Доросла розмова про бронювання, Favbet, кур'єрів та війну. Блог Ростислава Вовка

Всі вже читали про сумнозвісний наказ про бронювання працівників ряду технологічних компаній.

Залишимо за дужками факти, що говорять про свідомий злив і розгін цієї історії, і на жаль, чергове підтвердження, що воююча держава не дає ради із кризовою комунікацією.

Давайте розберемося без емоцій і по суті.

1. Порушення не було. Заявлені компанії (так, я і ви можемо ставитись до них по-різному) відповідають критеріям, які розробила і запропонувала бізнесу держава.

2. Ви здивуєтесь, але сьогодні "критичність" - це не тільки про здатність виробляти пекти хліб і виробляти снаряди, як у Другу світову.

Сьогоднішня економіка, щоб бути стійкою і мати змогу забезпечувати воєнні цілі, потребує грошей.

3. Власних грошей держава немає. Її гроші - це міжнародна допомога та наші податки. Перше нам дається все важче. З другим теж виникає багато запитань. Чому? Читаємо п. 4.

4. Податки платить бізнес. І так, ЄСВ, податки на доходи працівників - теж здебільшого він. Щоб бізнес платив податки багато і стабільно, він повинен працювати. Мати замовлення, бажано - розвивати експорт, щоб збільшувати саме валютні надходження.

5. Бізнесу для роботи потрібні люди. Навіть автоматизовані системи, сервери, дата-центри, SAPи та інші технологічні досягнення людства потребують обслуговування. Бізнес-модель Glovo побудована на кур'єрах, їх швидкості і доступності. Не маючи достатньої кількості кур'єрів, Glovo не зможе реалізувати свою бізнес-модель. Читайте - не зможе платити податки, створювати робочі місця. Робочі місця - це купівельна спроможність. Купівельна спроможність - це можливості для бізнесу розвиватись. Бізнес розвивається - платить податки і фінансує воєнні видатки. Коло замикається.

6. Чи досконалі правила бронювання? Ні. Чи справедливі по відношенню до кожного першого? Ні. Чи існує справедливість в тому, що ми виконуємо нашу роботу у кардинально різних безпекових умовах та з різним ризиком для життя? Точно ні. Я бачу справедливість тільки в тому, щоб кожен, хто по цей бік фронт-лайну, помножив свої зусилля на 10. І робив у 10-кратному розмірі більше, ніж раніше. А ті, хто на фронті - були максимально захищені, застраховані та спокійні за свій тил.

Кожен має перебувати на місці, де він приносить максимальну користь обороні. І роль бізнесу і його людей в цьому - вивозити на собі економічну складову війни.

Ми жахаємось, що росія призначила міністром оборони економіста - значить, ворог планує раціональне використання ресурсів у війні на виснаження. Ми всі це розуміємо. Чому ж тоді свою енергію спрямовуємо не на аналогічну роботу, а на чергові срачі? Чому не задумуємось - а де наша держава буде брати дрони і ракети, якщо наш економічний блок буде паралізовано?

Досить шеймити один одного, і почнімо дорослу розмову.

У нас в "Кормотесі" воює зараз 55 чоловік, це з 1000 людей української команди. Минулого року ми сплатили до державного та місцевого бюджетів 270,3 млн грн податків включно із митами та ЄСВ, увійшовши в ТОП3 платників податків нашої галузі. Не рахували навіть, на яку суму допомогли армії - робимо це постійно і тихо.

Ціна робочих рук сьогодні настільки велика, що ми готові платити 20 000 грн за кожного заброньованого. І це точно не про те, що "хто більше заробляє, той привілейований". Це про конкретні професії і навички, без яких зупиняються заводи, обчислювальні центри, електростанції, ланцюги постачання - і зупиняться надходження до державного бюджету.

Бізнес може зробити для оборони держави значно більше корисного та ефективного, аніж просто передача людського ресурсу з точки А в точку В.

Джерело

Про автора: Ростислав Вовк – СЕО та співвласник компанії "Кормотех".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.