Стратегічне планування в охороні здоров'я необхідне для якісних медпослуг у громадах. Блог Ірини Гримак

У листопаді уряд Польщі оголосив про черговий етап медичної реформи, який стосуватиметься переважно лікарень районного рівня. Хоча ці пропозиції ще не внесені на розгляд сейму, вони вже викликали значний резонанс у польському суспільстві.

Міністерка охорони здоров’я Польщі Лещина заявила польським медіа, що метою реформи є адаптація роботи лікарень до потреб регіонів, де вони розташовані. Це спрямовано на підвищення якості медичних послуг, забезпечення здоров'я громадян та покращення фінансового стану лікарень. Серед іншого, реформа має покласти край дублюванню медичних послуг коштом держави, які надаються кількома лікарнями одночасно на одній території. Передбачається збільшення кількості місць для довготривалих паліативних послуг, а також оптимізація мережі пологових відділень. Реформа також торкнеться організації роботи первинної ланки медичних послуг, яка має частково взяти на себе навантаження від лікарень. Ключовим аспектом реформи має бути добровільна участь лікарень у цих процесах. Для лікарень, власником яких не є держава, але які долучаються до реформи, передбачено заохочення у вигляді списання фінансових боргів та
додаткового фінансування з бюджету ЄС.

В Україні медична реформа почалася значно пізніше, ніж у Польщі, наприкінці 2010-х років. Попри це, українська система охорони здоров’я швидко адаптується до нових викликів, наприклад, у частині створення умов для надання паліативних послуг чи розвитку реабілітаційних послуг. Проте деякі аспекти медичної реформи в Україні не вдалося впровадити без помилок, які зараз намагаються виправити в Польщі, зокрема, дублювання медичних послуг, надання яких гарантує
держава, лікарнями, котрі належать різним або одному власнику та працюють на одній території. Втім, якщо зануритись у проблеми розвитку системи охорони здоров’я та спробувати запропонувати системні кроки з їхнього вирішення на рівні області, то з подивом дізнаєшся про те, що в Україні медична реформа реалізована за відсутності офіційно затвердженої Національної стратегії реформування системи охорони здоров’я 2015-2020 років. У 2021 році РНБО ухвалила рішення про формування Стратегії розвитку охорони здоров’я до 2030 року. Проєкт стратегії був підготовлений МОЗ, пройшов громадські обговорення, уряд обіцяв завершити його розгляд і затвердження у першому кварталі 2024 року, але станом на сьогодні так цього і не зробив. Тобто питання про цілі реформи і що нам потрібно робити для їхнього досягнення залишаються
відкритими на рівні держави, яка відіграє ключову роль в цих процесах. Відповідно, за умови відсутності національної стратегії, регіони не можуть виробити обласні стратегії, а ті громади, які це зробили, стикаються зі значними труднощами у їхній реалізації, адже держава не визначила цілі та "правила гри".

На моє переконання, саме через це в депутатів Львівської облради щоразу виникає багато застережень і запитань при розгляді ініціатив, які пропонуються у цій сфері, наприклад, тою ж державою. Це також стримує налагодження дієвого і продуктивного партнерського діалогу між державою і місцевим самоврядуванням щодо їхнього спільного внеску у розвиток системи охорони здоров’я з тим, щоб забезпечити якісні медичні послуги населенню. Львівщина має затверджений перелік медичних закладів різних форм власності, які включено до складу Госпітального округу, є статистична інформація щодо кадрового потенціалу та їхніх потреб, але стратегічне бачення розвитку сфери охорони здоров’я відсутнє. Як депутатка Львівської обласної ради, готую звернення до уряду з тим, щоб прискорити затвердження Стратегії розвитку охорони здоров’я до 2030 року, а також визначити річні плани її реалізації. Сподіваюсь на підтримку всіх депутатів облради в цьому питанні. Це створить базу для систематичного та планомірного розвитку медичних послуг в регіоні, дозволить областям і
громадам створити дієві власні стратегії та якісно змінить планування, і, як результат, сприятиме
підвищенню якості та доступності медичних послуг для всіх громадян.

Про авторку. Ірина Гримак, депутатка Львівської обласної ради, засновниця Фонду "Львівщина".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів