Дитячі стреси, будівництво на кістках і ще рік без е-квитка: 5 втрат Львова на тлі повномасштабної війни

Вторгнення рашистів вплинуло на життя людей і на функціонування цілих міст. 

"Еспресо.Захід" виокремив, що за цей складний час втратив Львів.

Освіта під час війни

Усі школярі і педагоги сповна відчули на собі вплив війни. Не виняток і львівська школа "Будокан" із поглибленим вивченням східних мов і бойових мистецтв. Одним з негативних моментів, який передовсім називає в.о директора Ольга Козловська – змінився педагогічний склад. 25 лютого мобілізувались всі семеро чоловіків разом із директором та медсестра, заміну якій шукають і досі. Пані Ольга розповідає, що зараз, як у і всіх інших львівських школах, дирекція думає найперше про те, як забезпечити очне навчання в складних умовах.

"Директори весь час придумують якісь схеми, щоб діти мали очне навчання. Це і опалення, і світло, і укриття. Зараз вже зробили в укриттях приміщення, де можна проводити уроки, але вони є мало в яких школах є. Забезпечити всім очне навчання - нелегко, але вихід знаходять", – каже Козловська.

Окрім того, навчання під час війни є ще й потужним ударом по здоров'ю учнів. Адже яким би не було укриття, це підвальне приміщення, в якому бракує повітря. Відповідно йде зниження імунітету, яке впливає на навчання.

"Діти вже рік перебувають у стресовому стані. Емоційніші учні в підсумку ще й хворіють більше, бо, попри звичні сезонні віруси, на дітей дуже сильно впливає і психологічна складова", – пояснює керівниця "Будокану" і додає, що зокрема побоюється й остаточної масової еміграції.

Вона каже, що зараз багато дітей виїхало, утім має надію, що вони таки повернуться.

"Я дуже сподіваюсь, що вони повернуться, але розумію, що зроблять це далеко не всі. А ми говоримо про розумних дітей із активних родин. Тому хотілось би, щоб такі спеціалісти на майбутнє залишались в Україні, щоб не було втрати інтелектуального потенціалу", – каже пані Ольга. 

Наступний негативний момент, який спричинила війна – усі планові ремонтні роботи зараз заморожені. 

"Як був дах дірявий, так він і залишився. Бо казначейство на це нам не виділяє грошей, фінансування йде виключно на укриття. З одного боку, ми розуміємо, але з іншого, дощ також ніхто не скасовував. Це речі, які також гальмують умови для повноцінного навчання дітей", – підсумувала Ольга Козловська. 

Під час війни не до пам'яток

В Україні чимало пам'яток знищили російські ракети. Натомість у Львові унікальні споруди ми втрачаємо і без участі окупантів. Археолог, доктор історичних наук Микола Бандівський великою втратою року, що минає, назвав гуцульську гражду, що згоріла в лютому в Шевченківському гаю, за кілька днів до повномасштабного вторгнення. Пожежа знищила близько 200 експонатів.

"Гуцульска гражда XIX століття у Криворівні, можливо, стояла би й до сьогодні. Але в 1970-х роках її саме для збереження перевезли в наш Музей архітектури та побуту. То була тяжка праця, а зараз там нічого там не залишилось", – зазначає історик.

Гражда із Криворівні виглядало як маленька фортеця. Хата мала дві кімнати, розділені сіньми: ліва була робочою, а права – святкова. При правій кімнаті – комора, в якій складали кращий одяг, сукно, вовну, скриню з жіночим вбранням. З двох сторін хата мала хліви ("притули"), в яких тримали овець. Вони утеплювали житло, захищали його від холодних вітрів. Всі хатні меблі, посуд, найпростіші ужиткові речі були прикрашені різьбою, випалюванням чи іншим декором. 6 лютого дерев'яна споруда згоріла.

"Там на території майже 70 об'єктів і жоден з них не обладнаний системою пожежогасіння. До жодного з них не проведена електрика, а про відеонагляд можна і не мріяти. Всі ці об'єкти, ця автентика, яку привезли, реконструювали, зберігали, на світових аукціонах коштували б багато мільйонів доларів. А в нас вона йде з димом, бо нам втирають в очі, що, начебто, нема грошей. Але насправді проблема полягає в тому, що цей музей перевели з обласного підпорядкування в міське, зробивши комунальним підприємством. Тепер на нього грошей не дають і, як наслідок, ми втрачаємо сакральність. Треба переводили такі об'єкти у державну власність, бо така сама перспектива чекатиме й на інші об'єкти", – наголошує Бандрівський.

