"Заради кави можна навіть прийти на роботу". Цікаві факти про культовий напій

1 жовтня світ уже всьоме буде відзначати Міжнародний день кави – свято, узгоджене з Міжнародною організацією кави 2015 року. Втім і до 2015-го день кави в різних країнах відзначали або на початку жовтня, або наприкінці вересня. Саме в ці дні Львів – неофіційна українська столиця кави, приймає тематичний фестиваль. З цього приводу "Еспресо.Захід" нагадає цікаві факти про каву.

Історія напою

За найпоширенішою легендою, першим звернув увагу на цікаву рослину ефіопський пастух із провінції Каффа. Він побачив, як кози їли плоди з цього дерева і стали набагато жвавіші, зовсім не хотіли спати. Пастух розповів про це ченцю, а той, своєю чергою, вирішив спробувати, щоб не засинати під час довготривалих молитов.

За версією ефіопських мусульман, Калді був не пастухом, а вченим. Звернувши увагу на незвичайну поведінку кіз, він привіз своє відкриття до Ємену, де й були закладені перші кавові плантації.

Ще одна легенда приписує честь першої обсмажки кавових зерен лісовій пожежі. Потужний запах нібито привернув увагу жителів села неподалік. Після того, як вогонь згас, вони виявили обвуглені дерева з ароматними плодами, придатними до споживання.

Історичні факти підтверджують: властивості плодів кавового дерева були широко відомими племенам, які жили на території сучасної Ефіопії. Утім спочатку їх їли, роблячи з зерен і жиру кульки, які допомагали добре підкріпитися та збадьоритися. У далеких походах зерна кави їли торговці, які йшли у караванах. З часом, коли зерна засмажили, то отримали сильніший ефект. Згодом зерна почали подрібнювати, хоча цьому передував ще перехідний період, коли з кавових зерен робили вино.

У мусульманському світі кава набула великої популярності. Богослови спочатку ставилися до напою з пересторогою – каву забороняли, а її прихильників кидали за ґрати й навіть страчували. Однак врешті і влада, і релігійні діячі змирилися. У Туреччині кава набула настільки важливого значення, що на шлюбній церемонії наречений давав клятву впродовж усього життя забезпечувати дружину кавою. Якщо йому не вдавалося дотриматися обітниці, це навіть могло стати приводом для розлучення.

 Кава в Європі: український слід

Появу кави в Західній Європі пов’язують із галичанином. Юрій Франц Кульчицький, дрібний український шляхтич, народився близько 1640 року в селі Кульчиці (тепер – Самбірський район Львівської області). У молоді роки пішов на Січ і під час одного з походів потрапив до полону. В неволі досконало вивчив мову та звичаї османів, а після визволення перебрався до Відня.

Віденська битва, яка зупинила просування турків вглиб Європи, розпочала тут ще одну епоху – кавову. Із Відня, який перебував в облозі, Юрій Кульчицький вийшов як розвідник прямісінько до турецького табору. Здобувши необхідну інформацію, він успішно повернувся в місто. Після перемоги вдячні мешканці нібито захотіли нагородити Кульчицького, а він власною винагородою обрав 300 мішків кави із захопленої провізії османів.

Кульчицький вирішив відкрити кавову ресторацію. Однак віденцям гіркий турецький напій не припав до смаку.

Тоді галичанин почав додавати в каву  вершки, мед, цукор. На основі цих експериментів виник рецепт віденської кави. Кількість охочих скуштувати новий напій росла, крім того, до кав'ярні Кульчицького приходили багато людей, які просто хотіли на власні очі побачити легендарного рятівника Відня.

Однак, як відомо, Віденська битва відбулася 1683 року. На той час кав'ярня вже функціонувала на території сучасної України. Йдеться про Кам’янець-Подільський. Місто 1672 року перейшло під владу Османської імперії, а відтак першу кав’ярню відкрили тут за 11 років до віденської.

Кава у Львові

До Львова кава потрапила дещо пізніше: одні джерела говорять, що цей напій до нас привіз сам Юрій Кульчицький, за іншою інформацією, це сталось після приєднання Галичини до Австрійської імперії. 

