Нардепівський десант на місцевих виборах

Народні обранці декларують намір поборотися як за посади очільників громад, так і претендують на місця в місцевих, здебільшого обласних, радах. І якщо інтерес народних обранців до посад мерів є доволі звиклим для України, то наміри здобути мандат депутата обласної ради – цьогорічна новація. "Еспресо.Захід" з'ясовував, чим спричинений такий інтерес народних депутатів до виборів 25 жовтня і чи справді вони мають намір покинути Верховну Раду заради мандатів на місцях.

Насамперед слід сказати, що досі інтерес політиків загальнонаціонального рівня до місцевих виборів стосувався лише виборів міських голів великих міст та обласних центрів. Не будуть винятком і ці вибори. Зокрема, у виборах голови Львівської ОТГ беруть участь два парламентарі: Олег Синютка від "Європейської солідарності" та Ярослав Рущишин від "Голосу".

"Будь-який народний депутат охоче погодився б очолити те чи інше місто, тому ця практика є більш звичною. Тут немає якихось особливих сюрпризів і цього разу, коли багато народних депутатів борються за мандат керівника місцевої ради того чи іншого міста. Це і політично впливова посада, і з точки зору доступу до ресурсів ця посада неспівмірна навіть зі статусом народного депутата – посада міського голови є набагато впливовішою", – зазначає в коментарі "Еспресо.Захід" аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Неберикут.

Інша річ – вибори до міських та обласних рад. Оскільки статус місцевого депутата, як і його можливості та впливи, значно нижчі, аніж депутата Верховної Ради, то досі місцеві вибори не викликали особливого ентузіазму в середовищі парламентарів. Але не цього разу. У місцевих виборах 25 жовтня братиме участь цілий десант народних депутатів.

У Західній Україні найбільше народних обранців балотуватимуться до Волинської обласної ради – там поборотися за статус обласного депутата вирішили усі депутати-мажоритарники, які представляють Волинську область в парламенті. Відтак одразу п'ять нардепів увійшли до списку партії "За майбутнє" до Волинської облради: Ігор Палиця, Ірина Констанкевич, Ігор Гузь, Степан Івахів та В’ячеслав Рубльов. Цікаво, що останній у парламенті є членом фракції "Слуга народу".

Нардепи також присутні у списках інших західних областей. Зокрема, Володимир В'ятровичз із "Європейської солідарності" балотується до Івано-Франківської обласної ради, членкиня ВО "Свобода" Оксана Савчук очолює список до Івано-Франківської районної ради, а Іванна Климпуш-Цинцадзе від ЄС – до Закарпатської обласної.

На Львівщині за місця в обласній раді боротимуться три народні обранці: Тарас Батенко і Ярослав Дубневич у списках партії "За майбутнє" та Михайло Цимбалюк від ВО "Батьківщина".

У коментарі "Еспресо.Захід" нардепи запевнили: рішення приймали винятково задля блага громади.

"За майбутнє" – це партія, утворена депутатами-мажоритарниками, які в період тотального ажіотажу навколо "зелених" змогли перемогти на власних округах як самовисуванці. Це стало можливим завдяки багаторічній кропіткій праці та величезній довірі громади. Тому логічно, що я зібрав прекрасну команду зі спеціалістів з різних галузей та йду на вибори, щоб продовжити якісні зміни та реформи в області", – запевнив лідер списку партії "За майбутнє" до Львівської обласної ради Тарас Батенко.

Схожу думку висловив і його однопартієць Ярослав Дубневич. "Місцеві вибори до обласної ради відбуватимуться за відкритими партійними списками. А це означає, що бути обраним без партійної приналежності неможливо. Я є членом депутатської групи "За майбутнє" у Верховній Раді. Тому й на Городоччині йдемо командою до обласної ради від цієї партії. У нас на окрузі за багато років сформувалась сильна команда людей слова і дії. Спільно ми реалізували сотні проектів. Але є й багато ще незавершених – це і ремонти доріг, будівництво шкіл, розвиток іншої інфраструктури. Багато є нових планів та задумів. Тому, маючи сильне представництво у Львівській обласній раді, ми зможемо багато зробити для городоцької громади", – зазначив він.

Утім, Олександр Неберикут вважає, що цікавість народних депутатів до місцевих виборів передусім зумовлена зміною виборчої системи.

"Коли у нас на місцевих виборах превалювали різні форми мажоритарної системи, то кандидати не мали особливих стимулів брати участь у цих виборах, окрім тих ситуацій, коли вони дійсно мали намір перемагати. Бо в умовах мажоритарної системи кандидат або виграє, або програє, – каже експерт. – Натомість запровадження пропорційної системи передбачає створення певних стимулів для розвитку партій. А це тягне за собою і такі ефекти, коли партії можуть використовувати народних депутатів як свого роду локомотиви, що потягнуть за собою списки кандидатів".