Ще однією втратою на фронті історичної пам'яті він називає цвинтар на Стрийській. Це ділянка на вулиці Лижв'ярській, між двома парками – Стрийським і Культури. Цвинтар там остаточно знищений лише в 1970-х роках у зв'язку зі спорудженням монументу бойової слави Збройних Сил СРСР.

"Колись там був цвинтар, за потужністю такий, як Личаківський. Там зараз з'явилися нові господарі, які хотіли спорудити 5-зірковий готель "Хілтон". Ми ходили і визбирували людські кістки. Ви не уявляєте скільки гробівців було знищено. Перепоховали потім ці решти на Личакові, зараз знову взялися за цю ділянку. Там був похований, наприклад Іван Вагилевич. Зараз інвестори нібито відмовились будувати там готель, але невідомо, в чиї руки ділянка перейде. Дерева почали зрізати. знову з'явився новий власник, хочуть маніпулювати цим міським добром. Але перепоховали лише частину решток, а тисячі і далі лежать там. Це біль Львова", – продовжує історик. 

Щодо інших об'єктів історичної пам'яті, то в жовтні підрядник розпочав будівельні роботи на віллі Стецкевича (Замарстинівська, 213). В управлінні охорони об’єктів культурної спадщини Львівської ОДА наголошували, що необхідних дозволів для таких робіт будівельники не мають. 

Раніше "Еспресо.Захід" писав про віллу Стецкевича (Стетскевича), яку хотіли знищити, попри те, що будинок є пам'яткою місцевого значення. Історичну віллу маніпулятивним способом вивели з реєстру, а потім внесли знову, просто підставивши іншу адресу.

Благоустрій – "на потім"

Цьогоріч через війну у Львові не приймали заявок для формування громадського бюджету. У львівській мерії це аргументували тим, що не хочуть збільшувати борг міста перед громадськістю. Натомість на 2023 рік  вирішили продовжити реалізацію проєктів-переможців громадського бюджету Львова, які стали переможцями у 2021 році та в попередніх роках.

"Важлива річ – продовжити реалізацію проєктів-переможців Львова, які стали переможцями в минулому році і попередніх роках . Ми маємо дати гарантію, що ці проєкти будуть реалізовані в наступних періодах. Є пропозиція не проводити в 2022 році прийом заяв з огляду на те, що ми не реалізували попередні. Адже це тоді борг міста перед громадськістю зросте. У цьому немає сенсу в умовах військового стану.  Будемо проводити після перемоги", – заявив у серпні директор департаменту міської агломерації Юрій Лукашевський

Станом на вересень минулого року на Громадський бюджет Львова 2021-2022 подано 89 проєктів на загальну суму понад 90 млн грн. У міській скарбниці на проєкти-переможці передбачено 75 мільйонів гривень. У голосуванні щодо розподілу коштів взяла участь рекордна кількість львів'ян – понад 145 тисяч. 

Серед переможців були проєкти зі створення мультиспортивного простору в селі Зашків (зі скейт-парком, кортами, амфітеатром тощо), облагородження парку на Малоголосківській, історично-меморіальний "Простір пам'яті" у Рудному, система відоспостереження в парку "Горіховий гай". дуже багато проєктів стосувалися освіти та медицини. Наприклад, забезпечення Лікарні швидкої допомоги сучасним високоякісним обладнанням для надання допомоги діткам з хворобами серця та судин, чи створення мережі навчально-наукових лабораторій у Ліцеї імені Пулюя.

Львів без туристів

Минулого року Львівська міська рада звітувала про зростання кількості туристів у 2 рази – в 2021 році місто відвідало 1,5 млн туристів. Це число було все ще меншим, ніж у доковідний 2019 рік, однак Львів міг сподіватися на повноцінне повернення статусу туристичного центру. Якби не війна.

Порівнювати цей рік із будь-яким іншим у плані туризму некоректно. У цьому переконана керівниця управління туризму Христина Лебедь. Адже в статистику відвідувачів туристичного центру потрапили навіть ті, кого туристами язик назвати не повернеться.

"Внутрішні переселенці користуються послугами туристично-інформаційного центру і входять в нашу статистику відвідувачів. Всіх, хто приходять у ТІЦ скористатися його послугами (отримати інформацію, скласти свій маршрут, отримати безкоштовну карту тощо), враховують як відвідувачів. Екскурсії, програми чи інші послуги допомагають їм адаптуватися в місті, до якого вони приїхали чи тимчасово, чи на тривалий період, а, можливо, й назавжди. Але говорити про них як про туристів якось некоректно. На мій погляд, некоректно взагалі порівнювати цей рік з будь-яким іншим роком. Цей рік напевно - не про туризм, а про гостинність. Бо люди, які до нас приїжджають, які формують туристичний збір, які користуються послугами туристично-інформаційного центру, є гостями, а не туристами", – каже чиновниця.

