"Я люблю ікони": вперше в Україні львівська молодь з інклюзією пише ікони

Вперше в Україні молодь з інклюзією пише ікони. Навчає її цього нехитрого заняття іконописна школа "Квітка Середньовіччя" знаного іконописця Андрія Майовця. Попори труднощі у школі навчається перших троє учнів. Про це розповів сам іконописець, передає "Еспресо.Захід".

"Вони самі захотіли малювати - діти з особливими потребами. Тому знайшли мене. Знайомтесь! Це Юра Михальчук, він першим зголосився вчитися писати ікони. Хлопець сам написав уже три ікони - ікону Благовіщення, Богородиці і архангела Михаїла. Усі три він роздарував: одну подарував навчально-реабілітаційному центру "Джерело" у тамтешню каплицю, ще дві - своїм друзям. Це були три роки невтомної праці і він отримав свої перші результати. Юра сказав три ключові слова: "Я люблю ікони". Дякую Юрію за його стремління, за незламність духу і відвагу в написанні ікон", - розповів "Еспресо. Захід" іконописець і викладач іконописної школи Андрій Майовець.

Іконописець волонтерить у Центрі опіки сиріт - там він займається іконописом з дітьми-сиротами. Це трохи по-іншому. Молодь з інклюзією потребує особливішого підходу до викладання майстерності.

"Головне  у наших заняттях - щоб молодь була інтелектуально збережена. Можуть бути рухові розлади, спастика порушена. Так, це труднощі, але не так страшно. Якщо зі звичайними дітьми працюємо 30 академгодин, то з молоддю з інклюзивністю - 120 годин. Просто тут треба трошки довше працювати, в цьому немає нічого страшного. Стараюся йти їм назустріч. Десь видозмінюю рисунок, десь спрощую - головне, щоб особливій молоді було комфортно у процесі. Разом шукаємо способи, як покласти дошку, як краще пристосуватися. Процес писання ікони розтягується в часі, але це вони роблять свідомо", - пояснює Андрій Майовець.

Читайте також: "Побачили табуретку й уявили собі ікону": подружжя зі Львова створює дивовижні ікони зі старих меблів

Іконописець переконує, що тут ніхто ні за кого не малює - молодь все сама. Вчитель тільки допомагає, підказує.

"Як вчитель, я лише скеровую своїх учнів. Я за них нічого не малюю. Насправді у нас так не є, наша молодь сама малює. У нас писання ікони - це послідовний процес, нехаотичний, вони розуміють, що це сакральне мистецтво. В іконописі людина має бути свідома того, що вона робить. З самого початку задумав школу як не просто малювання задля малювання, як це є в арт-терапії. Хочу, щоб мої учні отримали результат - ікону", - переконаний іконописець.

Він продовжує богонатхненну справу навчання іконопису і цього року маю ще одну старанну ученицю Оксанку. Дівчина розпочала письмо ікони архангела Гавриїла. За це тішиться її мама пані Оля. Зараз мама для Оксанки трохи за "штурмана", допомагає донечці на кожному уроці.

"Поки що маю троє учнів з інклюзивністю. Поділяю їх радість і вітаю своїх учнів і з першими кроками й здобутками. На славу Божу заохочуємо усіх відкривати свої таланти незалежно від обмежень", - каже Андрій Майовець.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал