"Не лише про секс", – львівський сексолог про статеве виховання у школах

Про те, яким має бути статеве виховання у навчальних закладах, "Еспресо.Захід" розповіла львівський сексолог, лікар-психіатр Мирослава Дзісь.

Що таке статеве виховання?

Передусім статеве виховання не варто ототожнювати з сексуальним. Адже, коли ми говоримо про статеве виховання, то маємо на увазі не лише питання сексу, а ще й розвиток людини відносно її статі, спілкування у групі між своєю та не своєю статтю, стосунки між партнерами тощо.

Заперечення користі статевого виховання у сучасному суспільстві пов’язане з великим соромом і забороною статевості, які дуже довго були насаджувані на наших теренах. Але те, що це приховують чи заперечують, не означає, що цього немає. Ми живемо в епоху легкого доступу до інформації, тому діти у будь-який спосіб дізнаються про те, що їм цікаво. Основна проблема у тому – звідки вони про це дізнаються. Чи не безпечніше це робити у захищеному середовищі, ніж очікувати, що діти самостійно де-небудь знайдуть інформацію?

Рівень освіченості у галузі статевого виховання в Україні сьогодні, на жаль, досить низький. Але, за моїми спостереженнями, останнім часом справи дещо покращуються, оскільки молоді батьки все частіше цікавляться питанням статевого виховання своїх дітей.

Хто може викладати статеве виховання у навчальному закладі?

Статевим вихованням у навчальних закладах може займатися сексолог, тобто психолог чи педагог, що має спеціалізацію з питань сексуальності. Також таку спеціальність можуть мати лікарі, юристи або соціальні працівники.

Ким би не був за освітою вчитель – лікарем, психологом, педагогом чи соціальним працівником – цей предмет однозначно має викладатися фахівцем, який володіє ґрунтовними знаннями. Тобто людина, що пройшла один тренінг зі статевого виховання, не може викладати дітям.

Тож насамперед цей учитель має мати відповідну освіту, щоб розуміти що й у якому форматі він може пояснити учням залежно від їхнього віку. Це викладач, який зуміє зацікавити дітей інформацією і зможе адекватно відповісти на запитання, що йому поставили.

Окрім цього, однією з найосновніших вимог до вчителя зі статевого виховання має бути вміння налагодити контакт з батьками. Першочергово необхідно пояснити програму батькам, аби вони знали, про які саме уроки йдеться. Тому що є різні сім’ї з різними поглядами на життя, різними релігійними спрямуваннями. З поваги до сімейного укладу такі предмети мають вводитися через контакт з батьками.

Читайте також: Про нетактовні питання, кохання й соцмережі.

В якому форматі дітям мають викладати статеве виховання?

Питання статевого виховання зараз є дуже актуальним не лише для України, але й для усього світу. Проте, на мій погляд, українцям варто розробити власну систему та програму зі статевого виховання, а не списувати їх в іноземців. Ми маємо зважати на наші ментальні особливості, суспільні спрямування тощо.

Найперше, ми мусимо розуміти, що уроки статевого виховання мають стартувати не те, що у першому класі, а вже в садочку. Звісно, у дитячому садку такі уроки будуть спрямовані швидше на те, щоб відповісти на запитання, чим дітки однієї статі відрізняються від діток іншої статі. А також на запобігання насиллю, бо ніхто, на жаль, ще не викорінив проблеми розбещення малолітніх дітей.

Навчання має проводитися в окремих групах – для хлопчиків і для дівчаток. Звісно, програма має бути однаковою для всіх груп, бо не існує суто "хлопчачої" чи "дівчачої" інформації. Але тут швидше йдеться не про різницю в поданні даних, а про комфорт. Дітям легше ставити питання там, де вони будуть менше соромитися. У змішаній групі проблеми висміювання певних тем можуть виникати частіше. А в колективах, розділених за статтю, є більші шанси, що діти не боятимуться ставити свої питання.

Окрім цього, система навчання психостатевого виховання не має бути сконструйованою таким чином, щоб окреме заняття було вирване з контексту. Програма предмету статевого виховання повинна бути розрахованою мінімум на 12 занять, а в ідеалі – цілих 50 уроків. Тобто йдеться про 2-річну програму, а не про одиничні уроки, зроблені заради вау-ефекту. Якщо все відбуватиметься на популістському рівні, то система не працюватиме, а тему статевого виховання й далі відокремлюватимуть від освітнього процесу.

Чи має бути предмет статевого виховання обов’язковим до вивчення?

Звісно, що цей предмет не має бути обов’язковим, інакше це спричинить величезний опір суспільства. З поваги до цінностей у кожній сім’ї він мав би бути вибірковим. Учитель не може насаджувати усім своє бачення. Адже статеве виховання можуть викладати представники як релігійних громад, так і світських організацій, і навіть комерційних компаній, що таким чином провадять рекламу своїх продуктів.

Тому перед тим, як вводити такий предмет в окремому навчальному закладі, батькам мають пояснити, що це і для чого це робиться. Тобто розповісти, що це про знання своєї тілесності, про знання своїх психологічних особливостей, про запобігання насиллю над дітьми. Серед того йдеться і про сексуальну освіту, проте це лише один компонент.

Батьки мають отримати відповіді на свої запитання щодо програми, за якою навчатимуть їхніх дітей. І вже на основі тих відповідей вони зроблять свої висновки. Наприклад, якщо батьки не захочуть, аби їхні діти вивчали щось про секс, але бажатимуть, щоб учні знали про питання дорослішання та фізіологічних змін, то вони мають мати опцію такого вибору.

Якщо батькам пояснювати таким чином, то, я вважаю, що більшість з них погодяться на ці уроки. Але, звісно ж, не всі. Зрештою, ми не можемо диктувати батькам, як їм виховувати їхніх дітей.

• Нагадаємо, у Львові навчатимуть, як протидіяти насильству.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.