До того ж іноземці, які приїжджають в Україну, часто є волонтерами або мають дипломатичну місію. 

"Першим пунктом, який у нас сьогодні стоїть перед гостем у туристично-інформаційному центрі, –  стала безпека. Ми повідомляємо людям, особливо іноземцям, про правила безпеки у місті країни, в якій триває війна. Ми інформуємо їх про всі контактні номери телефонів, вони сканують QR-коди з усіма чатами, де повідомляють про повітряну небезпеку, отримують інформацію про укриття в тій чи іншій зоні, дізнаються про комендантську годину і чому важливо дотримуватися її вимог. Всі іноземці насправді дуже дивуються. Тому що, коли ви постійно чуєте про війну в країні, то ви уявляєте, що палає вся країна. Хоч у Львові відносно безпечно", – каже пані Христина.

Вона вважає сьогоднішній Львів "ментальним тилом України". Багато людей з інших регіонів приїжджають у місто спеціально, щоб "перезавантажитись"

"Змінився характер планування подорожей. Вони стало хаотичним і короткотривалим. Люди не мають заздалегідь запланованих подорожей. Усі планування, бронювання відбуваються у дуже стислі терміни. На 24-25 грудня ми мали 46-відсоткове заповнення у готелях. На Новий рік (31 грудня-1 січня) заброньовано 51% місць. На 6-7 січня прогнозовано 32%, але це попередні дані".

Загалом, з липня по грудень у туристично-інформаційному центрі на Руській, 20 надали інформацію 6872 туристам. Серед інших - українцям з Харкова, Києва, Донецька і Дніпра. Іноземців було 288, здебільшого мешканці Польщі, США, Німеччини, Великої Британії, Італії.

За 2021 рік центри туристичної інформації відвідали близько 30 тисяч туристів, з яких 42% – це українці, а 58% – іноземці. 

Е-квиток – втрачено ще рік

У 2022 році Львів відсвяткував ювілей –  10 років впровадження електронного квитка в транспорті. Вперше про це заговорили ще у 2012. У січні цього року міська рада відзвітувала про довгоочікуване впровадження е-квитка. Однак повноцінно система так і не запрацювала. Користуватися нею можуть лише пільговики і школярі, які отримали "леокарти" для безкоштовних поїздок. 

Утім, так і не відбулося переходу до наступного етапу, а це оплата проїзду мобільним додатком чи "леокартами" загального користування. Офіційна причина все та ж –  плани перекреслила війна. Принаймні в Львіватодорі вже попередили, що до завершення воєнного стану е-квиток у Львові повноцінно не функціонуватиме.

Володимир Строгуш, директор IT-компанії "Аствелл Софт", що займалася підтримкою хмарної інфраструктури е-квитка, стверджує, що електронний квиток у Львові могли запустити ще до повномасштабної війни, але у влади не було бажання. 

"Потрібна політична воля. Я вважаю, що поки за е-квиток відповідає теперішнє керівництво Львівавтодору, то його не запустять. Будуть пробувати максимально всіх зробити винними, крім себе. Коли закінчаться фантазії, додадуть ще нових людей, нові компанії у проєкт, як нас свого часу завели, щоб мати кого звинувачувати і відтягувати повноцінний запуск е-квитка", – зазначив Строгуш в інтерв'ю "Еспресо.Захід".

Таке зволікання, кажуть експерти, ні до чого доброго не призведе. "Якщо Львів не запустить е-квиток ще за рік, то потім простіше буде все почати з нуля", – зазначив у жовтні голова ГО "За якісний транспорт" Святослав Товстига. А голова комісії транспорту, зв'язку і міської мобільності Львівської міськради Ігор Зінкевич на основі бюджету на наступний рік прогнозував, що повноцінного електронного квитка львів'яни не матимуть і в 2023 році.

Втрата №1

Попри приземлені речі, як от транспорт, туризм, чи навчання – найбільшою втратою Львова, як і всієї країни стали люди. Найвідважніші та найпатріотичніші українці першими кинулися дати відсіч ворогу і поклали свої життя на полі бою. Багато з них вже увіковічнені в назвах вулиць міста. Інша втрата – львів'яни, які покинули місто в пошуках безпеки. 

Ми віримо, що все зміниться в новому році, і 2023-ій стане для Львова та України не роком втрат, а роком перемог і здобутків.