Радісне Євангеліє від Оксанки

Кажуть, ікони - це Євангеліє для тих, хто не вміє читати. Тому той, хто береться малювати ікону, мусить сам добре знати Євангеліє, щоб могти розповісти його іншим. Своє особливе Євангеліє можуть оповісти діти, які приходять у першу в Україні інклюзивну школу іконопису "Квітка Середньовіччя" у Львові.

Ми познайомилися з 12-річною Оксанкою і її мамою Олею на одному із занять школи. Навчає тут цього нехитрого заняття знаний іконописець Андрій Майовець. У дівчинки - ДЦП. Щосуботи, у вільний від шкільних уроків час, вона з мамою їздить на іконописну школу і малює свою першу в житті ікону. За штурмана - мама. І ось на п’ятому уроці дівчинка уже золотить німб архангелу Гавриїлу. Саме за цим заняттям "Еспресо.Захід" і застав Оксанку.

Повні шухляди позитиву

Оксанка - очікувана донечка у своїй родині. У неї є старша сестричка, тож коли народилася Оксанка і лікарі діагностували у неї ДЦП, сім'я об'єдналася довкола порятунку крихітки. Оксанці зробили всі можливі операції для покращення її стану, дівчинка отримує сучасну реабілітацію. І це дало результат - дівчинка навчається у звичайній школі разом зі своїми однолітками.

"Можливо, зараз ми уже дійшли до прийняття хвороби. Стало легше, живемо з тим, що маємо. Бо у перші роки ти щось шукаєш, з чимось невидимим борешся, плекаєш надії на одужання, всюди його шукаєш, а його нема або все йде не зовсім за твоїм планом. Коли ти все це вже відпускаєш і розумієш, що треба жити так, як є, стає легше і взагалі інакше. Коли я зрозуміла, що у нас є, зрозуміла, що мушу облаштувати побут для донечки. Ми навчилися жити з цим. Кожна людина з хворобою проходить п'ять стадій прийняття. Чим швидше це відбудеться, тим краще для людини. Облаштували наш побут для потреб Оксанки і зажили спокійним життям", - роздумує мама Оля.

Окрема історія - арт-терапія. У житті Оксанки мистецтво було чи не від раннього дитинства. Мама Оля використовує всі можливі нагоди для розвитку дрібної моторики -  вони відвідують чимало майстер-класів, які тільки можуть знайти, хоча дівчинка не може довго писати чи малювати, у неї швидко втомлюються руки.

Читайте також: "Побачили табуретку й уявили собі ікону": подружжя зі Львова створює дивовижні ікони зі старих меблів

"Ми почали малювати піском і нитками, оскільки це розвиває дрібну моторику. Це дуже корисно для таких дітей, як наша Оксанка. У підсумку - вдома у нас уже стін не вистачає для робіт Оксанки, то вже шухляди повні картин", - каже пані Оля.

Оксанка залюбки показує свої роботи. Кольори просто вражають - її гама дуже життєствердна, позитивна. Сукні у принцес завжди насичені, яскраві, пейзажі - весняні, а квіти - соковиті і на піку цвітіння. 

"Я її морально підтримую. Ніколи не розмовляю з донькою у формі ультиматумів, змушувань. Часто так буває, що ми, батьки, часто думаємо, що це наші діти хочуть чимось займатись, а насправді хочемо ми, щоб наші діти малювали, танцювали чи займалися спортом. Але це не так. Я стараюся слухати Оксанку, давати їй можливість обирати, чим займатися. Мені взагалі здається, що то не я її підтримую, а вона мене. У Оксанки ніколи немає нічого поганого, все завжди добре. Можливо, саме тому її малюнки завжди яскраві. Я вже звикла до Оксанчиної гами, але нам всі кажуть, що в неї дуже позитивні кольори", - каже мама маленької художниці.

Коні, поні, єдинороги і ірландські коби

Чи не найбільше малює Оксанка коней, поні і єдинорогів. На ці нехитрі сюжети художницю надихають заняття з іпотерапії. 

"Наші дні минають цікаво. Стараюся щось цікаве організовувати для доньки. Школа, далі -малювання, реабілітаційні заняття. Це все заповнює наш день. Завдяки Оксанці я навчилася водити машину. Ми їздимо на іпотерапію (заняття з конями). ми печемо, малюємо. У нас всі мультики про коней, всі історії про коней і малюнки часто теж. Улітку часто беремо машину, бутерброди для пікніка і їдемо на іподром. Маємо такий час для себе. Оксанка вдосталь накатається, отримує повно вражень, а потім вдома малює коників", - пояснює мама Оля, доки Оксанка малює.

Але коли мова заходить про коней, Оксанка не втримує і відволікається.