В австро-угорський період львівські кав'ярні були створені за зразком віденських – там збиралися люди різних політичних чи ділових інтересів. Були тематичні заклади (для богеми, "золотої молоді", бізнес-кола), в деякі заклади вхід жінкам було заборонено. Дерев'яні цукерні мали інший контингент – вони були осередками повій.

За віденською традицією до кави подавали три склянки холодної води. Крім того, тут безкоштовно поширювали пресу, що було додатковим рекламним кроком. Зайшовши збадьоритися, львів’яни мали можливість дізнатися та обговорити останні новини.

Письменник Юрій Винничук, який займався дослідженнями кави у Львові, цитує тогочасну тезу: львів’янам однієї філіжанки кави вистачає на 40 хвилин. Адже це – оптимальний час для бесіди. Хто допиває раніше – не львів’янин.

Після приходу радянської влади кав’ярні занепали. Загарбникам більше до смаку були генделики з широким асортиментом – "чайниє", в більш інтелігентних кавових закладах вони бачили буржуазний підтекст. Історик-львовознавець Ілько Лемко навіть стверджує, що до приходу "совітів" Львів не мав статусу якогось особливого кавового міста. Він був просто звичайним європейським містом, де, як і в інших містах, полюбляли каву. А для радянських підданих споживання кави було чимось надзвичайним, ексклюзивним.

Цікаві факти про каву

Кава – найпопулярніший напій у світі. Щорічно випивають 400 мільярдів чашок. У зернах міститься близько 800 різних ароматичних відтінків.

За обсягами продажу кава – другий продукт у світі. Поступається лише нафті.

Кофеїн підсилює дію аспірину й парацетамолу. Після чашки кави кислотність підвищується і шлунок  більш охоче приймає і розчиняє знеболювальні.

У XVII столітті британський монарх Карл II закрив всі кав’ярні в Англії, тому що вважав, що там збиралися громадяни, налаштовані проти нього. Приклад короля неодноразово наслідували інші світові монархи.

Першу кав’ярню в Парижі відкрили 1689 року, називалася вона Procope. Власником її був торговець лимонадом Франсуа Прокоп (Francois Procope). Перебувала вона навпроти театру, основними її відвідувачами були представники богеми – артисти й художники.

1790 року у США відкрилася перша компанія-виробник кави та було розміщене перше рекламне оголошення в газеті, що рекламує цей напій.

Кофеїн заборонено Міжнародним олімпійським комітетом. Якщо в крові спортсмена більш ніж 12 мікрограмів кофеїну – його дискваліфікують. Щоб досягти такого рівня, достатньо випити 5 чашок кави.

Італійці люблять пити каву з цукром, мексиканці – з корицею, німці та швейцарці – з гарячим шоколадом, бельгійці – в прикуску з шоколадом. Ефіопи додають у каву сіль, а марокканці – перець. На Близькому Сході в каву часто додають кардамон або інші спеції. Єгиптяни ж вважають за краще "чисту" міцну каву, додаючи туди за бажанням цукор, молоко, вершки, кардамон.

Рецепт кави з книги 1844 року: "Столову ложку порошку в півлітра окропу, кип'ятити 20-25 хвилин. Залишити настоятися 4-5 хвилин. Додайте рибну шкірку, шматочок риб'ячого жиру або половину яйця".

Висота кавового дерева сягає 9 м. Завдяки селекціонерам зараз є рослини заввишки лише 3 м, що дозволяє збирати врожай без спеціальної техніки. Адже кавові зерна досі збирають вручну: одна людина з великим досвідом роботи може зібрати близько 7 кошиків по 100 кг у день.

Цитати про каву

Кава має бути чорною, наче пекло… сильною, як смерть… солодкою, як любов. (турецька народна приказка).

Заради кави можна піти на все. Навіть на роботу. (мультимільярдер Білл Гейтс)

Що примушує мене робити те, що я роблю? Бажання викликати гордість у батьків. Або горнятко міцної кави. (актор Бенедикт Камбербетч)

Є речі, які варті того, щоб зберігати їм вірність. Наприклад, кава. (письменник, нобелівський лауреат Джон Глосворсі).

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.