Парубій, Калинець, Горак, Рущишин та інші визначні львів'яни, яких ми втратили у 2025 році

Еспресо.Захід згадує знакових львів’ян, які пішли від нас у 2025-му, залишивши по собі вагомий спадок у культурі, науці та державотворенні.

Ігор Калинець 

фото: lnpu.ua.

28 червня не стало українського  поета, дисидента й політв'язня, одного із провідних представників шістдесятників Ігоря Калинця, який не дожив двох тижнів до свого 86-річчя.

Він народився 1939 року на Львівщині, здобув освіту в галузі філології та з ранніх років долучився до українського літературного життя. Його поезія вирізняється глибоким ліризмом, філософською рефлексією, пошуком національної ідентичності та сміливою громадянською позицією, що неодноразово призводило до конфліктів із радянською владою.

У 1972 році Ігор Калинець був заарештований за "антирадянську діяльність" і засланий до Мордовських таборів. Покарання відбував разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем.

Після повернення до Львова та відновлення незалежності України Калинець свідомо відійшов від написання поезії, заявивши, що виконав свою місію в часи бездержавності. Натомість зосередився на дитячій літературі. Його казки, наповнені львівським колоритом та фольклорними мотивами, стали класикою сучасної дитячої прози. 

Як лауреат Шевченківської премії та почесний громадянин Львова, він став моральним авторитетом для львівської інтелігенції, опікуючись збереженням пам'яті про репресованих діячів культури та розвитком Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою.

Був похований 1 липня поруч із дружиною на полі почесних поховань № 67 Личаківського цвинтаря.

Ярослав Рущишин

фото: Ярослав Рущишин/facebook

Український підприємець, політик і народний депутат України загинув  24 липня. 

Він став одним із символів культурного та ділового відродження Львова. Його діяльність базувалася на синергії бізнесу та мистецтва: як власник мережі швейних фабрик "Троттола" він водночас виступав меценатом і співзасновником знакових інституцій, серед яких мистецьке об'єднання "Дзиґа" та Львівська бізнес-школа УКУ. Рущишин належав до покоління "Студентського братства", брав активну участь у Революції на граніті та обох наступних українських майданах, що згодом привело його у велику політику як народного депутата України IX скликання від партії "Голос".

Його життя трагічно обірвалося у дорожньо-транспортній пригоді на Івано-Франківщині, коли Рущишин не впорався із керуванням мотоциклом.

Марія Крушельницька

фото: lnma.edu.ua

15 серпня померла Марія Крушельницька - видатна українська піаністка та музична педагогиня, народна артистка України. Вона народилася у Харкові, пережила заслання родини до Курська та переїзд під час війни до Львова. Закінчивши Львівську музичну школу та Московську консерваторію, розпочала сольну концертну діяльність і згодом працювала у Львівській консерваторії, де стала професором і двічі обіймала посаду ректора.

Крушельницька виступала в Україні та за кордоном. Її стиль відзначався емоційністю, драматизмом, романтичністю й національним колоритом. Вона також записала численні платівки та компакт-диски з українською музикою і виховала ціле покоління піаністів, серед яких Йожеф Ермінь, Яромир Боженко та Олексій Кушнір.

Андрій Парубій

Андрій Парубій, фото: rada.gov.ua

30 серпня не стало Андрія Парубія — українського політика, колишнього спікера Верховної Ради України, депутата.  Він був відомим учасником та  "вічним комендантом" українських майданів. Під час Помаранчевої революції та Революції Гідності Парубій відповідав за організацію безпеки та життєдіяльність протестних містечок. Саме під час подій на Майдані Андрій Парубій проявив себе як ключовий організатор, взявши на себе відповідальність за координацію, порядок і стійкість спротиву.

Кар'єрний пік Парубія припав на післямайданний період, коли він обіймав посади секретаря РНБО та голови Верховної Ради України (2016–2019). Він послідовно відстоював проукраїнську позицію, питання безпеки, армії та мови.

Життя політика трагічно обірвалося у 2025 році внаслідок збройного замаху у Львові. Посмертно у жовтні 2025 року Андрію Парубію надано звання Героя України.

Богдан Богач

фото: Пікардійська терція, фейсбук

Один з учасників гурту "Піккардійська терція" помер 1 жовтня 2025 року у віці 50 років через проблеми зі здоров'ям (серцевий напад, пов'язаний з раком кісток).

Він був одним зі співзасновників вокальної формації у 1992 році.

"Добрий і надійний друг, володар неперевершеного голосу – басу. Йому аплодували по всьому світу. Його знали й любили мільйони. Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Заслужений артист України", - написали про нього колеги, учасники гурту.

