Зґвалтування – це злочин: у Львові активістки "Феміністичної майстерні" пікетували ратушу

Про це інформує "Еспресо.Захід".

На пікеті дівчата із закривавленими ногами та із закритими доларовими банкнотами ротами символізували поширену в Україні модель жертв зґвалтування.  Це також спосіб звернути увагу на проблему замовчування зґвалтувань та хабарництва. Жінки, що постраждали від сексуального насилля, досить рідко звертаються до правоохоронних органів, адже система правосуддя надто лояльна до ґвалтівників. Не хочуть "ламати життя хлопцям", адже "кожен може помилитися". Але завдяки відчуттю безкарності перед законом випадків зґвалтувань стає лише більше. До поліції звертається близько 10-15% постраждалих від сексуального насилля, коли в Україні скоюють 60-70 тисяч зґвалтувань на рік.

"Здавалось б, в сучасному світі не місце нагадуванням про те, що зґвалтування це злочин, це має бути очевидним фактом. Але відсутність покарання для ґвалтівників, позиція "жінка сама винна" та замовчування злочинів робить все не таким однозначним. Тому доводиться нагадувати, що зґвалтування є злочином", — каже організаторка пікету #янебудутерпіти у Львові Дар’я Лісіч.

Штраф та умовний термін не є достатнім покаранням. Ні в ситуації дівчини з Закарпаття, ні в будь-якій іншій, якщо мова йде про ґвалтівників. І ні їхній вік, ні "позитивні характеристики" не мають впливати на вирок суду. Зґвалтування – це злочин, який чиниться свідомо, й за нього необхідно нести відповідне покарання. Але є величезні питання до судді, яка з великою ймовірністю взяла хабар, аби покрити цей випадок.

Культурі зґвалтування не місце у двадцять першому столітті. Але лише говорити про це замало. Нам необхідна сексуальна освіта, нам необхідно, аби не лише дівчат навчали захищатися та бути обережними, але й аби чоловіків навчали не ґвалтувати та сприймати відмови. Стільки разів вже наголошувалось, що "ні" означає "ні", а не "так, але я хочу трохи поламатися", але досі не всі це сприймають. Відмова це нормально, і її необхідно поважати. Нам необхідно, аби злочинці несли відповідне покарання, а не "умовне", після якого нічого не завадить скоїти злочин ще раз. Якщо не спрацьовують моральні переконання, нам необхідно аби спрацьовував принаймні страх перед законом. І нам необхідно боротися з осудом та соромом, якого може зазнати жертва зґвалтування, яка все ж таки наважилась розповісти про власну травму.

Недостатньо похитати головою, читаючи новину про насилля. Змінити щось можна лише конкретними діями.

Передісторія

Влітку 2021-го на Закарпатті було скоєно жахливий злочин — троє підлітків зґвалтували 14-річну подругу і поширили відео знущань в інтернеті та по школі. Але розголосу ця ситуація набула лише майже два роки потому, в березні 2023-го. 

20 березня суддя Оксана Софілканич винесла вирок, за яким кривдники фактично звільнялись від покарання: їх зобов’язали виплатити грошову компенсацію потерпілій й відбути іспитовий термін у 2 роки. Та попри очевидне прагнення тихцем зам’яти цей випадок, історія про зґвалтування набула значного медійного розголосу. В Офісі Генпрокурора повідомили, що прокуратура буде подавати апеляцію на рішення суду.

Але сам факт того, що ґвалтівників намагались "відмазати" від відповідальності за свій злочин, дуже вплинув на суспільство. В мережі набагато активніше почали звертати увагу на відсутність сексуальної освіти у школах, "кумівство" в соціальних службах, корумпованість судових органів та відсутність належного покарання за ґвалтування та насильницькі дії. Але на жаль, в нашому суспільстві тема зґвалтувань є табуйованою. А самі ґвалтівники толеруються, адже "він видавався такою хорошою людиною".

Діана Кільян

Фото Тетяни Джафарової