Зіновія Воронович. Хлопці не щедрують і де не можна співати "Щедрика" 

Другий Святий Вечір часто називають Голодною кутею. Однак у моєму селі колись ходили щедрувати саме 18 січня, а не на Маланки. Пригадую, як я просила, аби мене з сусідкою вперше пустили щедрувати. Та ми мало не тиждень вчили щедрівки! Бо ж то не Різдво, коли можна було вивчити одну колядку і колядувати у кожній хаті. Щедрівок треба було знати багато, бо ж ніколи не знаєш, кому скажуть щедрувати.

Взагалі у нашому селі були своя колядницько-щедрувальна "ієрархія". Малі діти ходили колядувати по хатах, але лише на Різдво, і лише до обіду. Потім уже ходив вертеп, але у ньому брали участь дорослі хлопці. Могли бути старшокласники, але дітей у вертеп не брали, бо нерідко господарі запрошували до столу і наливали. Дівчат також у вертеп не брали (ніби й не було заборонено, але "волочитись" ввечері з вертепом було якось "некомільфо". А колядувати ходили десь до класу п’ятого. Далі уже було соромно ходити колядувати, бо ти вже не "гівно мале". Тож дівчата на два-три роки втрачали можливість заробити грошенят на різдвяні свята. Сіяти на Старий Новий рік ходили тільки хлопчики (і знову ж таки – малі). Причому сіяти треба було ходити ще з самісінького ранку. У селі жоден порядний засівальник не ходив сіяти до 10-ї ранку. А ті, хто хотіли обійти якомога більше хат, виходили ще затемна. Цього року до нас (уже у Львові) прийшли засівати мало не пів на першу. Прийшли хлопчик і дівчинка (гендерна рівність, як-не-як), явно завеликі для такої місії, так ще й так затинались на простенькому "сію, вію, посіваю”, що я пошкодувала, що відчинила двері. Розумію, що діти просто хочуть заробити, але для того хоча б кілька рядків віншування можна вивчити.

Щедрувати ходили тільки дівчата, але уже старші. Десь років з 12-13. Як же ми чекали, коли вперше пустять щедрувати. Бо якщо батьки пустили зі щедрівками, то скоро уже і до клубу пустять. Виходили з хати після того, як кожна вдома повечеряла. 

Приходили під двері з такими словами:

"Пане господарю, чи спите, чи чуєте, чи вдома ночуєте?

Чи дозволите дім розвеселити, малих діток побудити,

Самому веселому стати?

Кому щедрувати?" 

Тоді хтось з господарів виходив і "замовляв" щедрівку для господаря, господині чи когось з дітей. Якщо дітей було кілька, то щедрували переважно найстаршому. Скажімо, відомий "Щедрик" – це була щедрівка для господаря. Її не щедрували там, де господаря нема. Наприклад, якщо в хаті вдова, розлучена жінка або просто чоловік десь на заробітках. 

Якщо "замовляли" для хлопця чи дівчини, то у перший рядок обов’язково вставляли ім’я. Наприклад:

"Пасла Марійка чотири воли в ялині, 

Гей же в ялині, при зелененькій дубині".

Була навіть окрема щедрівка для старої баби. 

"Ой летіла зозуленька, та сіла на грабі.

Защедруємо, ми старій бабі.

Бо в тої баби добрая душа,

винесе вона щедрого книша"  

Уже після того, як господарі дали якісь копійки за щедрівку, йшли з подвір’я співаючи:

"Дай же, вам Боже, в городі зело,

В городі зело, а в хаті весело, 

Дай же вам, Боже, веселитися,

а нам дай Боже, подивитися". 

Я не пригадую випадків, аби господарі були вдома і не відчинили колядникам. А бабуся розповідала, що коли ще вони ходили з колядками чи щедрівками, то в одній родині майже ніколи не виносили балабухів (пампухів), хоча були досить заможні. То їм кричали під вікнами: "Там за хатов лопух-лопух, аби вам до рана живіт спух". Узагалі  в часи, коли моя баба була дівкою, грошей за колядки-щедрівки не давали. Лише пампухи, яблука, горіхи. І на другий Святий Вечір дівчат, що ходили щедрувати, могли підстерігати хлопці й "робити збитки". Могли навіть позабирати нащедроване. Тому донести додому зароблене був ще той виклик.  У моїй юності такого уже не було. Хлопці могли зробити десь засідку і налякати (ходили щедрувати затемна, а вулиці тоді не освітлювались), але на зароблене ніхто не зазіхав.

До слова, щедрівками "різдвяне заробітчанство" не закінчувалось. На Йордан ще ходили колядувати йорданські колядки. Але за тими ж правилами, що й на Різдво – лише діти,  і лише до обіду. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.