"Що хочете пишіть в серіалах, але якщо вони російською, я не можу їх  вважати українським продуктом", – актор Микола Береза

Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася із режисером, актором Львівського театру імені Леся Курбаса, виконавцем головної ролі у фільмі "Червоний" Миколою Березою.

 

Миколо, канали, як зараз прийнято говорити, олігархів, вперто не виконують вимог закону. Фільми не перекладають, їх і досі транслюють російською. Як думаєте, у чому справа? Чи у нас немає україномовного продукту,  щоб заповнити ефір?

Та є чим заповнювати, звісно. Зрештою, якщо немає виключно україномовного продукту, то хто забороняє обирати кіно світового прокату і дублювати? Є прекрасні студії - професійні чи напівпрофесійні. Питання лише в бажанні. Як на мене, хтось, можливо, з політичних причин не хоче цього робити, хтось через "принциповість". Мені навіть не хочеться в цьому розбиратися. Адже є норми закону і їх потрібно виконувати. Інша річ, що далі на порушення мають реагувати відповідні фахові інстанції.

У чому зараз проблема? Я пам'ятаю до 2019 року у кінотеатрах, на телебаченні український кінематограф відродився. У той час з'явилося чимало україномовних фільмів, зрештою чимало акторів з театрів зайняли свою нішу в українському кіно. Але зараз ми бачимо саботаж Нацради, яка мала б контролювати процес і виконання Закону. Що це?

Зрозуміло, не хочеться перекладати на когось іншого відповідальність, але все таки це питання до влади. Вона повинна забезпечувати контроль. Очевидно, якщо закон приймають, його потрібно виконувати.  Добре, можна говорити, що був "ковідний" рік, нічого не знімали. Втім у світі теж не знімали, але світ якось з цим раду дає.

А справді нічого не знімалося? Ви дотичні до цієї галузи, адже є режисером, актором...

Я все ж більше дотичний до театральної індустрії. Коли мене запрошують у кіно, - винятки. Нам пощастило. Ми встигли відзняти "Червоний. Без лінії фронту" до того, коли оголосили перший жорсткий карантин, коли всі по хатах сиділи. Ми завершили і потім все зупинилося. Знайомі розповідали, що були проєкти, які зупинялися, а потім відновлювалися, були певні обмеження із постійними тестуваннями команди. Тести тоді не були такими доступними, як зараз.

Певний застій був. І ковід називають однією з причин, чому квоти не мали б запрацювати на телебаченні...

Мені здається, якраз на телебаченні ковід не може бути визначальною причиною відтермінування квот. Відзнятого, напрацьованого матеріалу є достатньо. Знову ж таки є прекрасні та фантастичні студії дубляжу. Згадайте наш дубляж, на який часто йдуть для того, щоб кайфанути від самого перекладу. Я по собі знаю. Тож чому не взяти іншомовні фільми, телешоу, телесеріали і замовити дубляж? Це зробити легко, було б бажання.


Микола Береза. Фото: фейсбук

У одному зі своїх інтерв'ю ще у 2017 році ви казали, що тоді вийшло чи не найбільше фільмів за всю історію незалежності України. А яка зараз ситуація на ринку? Тоді я бачила українські серіали, а нині "Свати" повернулися, інші російські серіали...

Виробництво триває, звичайно. Мене періодично теж кличуть на проби, але, мені здається, такого масштабу і такої кількості, як тоді, я не зустрічав.  Я не знаю, з чим це було пов'язано. Можливо, через бажання всієї кіноіндустрії. Якщо не помиляюся, у 2017-му за півроку вийшло в прокат 13 чи 14 фільмів.  Я розумію, - є ще питання піару. Часто відбувається, що проєкт виходить, але немає реклами. Нині маємо також проблему з кінотеатрами. Чимало прокатників і продакшенів притримують фільми, бо розуміють, що збори будуть не надто великими. Але це кінотеатри, а хто забороняє транслювати на ТБ?

Якщо у 2017 році було за півроку 13 фільмів, то зараз яке співвідношення? 

Я, можливо, не дуже стежу за індустрією в цілому, але прем'єр є небагато. Про кінотеатри я мовчу, а так, щоб хтось десь говорив в публічному просторі, зовсім небагато.

Недавно Олег Сенцов заявив, що за цієї влади не зможе знімати фільми. Хоча завжди мріяв про це. Причина – критика дій влади. Ви всередині цього процесу, що робиться там? Цікаве закулісся процесів вибору сценаріїв, персонажів. Як відбувається процес вибору фільмів для глядачів? Є ж Держкіно, яке фінансує українські фільми і обирає, що фінансувати.

