Тільки там, де пам’ятають загиблих, будуть ті, хто захищає живих

Вони відшуковують сенс порозуміння, бо ж конфлікти – це елемент нашої природи, а от спосіб їх розв’язання говорить про рівень нашої цивілізації.

Міркують про примирення, бо ж втратили близьких.

У нашому поколінні ці втрачені долі часто змішалися і ми вже самі нерідко є живим пам’ятником примиренню.

Торжеством любові над ненавистю.

Україна – не виняток, а навіть квінтесенція цієї історії болю, і цього тріумфу життя.

І тільки в Росії лічаться самогубством, возвеличують душогуба. Вони нервово, із сумішшю злості і радості радянської людини, яка останньою в кілометровій черзі схопила пайку дефіцитної в "космічній державі" сметани і озирається на "лохів", котрим не пощастило.

І ця травму життя в "побєдівшому Союзі" теж важливо враховувати для розуміння психології людей. Для пошуку джерел до змін, до відродження, до свободи.

Але в Росії їм і так добре, а якщо й не добре, то пропаганда пояснить. Хтось думає, а що таке пропаганда? Це ж не КҐБ. Але вже видно, що на найбільш буйних є цей інструмент.

Важливо, що ми, українці, звідтіля вирвалися.

Важливо не зупиняти наш шлях. Додому. До Європи. До пам’яті і примирення.

І охороняти кордони.

Бо тільки там, де пам’ятають загиблих, будуть ті, хто захищає живих.

Тому сьогодні, 8 травня, ми разом із Європою відзначаємо День пам’яті і примирення.

А завтра, 9 травня, нагадуємо, що це День перемоги НАД НАЦИЗМОМ.

Наша перемога ж настала 24 серпня 1991 року з відновленням незалежності соборної України.

І тому ми говоримо "ніколи знову!", бо якщо ми не в силі відвернути війну (це завжди справа не однієї сторони) – ми в силі захищати свої, українські, інтереси. Захистити нашу перемогу 1991-го.

Не допустити загнання українських чоловіків і жінок в армії диктаторів, котрі то миряться, то змагаються за власне его.

Ми в силі робити сміливий дорослий вибір захищати свою землю, наших старих та дітей за будь яких обставин.

І коли в Другій світовій таких була "жменька" УПА, то зараз у нас – сильна нова українська армія. Зараз у нас – незалежна, суверенна країна. І покоління, для якого вибір майбутнього очевидний, замість участі у перепалках щодо давньої війни.

А ми історики, і наша команда, яка роками працює, щоб погляд на минуле теж був нашим. Українським.

Джерело

Про автора: Володимир В'ятрович – народний депутат України (фракція "Європейська солідарність"), колишній голова Українського інституту національної пам'яті

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.