Читайте також: Бюлетень із 19 партій. Хто є хто у виборах на Львівщині

Експерт наголошує: народні депутати мають право брати участь у місцевих виборах – це не  заборонено законом. Але в разі перемоги поєднувати мандати не можна. Від котрогось із них доведеться відмовитися.

"Народний депутат не може поєднувати мандат ні з представницькими органами іншого рівня, ні бути місцевим головою. Після виборів народний депутат має або скласти мандат народного депутата, або відмовитися від отриманого мандату за результатами місцевих виборів. Якщо нардеп відмовиться від мандата депутата місцевої ради, депутатом від тієї чи іншої партії стане наступний у списку кандидат. І так виглядає, що власне такими є наміри у більшості", – вважає Олександр Неберикут.

І в такому контексті участь нардепів у місцевих виборах – це технологія. Не заборонена законодавством, але не зовсім чесна.

"Однією з ознак технічного кандидата є те, що він не має наміру перемагати у виборах. У цьому випадку ми спостерігаємо щось схоже, оскільки багато з тих народних депутатів, які є у списках в місцеві органи самоврядування, не декларують чітко або взагалі не декларують свого наміру вигравати вибори чи проходити в ради. Вони радше говорять про свою іншу функцію. А якщо ця функція не пов'язана із наміром здобути мандат депутата обласної ради, то ця функція – технологічна", – каже Олександр Неберикут.

Як ми вже писали вище, метою цієї технології може бути намір підсилити з допомогою народних депутатів вплив партії на місцевих виборах, використавши їх як своєрідний локомотив, що підтягне в місцеві ради решту списку. Такий метод мобілізації виборців є особливо актуальним на цьогорічних виборах ще й тому, що це перші вибори, які проходять після реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою. А реформа насамперед передає більше ресурсів на місця, а відтак посилює впливи та можливості органів місцевого самоврядування.

Читайте також: Місцеві вибори-2020: довідка для виборця

Утім, у коментарях "Еспресо.Захід" народні депутати, які балотуються до Львівської обласної ради, запевнили: після перемоги на місцевих виборах працюватимуть на благо Львівщини.

"Нині я працюю у парламенті, але я львів’янин і завжди ним залишуся. В області також є багато нагальних проблем, які потрібно вирішувати, а я на цій роботі добре знаюся. Я ніколи не тримався за жодні мандати, і посади для мене не є важливими. Працюватиму там, де від мене буде більше користі, – зазначив перший номер у списку "Батьківщини" Михайло Цимбалюк. І додав: – Усвідомлюю, що в процесі децентралізації, яка відбувається по всій країні, зі своїм життєвим та професійним досвідом зможу бути більш корисним для Львівщини".

Тарас Батенко висловився більш категорично: "Після перемоги нашої партії на виборах у всіх рівнях рад, в чому я не сумніваюсь, я планую очолити обласну раду і разом зі своєю командою відродити Львівщину як центр туризму, промисловості та рекреації".

Натомість Ярослав Дубневич прямої відповіді на запитання, який з мандатів обере, уникнув: "Будуть результати, тоді й буде рішення", – сказав він.

І тут є ще один цікавий момент. В політичних кулуарах активно обговорюється думка про те, що навесні можуть бути позачергові парламентські вибори. Відтак місця в обласних радах можуть стати для нинішніх нардепів своєрідним запасним аеродромом. Щоправда, посади нардепа і депутата обласної ради навіть після реформи децентралізації неспівмірні.

"Варіант з імовірними позачерговими парламентськими виборами не варто виключати, але з точки зору політичних перспектив мандат місцевого депутата є менш раціональним рішенням, навіть в умовах загрози завчасно втратити мандат нардепа. Це нижча позиція і в статусному плані, і в плані повноважень, і в плані ресурсів, включаючи такі очевидні, як заробітна плата. Єдиний момент на користь мандата місцевої ради – це можливість сформувати великі фракції в обласній раді і мати серйозний вплив не просто на рівні окремо взятого депутатського мандата, а бути частиною команди, яка справді матиме вплив у межах області. Але цей командний вплив може бути і за відсутності цього окремо взятого народного депутата, а просто за рахунок проходження інших кандидатів по списку, якщо партія отримає велику кількість мандатів, знову ж таки, завдяки цьому народному депутату. Тобто мені здається, що тут більше йдеться про технологічну складову, аніж про намір окремого нардепа диверсифікувати ризики, що парламент може достроково припинити свої повноваження", – підсумовує Олександр Неберикут.