Я теж не є посвячений у деталі всіх механізмів. Втім точно знаю, є пітчинги Держкіно. Тобто формують комісію з авторитетними в галузі людьми, і будь-хто може напрацювати сценарій, ідею, сформувати заявку і потім представити  перед ними. Там теж є різні галузі, вони по секціях розділені.

Вибірковість можлива?

Звичайно, що можлива. Подивіться, хто зараз на чолі Держкіно. Не хочу все персоналізувати, але дивлячись на ситуацію, розумію, не все так добре.

А чому ви вибрали цю професію? Ви ж мали бути священиком, паралельно працювали діджеєм. Чому саме українське кіно? Чим воно захоплює? Як пояснити людям, що потрібно дивитися українське кіно, що маємо класних акторів. Мені здається, з 2014 по 2019 роки чимало акторів театрів з’явилися у фільмах...

У моєму сприйнятті пояснити – це як нав'язати думку. От коли я не фаховий у якомусь питанні, - мені пояснюють.  Але насправді потрібно, щоб індустрія запрацювала. Навіть ці 13 фільмів, про які ми згадували, для кіноіндустрії – ніщо...

Але не для української кіноіндустрії, яка фактичнобула мертва до 2014 року...

Звичайно. Але повинна бути динаміка. Можна розводити руками і все спихати на "ковід". Але це смішно. Індустрію треба розвивати і вкладати туди кошти. Якщо не залучити фахових людей, індустрія вмирає.

Перш за все, треба мати бажання це розвивати. Знаєте, мені здається нам поступово нав'язують вже вкорінений вираз "какая разніца". Я неодноразово чую серед людей, мовляв, ми включили телевізор і там грає цілий день. Але ж насправді не все так просто. Такі серіали спонукають людей не думати і насаджують російську культуру.

Нас постійно зіштовхують з цією проблемою, вона існує. Більше того, спочатку війни хтось кардинально відмовився від продукування російського продукту. Однак потрібно визнати, частина кіноіндустрії все ж продовжувала існувати в форматі, мовляв, це ж один великий ринок, і нормально створювати продукт, аби продати його ширшій аудиторії. Якщо так говорити, тоді мені все зрозуміло. Мені здається, потрібно ставити питання, як можна зробити свій особливий український продукт, щоб людям він був цікавим і з часом це стало нормою.

Але найгірше, що люди сприймають російськомовні серіали...

Вони сприймають те, чим їх годують. Коли я працював діджеєм у клубі, звісно, було завдання крутити "комерцію". Але мене періодично просили закидати щось "смачненьке", ексклюзивне, аби в людей формувався смак. Звісно, це своя специфіка, але вона працює всюди. Питання принципові і потрібно ставити собі питання: нижче якого плінтусу я собі не дозволю опуститися.

Люди сприймають російськомовний продукт, телеканали активно його просувають, рейтинги ж є. А ви готові інтегруватися у російськомовний культурний простір, якщо це буде кіно, зняте в Україні?

Ніколи. Наведу простий приклад. У 2015 році ми поїхали відпочивати у  Чорногорію. На той час вже почалася активна війна з Росією, і я дуже насторожено реагував на людей, котрі спілкувалися російською. Ми поїхали на автобусну екскурсію. Багато російськомовних тоді ще було. Як виявилося згодом, лише дві пари були з Російської Федерації, а решта – українці. То за якими ознаками я, в першу чергу, повинен відрізнити українців? Що хочете пишіть в серіалах, фільмах, але якщо вони російською мовою, я не можу його для себе вважати українським продуктом. Якщо ми живемо в правовій державі, то я розраховую, що мої права повинні бути захищені.

На завершення розкажіть, над чим зараз працюєте. Карантинні обмеження послабили, вже можливо знімати якісне українське кіно?

Вчора у мене були проби, але поки що не розповідатиму, у якій стрічці.  Далі зі зйомками наразі тиша, працюю лише в театрі. Чи можливо знімати? У мене простий механізм. Можна бути фахівцем, давати свої поради, як робити якісно. Але потрібно просто якомога більше знімати фільмів. Ніколи галузь не буде рости, якщо не буде накопичування. Треба відняти сотню фільмів, аби один став шедевром. Десять з них будуть хорошими та якісними, а решта просто прокатне. Щось виявиться шлаком. І це нормально,  кіноіндустрія так працює. Неможливо постійно цілити в "десятку". Хотілось би, звісно. Але планку завжди потрібно ставити.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.