де вивчаючи архітектуру. Однак через рік він серйозно захворів, тому перервав навчання, яке вдалося відновити аж у 1913 році, за рік до Першої світової війни.

Через страх батьків перед наступом, росіян він виїхав до Відня. Столиця Австро-Угорської монархії тоді була одним із найбільших культурних центрів Європи, і вплив її атмосфери, безперечно, відзначився на формуванні Шульца. Протягом кількох місяців він брав участь у заняттях у Віденському технологічному університеті, а також відвідував Академію образотворчих мистецтв. Проте навчання так і не закінчив.

У 1915 році родина Шульців повернулася до Дрогобича, але того ж року, у червні, на 69-му році життя помер тяжко хворий батько Бруно Шульца. Це було великою втратою для родини, так і для самого Бруно Шульца, про що згодом він алегорично писав у своїх оповіданнях. 

Після розпаду Австро-Угорщини та польсько-української війни Дрогобич перейшов до відновленої Польської Республіки, де зберігалася мультикультурна атмосфера. Поляки, українці, євреї, німці всі продовжували жити в цьому місці контрастів та столиці нафтовидобувної галузі Галичини. У той час у літературі й мистецтві Польщі поширювалися модерністські течії — футуризм, сюрреалізм і експресіонізм. 

Тим часом Шульц багато займався самоосвітою. Для матеріального забезпечення, часто виконував портрети на замовлення. У 1922 році Шульц представив свої художні роботи на колективних виставках у Варшаві та Львові. Наступного року його роботи побачили у Вільнюсі. 

Бруно Шульц зміг знайти постійну роботу лише у 1924 році. Він працював вчителем малювання та ручної праці у державній чоловічій гімназії ім. Короля Владислава ІІ Ягайла у Дрогобичі. У цій школі він пропрацював майже все своє життя до 1941 року, роками борючись із проблемами зі здоров’ям і відсутністю диплома про вищу освіту. Маленький і скромний, Шульц не завжди міг впоратися з некерованою молоддю. Він не любив свою роботу і часто скаржився на неї в листах друзям.

На початку 30-х років картини Шульца продовжили з’являтися на виставках, але без особливої популярності. В цей час Шульц почав активно писати, познайомився з кількома письменниками та літературознавцями, які заохочували Шульца продовжувати займатися письменництвом. 

А навесні 1933 року Шульц познайомився з Юзефіною Шелінською, з якою заручився за два роки. 

Зірка польської літератури 30-х років минулого століття 

У 1933 році Шульц дебютував у літературному світі з своїм оповіданням "Птахи". Однак ніхто не звернув особливої уваги на нього. Бруно Шульц, можливо, ніколи не став би відомою постаттю за межами Дрогобича, якби не допомога та посередництво його друзів. Завдяки їхнім зусиллям у 1933 році відбулася зустріч із Зоф’єю Налковською, яка стала переломом у літературній кар’єрі письменника. 

Налковська дуже тепло зустріла привезений до Варшави рукопис "Цинамонових крамниць" і незабаром допомогла його видати. Оповідання були опубліковані у 1934 році. 

Книга одразу стала сенсацією, адже викликала захоплені відгуки в однієї групи критиків і несхвальні в іншої. Фактично, за один день Шульц пройшов шлях від анонімного письменника до відомої особи в польському літературному середовищі. 

Його оповідання з радістю почали друкувати у столичних журналах. Сам Шульц так пояснював своє бачення основ поетики "Цинамонових крамниць": 

"Я вважаю "Крамниці" автобіографічною повістю. Не лише тому, що вона написана від першої особи і що в ній можна знайти події та переживання дитинства автора. "Крамниці" — автобіографія, а швидше — духовний родовід, оскільки в ній відтворено духовне походження аж до тих глибин, де воно переходить у міфологію, тоне в міфологічному сні. Мені завжди здавалось, що витоки індивідуального духу, якщо досить глибоко дослідити їх, губляться в яких-небудь міфічних нетрях. Це останнє дно, далі якого проникнути не можна".