Читайте також: ''Внутрішній світ Стефані'': як молода лікарка з дитячої реанімації "Охматдиту" створює неймовірні ілюстрації

"Планую купити собі конюшню, коли виросту і завести собі одного коника, свого власного. Я вже навіть знайшла улюблену породу в google - ірландський коб. То низькоросла порода і вони дуже спокійні. На них можна кататися верхи і вони дуже дружелюбні”, - каже Оксанка. 

Дівчинка і малює, і розповідає.

"Я починала малювати звичайні картини. Коли мені було 3-4 роки. А ше я шию на картоні ниточкою і роблю картини з пісочку. В основному мені чомусь найкраще вдаються принцеси, поні і єдинороги", - каже дівчинка. 

Радісний ангел від Оксанки

Але є в Оксанки і її мами Олі одне заняття, яке просто полонило їх обох. Мама дізналася про іконописну школу "Квітка Середньовіччя", в якій можуть займатися діти з інклюзією. І мама, і Оксанка не побоялися і вирішили спробувати.

"Мені знайомі порекомендували Андрія і його школу. Ми спробували, але я не думала, що ми справимося. Але коли побачила зацікавлення Оксанки, то підтримала її. І ось ми вже маємо сьогодні п'яте заняття", - каже мама.

Уже п’яту суботу Оксанка малює ікону архангела Гавриїла - того самого, який приносить людям радісні новини від Бога.  

"Мені стало цікаво. Він мені із самого початку найбільше сподобався на зразку - архангел Гавриїл, тому я погодилася його малювати. То не так просто, як ви собі думаєте - сіла і намалювала, як поні чи принцесу. Треба добре попрацювати над іконою, щоб щось вийшло. Я вже пройшла п'ять етапів і далі буду малювати", - каже дівчинка.

Оксанка уже має готовий рисунок, вона приступила до кольорових елементів, а сьогодні саме час золотити німб радісному ангелу. Дівчинка тричі наносить спеціальний клей для золота для німбів. Щоб золото приклеїлося, клей треба наносити тричі з перервою по 15 хвилин. Оксанка акуратно наносить шар за шаром і поглядає на годинник.

"Оксанка напам'ять знає, як робити жовткову емульсію, як перевіряти, чи на іконі добре виконаний рисунок. Оксанка робила все дуже сумлінно і уважно. Різні учні у мене є. Хтось приходить і більше не повертається. двоє-троє відмовляються уже після першого уроку, бо думають, що відразу принесуть додому готову ікону, як після більшості майстерок. З іконописом так не вийде", - підтримує свою ученицю викладач школи іконопису Андрій Майовець.

Іконописець старається передати своїм учням давню візантійську методику іконописання. Тут багато технологічних процесів. Звичайно, викладач допомогає учням у процесі, але візантійський іконопис - це не про швидкий результат.

"Стараюся зробити всю брудну роботу, щоб учням було легше. У групі у вайбері даю необхідний теоретичний матеріал. Хочу, щоб людина розуміла, що робить", - переконаний Андрій.

Читайте також: "Хай святий Миколай думає, а не я!": п'ять історій про сучасні дива улюбленого святого дітвори з Дому святого Миколая у Львові

Тому якщо ви думаєте, що Оксанці легко, ви помиляєтеся. От хоч би з фарбами. Відкрити тюбик акрилової фарби і відразу приступити до діла - це може і дитина. У візантійській техніці все складніше.

"Ми малюємо натуральною фарбою з перетертих пігментів напівдорогоцінного каміння - наприклад, малахіту. У сухому стані порошок розводять у шприці з жовтковою емульсією. Жовток треба промити у чистій воді. До жовтка додаємо три частини води, крапельку оцту і змішуємо з пігментом. Оцет потрібен, щоб фарба не псувалася", - пояснює Оксанка, доки сохне клей на її іконі. До речі, усі ці процеси Оксанка робила сама. Мама Оля страхувала дівчинку на випадок, якщо щось піде не так.

"Оксанка дуже відповідальна. Я сама часто над тим думаю. Мені часто стає встидно, бо думаю, що вже все, більше так не можу. Але потім дивлюся на Оксанку і розумію, що ще багато можу. Я - доросла людина, мені нічого не бракує, значить, справлюся. Такі, як Оксанка - чисті люди, вони не вміють хитрувати, вигадувати, вираховувати", - каже пані Оля.

Радісний архангел Оксанки ще потребує терпіння і клопіткої роботи. Після золочення дівчинка буде лакувати золотий німб Гавриїла, далі - ще не один шар мінеральних фарб, які треба наносити дуже акуратно, складочка за складочкою, висвітлювати лик… Але вже на п’ятому уроці зрозуміло, що радості і терпіння дівчинці вистачить, щоб Гавриїл уже зовсім скоро оселився у їх з мамою Олею домівці. "Повісимо ікону над ліжком Оксанки", - каже мама дівчинки.

• Нагадаємо, вперше в Україні львівська молодь з інклюзією пише ікони.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.