День народження Бруно Шульца. Геній з Дрогобича, який міг би отримати по війні Нобелівську премію

Відомий історик та перекладач, дослідник польсько-українських стосунків, автор книги "Бруно Шульц" ("Фоліо", 2021) Андрій Павлишин розповів "Еспресо.Захід" про значимість та геніальність постаті Шульца.

Фото: Твоє місто

Пане Андрію, багато хто чув ім’я Бруно Шульца, але зовсім мало людей можуть пояснити, хто він. То в чому його особливість?

Література, кінематограф, музика та інші мистецькі сфери багаторівневі. Деякі творці в цих сферах швидко досягають успіху, конвертують його в матеріальні статки, стають широко відомі сучасникам, але після смерті зникають із історичного обрію і перестають бути цікавими нащадкам. Проте є такі творці, які є апріорно позачасовими геніями. Годі пояснити, чому вони генії? Просто один раз почувши чи побачивши твори Моцарта, Кафки, Стефаника, Ван Гога чи Никифора, ми знаємо, що вони генії. Критики можуть аналізувати, розґвинчувати це на деталі і пояснювати, чому воно так. Але міра генію стає одразу зрозумілою для людей із розвинутим естетичним почуттям. Особам, далеким від культури, убогим і стурбованим своєю повсякденною екзистенцією, тим, хто діє в рамках примітивної зграї, максимум сподівань покладаючи на атрибути альфа-самця чи самиці, неможливо пояснити цю геніальність ні раціонально, ні за допомогою засобів емоційного інтелекту.

Шульц є квінтесенцією культурного досвіду Центрально-Східної Європи першої третини ХХ століття. Якби не трагічна смерть, він міг би і далі розвиватися, і згодом, безумовно, став би лауреатом Нобелівської премії з літератури. Адже Бруно встиг залишити нам лише дві збірки оповідань і жменю листів. Якби був опублікований його пропалий роман, загибла у вогні третя збірка прози, наступні тексти, то він би утвердився, як живий класик. На жаль, певні речі повинні даватися взнаки в певний час і в певному місці. А він був мешканцем провінційного за всіх режимів і регіональних держав містечка, і не міг за життя претендувати на яскраво експоновану роль в культурному процесі.

Читайте також: Львівський історик та перекладач презентує книгу про Бруно Шульца

Ще одне джерело генія Шульца в тому, що він творив на перехресті візуального та текстуального досвіду. Він був графіком, малярем, а водночас напрочуд тонко відчував структуру слова, семантику фрази, був фантастично начитаний у кращих здобутках німецькомовної філософії та красного письменства свого часу. Нині через загальну обізнаність у англійській мові домінують англо-саксонські зразки мислення та вислову, але, як на мене, це відбите світло могутньої європейської цивілізації ХХ століття, дитям якої був Шульц.

Чи можна Бруно Шульца поставити в один ряд, для прикладу, з Францом Кафкою?

Звісно, Шульц є визнаним класиком європейської культури. Він входить у всі можливі порадники, списки рекомендованої літератури, навчальні курси письменства Центрально-Східної Європи, посідає рівнорядне своє місце поруч із Францом Кафкою, Томасом Манном, Робертом Музілем, Марселем Прустом, Джеймсом Джойсом. Він перекладений на десятки мов, зокрема, його повні зібрання давно вже опубліковані навіть у Китаї та Японії. Це постать світового рівня. Що стосується його безпосередніх очевидних паралелей із фантасмагоричним світом Кафки, то вони є, проте митець  із Праги був песимістом і мізантропом, натомість скромний дрогобицький учитель був співцем буяння життя, барв і надмірностей, автором радше людинолюбним і світлим.

Шульц був одним із першопроходьців нового способу письма і сприйняття світу, який письменникові сучасники називали "нова реальність" чи "нова предметність". Цим трішки незграбним терміном літературні критики позначали те, що пізніше в романських, передовсім латиноамериканських літературах почали називати "магічним реалізмом". Без Шульца, без його творчого внеску, опосередкованого перекладачами на французьку та іспанську, не було б Маркеса, Борхеса, Кортасара, багатьох інших великих майстрів слова. Шульц потужно вплинув на сербську культуру через Данила Кіша і чеську через Богуміла Грабала.

Він також дуже сильно вплинув на українську культуру завдяки підпільним середовищам його шанувальників у совєтські часи в Галичині, що блискуче описав у своїх спогадах Тарас Возняк. Бруно для них був символом Галичини – багатобарвної, із поламаною історичною долею, вбитої і знищеної. Він був культурним паролем для польських, російських, українських митців андеграунду. Він є зразком того, що людина не конче мусить жити в гігантських мегаполісах, не конче мусить мати гігантські матеріальні ресурси, щоб проявився її непересічний геній. Він – надія для тисяч молодих творців, котрі мешкають у маленьких містечках і змушені з юних літ долати труднощі екзистенції, боротися за виживання та власне місце у світі.