Поступово, Шульц став знаменитою особистістю як в Польщі, так і в Дрогобичі. Він продовжував писати все нові оповідання. У 1936 році шкільна рада присвоїла Шульцу звання "професора", тому йому більше не довелося турбуватися про можливе звільнення з роботи. 

У лютому 1936 року Бруно Шульц покинув Дрогобицьку єврейську громаду і отримав статус особи без віросповідання. Він зробив це, щоб одружитися з Юзефіною Шелінською, єврейкою, яка прийняла католицизм. Однак через бюрократичні нюанси, Шульцу та Шелінській так і не вдалося одружитися, заручини були розірвані через рік. Бруно важко це сприйняв і намагався змінити своє життя, переїхати жити до Варшави. Однак ці плани не увінчалися успіхом. 

Натомість успішним виявився 1937 рік, адже світ побачив нову збірку оповідань Шульца – "Санаторій під клепсидрою", яка отримала численні схвальні рецензії та підтвердила статус Шульца, як нової літературної зірки Польщі. 

Шульц вирізнявся неповторною манерою письма. Його метафори багатошарові, а мова поетична. Письменник звертався до часу, дитинства, пам'яті, пошуку сенсу в буденності. Його стиль порівнюють із творами Марселя Пруста та Франца Кафки.

Крім літератури, Шульц залишив значний художній спадок. Його малюнки, виконані в техніці графіки, вирізняються фантастичними образами й ексцентричним баченням світу.

Останні роки життя Шульца 

Під час початку Другої світової війни, Дрогобич, як і вся Галичина, за пактом Ріббентропа-Молотова опинився у складі Радянського союзу. Шульц продовжував працювати в школі, але матеріальне становище його та родини погіршилося, і він був змушений піти на поступки новому комуністичному уряду. Йому доводилося сидіти в комісії під час виборів радянської політичної влади, він малював агітаційні плакати та пам’ятні картини, наприклад, портрети Сталіна. 

До літа 1941 року Шульц намагався знайти собі місце в новій ситуації. Він пробував видаватися у московських видавництвах, нових комуністичних газетах, виступати в літературних гуртках, однак режим зустрів його інше бачення вороже. Проза Шульца не підходила комуністичній владі, оскільки її не можна було використовувати як засіб виховання та пропаганди. Тоді було втрачено декілька оповідань написаних в той час, як і легендарний роман "Месія".

Влітку 1941 року німці напали на СРСР і Дрогобич опинився під окупацією нацистської Німеччини. Місто стало ареною масових репресій проти євреїв, які складали значну частину населення. Шульц, як і всі євреї, був змушений переселитися до гетто, створеного нацистами. Письменник втратив роботу, бо закрили школи. Євреї були піддані рабській праці, їхнє майно було конфісковано, а в навколишніх лісах почалися масові вбивства.

Шульц уцілів завдяки своїм художнім здібностям. Його взяв під свій захист офіцер СС Фелікс Ландау, відомий своєю жорстокістю і тим, що вбивав людей стріляючи просто зі свого балкона. Шульц працював для Ландау, створюючи розписи в його приватному будинку та кабінеті. Тоді ж було створено кілька портретів "покровителя", але вони не збереглися. Шульц був корисний Ландау, але він не міг почуватися в безпеці.

19 листопада 1942 року став доленосним днем для Шульца – днем його ​​загибелі. За день до того, як Шульц планував втекти з гето до Варшави, він став випадковою жертвою акції гестапівців, які вбивали євреїв на вулиці міста через помсту за стрілянину в одного з німців. Шульц просто йшов купити хліба та був застрелений як і інші євреї, що опинилися не в тому місці та не в той час… Хоча існує й інша версія смерті Шульца, що його спеціально вбив офіцер СС Карл Ґюнтер, як акт помсти Феліксу Ландау, який раніше вбив його друга.

Шульц помер приблизно за 100 метрів від свого першого сімейного будинку на площі Ринок у Дрогобичі. Тіло письменника весь день пролежало на вулиці, бо його не дозволили поховати. Вважається, що його поклали в спільну могилу, яку після війни знайти не вдалося.

Читайте також: День народження Бруно Шульца. Геній з Дрогобича, який міг би отримати по війні Нобелівську премію