Олексій Шалайський

Олекса Шалайський, фото: Детектор медіа

4 жовтня помер знаковий український журналіст-розслідувач, співзасновник і головний редактор проєкту "Наші гроші". Його професійна діяльність стала еталоном контролю за державними закупівлями та викриття складних корупційних схем у тендерній сфері. Замість гонитви за політичними скандалами Шалайський зосередився на методичній роботі з цифрами та документами, перетворивши суху аналітику реєстрів на дієвий інструмент громадянського суспільства.

Він співпрацював із "Ратушею", "Поступом", УТ-1, СТБ, журналом "ПіК", "Дзеркалом тижня" та онлайн‑версією "Українського тижня". Але найважливішим досягненням Шалайського стало заснування антикорупційного онлайн-видання "Наші гроші".

Окрім редакторської роботи, він виступав як ментор для цілого покоління розслідувачів, навчаючи журналістів розрізняти технічні деталі махінацій.

Його внесок у розвиток розслідувального жанру допоміг сформувати в Україні систему громадського моніторингу, який продовжує працювати навіть у найскладніші періоди війни та політичних змін.

Помер у віці 58 років через проблеми із серцем.

Андрій Кучерепа

фото: ВІА "Ватра"

30 жовтня помер музикант, вокаліст та багаторічний керівник львівського вокально-інструментального ансамблю "Ватра". Він очолив колектив у 2000 році після трагічної загибелі Ігоря Білозіра і протягом 25 років зберігав творчу спадщину гурту, займаючись організацією концертів та популяризацією української пісні.

Його шлях у "Ватрі" розпочався ще на початку 90-х років, а до того він керував колективом "Зорепад". Андрій Кучерепа помер 30 жовтня 2025 року у Львові після важкої хвороби, залишивши по собі пам'ять як про відданого справі культурного діяча, що тримав "ватрівську" традицію у складні для естради часи.

Роман Горак

Роман Горак, фото: Ярина Коваль

16 листопада не стало українського письменника, дослідника творчості Івана Франка та літературознавця. Він довгий час очолював Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка і працював професором у Львівському університеті.

Горак - автор численних книг, есеїв та біографій, упорядковував твори забутих українських письменників і створював сценарії для театру та телебачення. Є упорядником та автором передмов та післямов до низки творів Івана Франка. Його внесок у літературу відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка та іншими нагородами.

18 листопада його поховали на Городоцькому міському цвинтарі.

Олег Турко (Лесик)

Лесик, Олег Турко, фото: Fb

22 листопада відійшов у вічність Лесик — сценічний персонаж гурту DZIDZIO, якого втілював музикант Олег Турко. Він був учасником колективу з перших років існування проєкту та входив до його класичного складу разом із Дзідзьом і Юліком. Саме в цей період гурт здобув широку популярність завдяки хітам "Сусіди", "Я і Сара", "Павук", а також активним гастролям і телевізійним виступам. Образ Лесика — емоційного, трохи наївного, але щирого героя — став невід’ємною частиною комедійно-музичної стилістики DZIDZIO. У 2016 році Олег Турко залишив гурт та працював над власним проєктом Dzidz'Оff.

Музикант мав хвороби серця, переніс операцію, але повернувся на сцену. Помер 22 листопада року у віці 58 років.

Степан Гіга

фото: фб-сторінка Степана Гіги

Співак, композитор, народний артист України, педагог помер 12 грудня. Він став обличчям естрадного консерватизму, який зберіг стабільну аудиторію протягом десятиліть. Музичний стиль виконавця базувався на зрозумілих мелодійних структурах та текстах про побутові, зрозумілі кожному речі: кохання, родину та життєвий досвід. Це забезпечило йому статус зрозумілого артиста для масового слухача, чиї пісні "Цей сон", "Яворина" стали обов’язковим атрибутом українських сімейних свят.

Нове дихання його популярності надав академічний хор "Гомін", чиє хорове виконання хіта "Цей сон" надало пісні неочікуваного масштабного звучання.

Помер співак 12 грудня 2025 року у Львові у віці 66 років після тривалої хвороби. Прощання та поховання відбувались у Львові.

Петро Остапишин

фото: фото з фейсбук-сторінки Олега Климовича

23 грудня у віці 77 років пішов з життя диктор Львівського телебачення, ведучий улюблених програм: "Концерт вітань". Програма щотижня виходила в ефірі львівського телебачення з 1977 року. Петро Остапишин був її незмінним ведучим близько 38 років.

"Петро Остапишин залишиться у нашій памʼяті людиною високої культури, тонкого художнього смаку, справжньої інтелігентності й порядності. Він був голосом епохи й обличчям львівської телевізійної традиції, яку творив із любов’ю та гідністю", - написали про нього його колеги.