Шульца можна вважати українським письменником?

Шульц творив на межі, на грані культурних традицій: німецької, польської, єврейської і української. З останньою він щодня мав стосунки, а вона безумовно вплинула на його формування.

Найповніший сьогодні сайт про Шульца, його життя  і спадщину називається Шульц/Форум (Schulz/forum), його провадить Шульцівська робітня у Ґданському університеті. Його творці дублюють усі матеріали польською, українською та англійською мовами. Вони вважають, що Шульц належить передусім Польщі та Україні, а почерез англійську також і світові.

Чи зростає інтерес зі сторони українців до постаті Шульца?

Україна – не літературоцентрична цивілізація, на відміну від поляків та росіян, де просто шаленіють від писаного слова і століттями впаковують трильйони доларів в пропаганду й промоцію власних літератур. В Україні найгеніальніші книжки ледь розходяться накладом у тисячу примірників. Тобто, чесно кажучи, у нас нація довбнів і пофігістів, про що влучно зауважив ще навіть геніальний Шевченко: "Ніхто не гавкне, не лайне, неначе й не було мене"…

Шанувальники Шульца в Україні намагаються привабити увагу загалу до його постаті завдяки кільком інституційним інструментам. Що два роки влітку відбувається фестиваль Шульца в Дрогобичі. Туди з’їжджаються його шанувальники достоту з усього світу, і це не просто красива метафора, а факт. Директорці полоністичного центру та літературознавчині Вірі Меньок і її численним дрогобицьким та люблінським друзям із «Фонду фестивалю Бруно Шульца» вдається зібрати цвіт світового шульцознавства і шульцоманства.

Читайте також: У Дрогобичі почався ІX Міжнародний фестиваль Бруно Шульца

Також щороку19 листопада, того дня, коли у 1942 році письменника убив у Дрогобичі гестапівський офіцер, там читають кадіш і відбуваються меморіальні читання «Друга осінь». Це подія, фокусом якої є творчість українських митців, котрі вважають себе приналежними колові Шульца. Там вони читають уривки своїх нових творів, діляться планами та розповідають про власне сприйняття Бруно – назву, бодай, Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Сергія Жадана, Юрка Винничука, Андрія Любку, Маріанну Кіяновську, Наталю Сняданко тощо.

Цього року я працюю над перекладом "Шульцівського словника" для видавництва "Дух і Літера". Ми будемо його доповнювати, бо польський оригінал вийшов ще 20 років тому, відтоді шульцознавство значно оновилося. Наступного року до 130-річчя від дня народження та 80-річчя з дня смерті Шульца, я планую організувати фестиваль Бруно Шульца у Львові, подібний до того, що вже відбувся 10 років тому. Львів жодним чином не тягне тут ковдру на себе, бо звісно ж, Шульцова біографія майже вся проминула у Дрогобичі. Проте з нашим містом він теж пов’язаний: тут жили його друзі, Дебора Фоґель – велике кохання і муза, тут він навчався у Політехніці і пізнав багато мистецьких творів, зібраних у музеях Львова.

Бруно Шульца дослідники вивчають вже десятки років. Чи є ще що вивчати?

Своєрідним віртуальним "місцем зустрічі" сьогодні для всіх дослідників Шульца є Ґданськ, куди після війни приїхала Юзефина Шелінська, наречена Шульца. Там вона створила при педагогічному інституті (тепер це університет) наукову бібліотеку з гарною добіркою шульціани. А вже у XXI столітті в Ґданську постала Шульцознавча робітня. Там працює найкраще в Центрально-Східній Європі гуманітарне видавництво "слово/образ, територія". Воно видає піврічник, який називається "Шульц/Форум". Це великий збірник найновіших досягнень дослідників. Для прикладу, минулого року було опубліковане сенсаційне відкриття – ми дізналися про нове оповідання Шульца, знайдене дрогобичанкою Лесею Хомич у невеликій бориславській газеті за 15 років до офіційного друкованого дебюту письменника. Щороку в Ґданську видають до 10 різних книг, присвячених Шульцові, а ще ж є також інші видавництва. Скажімо, навесні 2021 у Кракові вийшла шістсотсторінкова біографія Шульца. Тож у вивченні, популяризації та мистецькій інтерпретації геніального Бруно місця вистачить усім.

Довідково. Бруно Шульц (1892–1942) – письменник, графік і маляр світової слави, який усе життя мешкав у Дрогобичі. Він уславив це місто та його багатокультурне до Другої світової війни середовище у своїх химерних малюнках і графічних творах, а також збірках оповідань "Цинамонові крамниці" та "Санаторій під Клепсидрою", які входять до канону обов’язкового читання кожної освіченої людини в усьому світі. Письменник охоче описував у притаманній йому поетичній манері магічного реалізму сюжети з повсякденного життя галицького містечка, що водночас стало земним пристановищем його "республіки мрій".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку