П'ять вілл у Львові, які пам'яткоохоронцям вдалося вберегти від забудови

Понад те – історичні будинки, які мали всі шанси стати пам'ятками архітектури, систематично знищують, а пам’яткоохоронцям вдається врятували лише частину цих красивих споруд. Так, наприклад, у жовтні було знищено віллу Йоанни Лоренц, тоді як документи на визнання будинку пам’яткою вже були на розгляді. 

Утім є люди, які, попри все, знаходять час і бажання рятувати в історичному ареалі міста ті будинки, що на межі знищення. Оксана Бойко, архітекторка і пам'яткоохоронця, розповідає, що, поки не пізно, треба рятувати пам’ятки, до яких добираються забудовники. Процедура тут доволі непроста.

"Процедурно процес виглядає так: виготовляєш документацію і подаєш на консультативну раду при голові адміністрації. Якщо члени схвалюють (а зазвичай схвалюють), то протокол цієї ради, підписаний членами ради, подають на підпис до начальника департаменту. Після, вже до голови ЛОДА, який повинен підписати рішення про прийняття чи неприйняття. Як правило – це прийняття.

Тоді всі документи висилають до Києва, де їх підписує експертна комісія. А вже тоді в міністерстві культури пам’ятці присвоюють власний номер", – розповідає пані Оксана.

"Містобудівна рада вирішує питання не порятунку пам'яток, а як обійти закон" – архітекторка Оксана Бойко

Насправді, каже архітектора, процедура може завершитися дуже швидко, до місяця. Принаймні колись могла. Зараз, за словами пані Бойко, всі справи затягують. Вона пояснює це великою кількістю некомпетентних людей на посадах.

Утім, попри всі перешкоди, пам’яткоохорониці вдалося долучилася до збереження багатьох історичних будівель Львова, які були на межі знищення. Далі – перелік тих, які вдалося врятувати за останні декілька років. 

 Вілла на Лисенка, 34

Цю віллу також хотіли знести, але активістам вдалося її врятувати. Це – двоповерхова вілла в стилі історизму з елементами народної архітектури, збудована 1889 року фірмою Івана Левинського за проєктом самого Левинського та Яна Томаша Кудельського. У цьому будинку планувалося створення музею Івана Левинського, розповідає Оксана Бойко.

Згідно з наказом Мінкультури 2018 року, будинок на вул. Лисенка, 34 занесено до реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури за категорією місцевого значення. Статус пам’ятки забороняє руйнувати та перебудовувати цю віллу.

Вілла Терлецьких (Сахарова, 52).

Цю віллу вдалося зберегти, як пригадує Оксана Бойко, за щасливим збігом обставин.


Фото: photo-lviv.ua

Будинок збудований 1907 року, тут мешкала родина фармацевта, власника львівської аптеки "Під чорним орлом" Михайла Терлецького. У віллі містилася колекція творів живопису та графіки українських митців, тут часто збиралося поважне товариство – літератори, науковці, митці (серед них багато відомих, наприклад Олександр Олесь чи Іван Труш ) та обговорювали політику, культуру, мистецтво, літературу, мову. Частина будинку належала родині Терлецьких до 1966 року, іншу частину відібрали ще в 1939-му, з першим приходом комуністів. Згодом це був звичайний житловий будинок.

Від 2011 року тут офіс телекомунікаційної компанії, яка 2019-го продала будинок. Новий власник мав намір знести віллу, а на її місці спорудити триповерховий ІТ-офіс із підземним паркінгом. Однак влітку 2020 року Львівська ОДА внесла будинок до Переліку об'єктів культурної спадщини.

"Цю віллу вдалося внести до реєстру. Вона не була пам'яткою, але є знаковою. Тут планували збудувати офіс для "айтішників", – розповідає пані Бойко й додає, що аби зберегти хоч одну віллу, треба багато працювати з архівними матеріалами. 

 Вілла Кухарів

Ще одна вілла, яку Оксані Бойко вдалося зберегти і внести до реєстр у пам’яток – вілла родини Кухарів, що на нинішній вулиці Антоновича, 80 (тоді – вулиця Садівницька). Мешканці цього району мали побоювання, що віллу викуплять і перебудують, а тому звернулися до Мінкульту внести будинок у реєстр пам'яток. 


Фото:  zbruc.eu

Побудований будинок у 1910 році за проєктом архітектора Зигмунта Пшорна і належав родині відомих спортсменів. Окрім цього, власник будинку Людвік Кухар був засновником і власником мережі кінотеатрів у Львові ("Пасаж") і Кракові ("Ванда").

Це дуже цікава будівля, де мешкала родина спортсменів Кухарів – у них було 6 синів, і всі стали відомими спортсменами. Батько сімейства Людвік Кухар був спонсором львівського футбольного клубу "Погонь", що багато разів вигравав чемпіонат Польщі.

Читайте також: 5 історичних вілл, які втратив Львів в епоху Садового

Будинок звели посеред саду, він відповідає концепції "місто-сад". Там усе було пристосовано до спортивного способу життя, адже в родині займалися фехтуванням, велоспортом і гімнастикою. Також у помешканні була окрема кімната, пристосована для фехтування. У саду був гімнастичний інвентар, пристосований для дітей. 

Після Другої світової тут працювали дитячі протитуберкульозні ясла, а 1955 року на їхній базі відкрився дитячий туберкульозний санаторій.

Розпорядженням Львівської ОДА торік 13 листопада віллу внесли до переліку щойно виявлених пам’яток культурної спадщини. А цього року у вересні, за наказом міністерства, вілла Кухарів внесена до реєстру пам’яток архітектури та історії місцевого значення.

Вілла "Подолянка" (Чупринки, 96)

"Подолянка" – колишня вілла архітектора Міхала Ковальчука, споруджена за його власним проєктом у 1907-1908 роках. Також біля будинку він побудував стайню для коней, сторожкою і кімнаткою для доглядача за кіньми. 

Міхал Ковальчук мешкав тут до своєї смерті у 1938 році, а через два роки у віллу заселили кілька родин. На початку 1990-х віллу переобладнали під офісні приміщення. Провели ремонтні роботи, частково замінили двері, встановили підшивні стелі.


Фото: lia.lvivcenter.org

Оксана Бойко пригадує – всі документи щодо вілли "Подолянка" вдалося зробити впродовж двох місяців після Майдану 2014 року. Архітекторка каже, що тоді, після Революції Гідності, віллу внесли до Переліку щойно виявлених пам’яток, а згодом, наказом Мінкульту – до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Вілла Стецкевича

Справжня боротьба нещодавно розгорнулася за віллу Стецкевича на Замарстинівській, 213. Будинок належав подружжю меценатів Михайлові та Олімпії Стецкевичам (Стетскевичам).

Михайло Стецкевич був фундатором молодшої школи для дівчат, яку провадили сестри-василіянки. 


Фото: zbruc.eu

Пані Оксана Бойко розповідає, що цей будинок також хотіли знищити, хоч це – пам'ятка місцевого значення. Маніпулятивним способом її вивели з реєстру, а потім внесли знову, просто підставивши іншу адресу.

Кам’яниця Стецкевичів отримала статус пам’ятки місцевого значення ще в лютому 1993 року. Вона вважалася пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 2439, розпорядження Представника Президента України №101 від 12.03.1993 р.), поки Львівський окружний адміністративний суд на вимогу теперішніх власників не дійшов суперечливого висновку: нібито будинок номер 213 на вул. Замарстинівській у первісній обліковій документації 1993 року помилково вказаний як Народний дім, який насправді існує під №219.

Читайте також: З кам'яниці Стецкевичів у Львові хочуть зробити молодіжну віллу

Про наміри зберегти історичний будинок заявляла Львівська міська рада Львова. Та це не завадило 2018 року дати дозвіл ТОВ "Львів-Інвест-Груп" (щойно створеному власниками квартир будинку) на виготовлення проєкту землеустрою. Йшлося про відведення ділянки (0,2530 га) на вулиці Замарстинівській, 213 для будівництва багатоквартирного житла.

Боротьба триває

Цього місяця на межі зникнення опинилася ще одна львівська вілла. 19 листопада на виконавчому комітеті Львівської міської ради прийняли чергове рішення на користь забудовника – на місці вілли "Кароліна", що на вулиці Колумбу, 8, 8-А, побудувати багатоповерхівку. Оксана Бойко впевнена – віллу ще можна врятувати, це мало б робити управління архітектури історичного середовища.


Фото: google

"Управління архітектури займається реставрацією дверей, вікон. Це дуже добре, але не треба відволікти увагу від головного – знищення пам'яток . У нас містобудівна рада вирішує не питання, як врятувати пам'ятку, а навпаки – як обійти закон і знищити пам'ятку, причому так, щоби не бути причетним до цього.

На жаль, зараз усе лежить на плечах активістів, а в управлінні архітектури історичного середовища розводять руками і кажуть, що не мають на це грошей. Тому ми або самі бачимо, що вже забудовники оглядають ласі для них ділянки, і б'ємо на сполох, або ж мешканці звертаються по допомогу".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.