Впливові галичанки. Львівська джаз-діва, яка стала дружиною генерала – Ірена Андерс

Її ім'я радянська влада старанно намагалась викреслити з української історії.  

"Еспресо.Захід" розповість про жінку, що зуміла не зламатись, виступаючи на концертах лише за їжу, і навіть живучи в товарних вагонах. 

Юність і довоєнна творчість

Народилась Ірина Яросевич (Ірена Андерс) в місті Фройденталь (нині – Брунталь, Чехія) в сім'ї священника. Там її батько служив військовим капеланом греко-католицьких вояків в австрійській армії. Мама Ірини Яросевич – Олена Нижанківська була з музичного роду, а її братом був український диригент і композитор Остап Нижанківський.

Напередодні розпаду Австро-Угорщини і проголошення Західно-Української Народної Республіки родина Яросевичів повернулася на Прикарпаття, де батько був капеланом Українських Січових Стрільців у Коломиї, а потім – парохом у селах Сапогів і Бринь біля Галича. 

У 1926 році отримав роботу у Львові – в церкві однієї з лікарень. Ірина ж навчалася в школі, гімназії та Українській торговельній школі. Паралельно зі здобуттям загальної освіти, протягом 10 років навчалася у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка – спочатку у фортепіанному класі свого двоюрідного брата — Нестора Нижанківського (сина Остапа), а згодом – у вокальних класах. Однокурсником Ірени за фортепіанним класом був майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич.

Ірині також у спадок перепав хист до музики. Навчаючись, вона співала народні пісні, романси, оперні арії.  

Студенткою Ірена Яросевич вперше випробовує себе в естрадному жанрі як солістка джаз-оркестру Леоніда Яблонського ("Ябця"). Учасниками оркестру були, зокрема, Анатолій Кос (у майбутньому — композитор Анатолій Кос-Анатольський) і Богдан Весоловський. За якийсь час Ірина Яросевич навіть взяла собі псевдо Рената Богданська, бо саме з Богданом Веселовським її поєднували романтичні стосунки. 

У 1940 р. співачка стала солісткою "Теа-джазу", який був утворений при обласній філармонії в основному з-поміж музикантів-євреїв, що, рятуючись від нацистів, прибували до Львова з Польщі. Того року "Теа-джаз" вперше виїхав на гастролі Україною і загалом Радянським Союзом. 

Друга гастрольна подорож відбулась вже в березні 1941 р. Під час виступів у Києві Ірина Яросевич вийшла заміж за Ґвідона Боруцького — популярного співака довоєнної Польщі.

Дружина генерала Андерса

Початок радянсько-німецької війни та окупація німцями Львова унеможливили повернення "Теа-джазу" додому. Перші місяці війни музиканти їздили містами СРСР, виступаючи в колгоспах за їжу. Рената Богданська згадувала, що їй доводилося жити у вагоні для худоби.

Восени 1941 р. Рената стала учасницею військового формування Владислава Андерса, що організовувалося в Радянському Союзі з-поміж польських засланців (пізніша назва формування – ІІ-й Корпус у складі англійських військ). З цим формуванням Рената Богданська пройшла великий шлях через Ірак, Іран, Палестину, Єгипет і аж до Італії, де після переможного бою на Монте-Касіно взяла участь у виконанні легендарної пісні "Червоні маки на Монте-Касіно". Також вона знялась у двох фільмах – польському  "Велика дорога" і італійському "Незнайомий з Сан-Маріно".

Після війни Богданська знову вийшла заміж. Її новим чоловіком став генерал Андерс. Подружжя жило в Англії.

У 60-х роках співала у супроводі оркестру дві пісні Богдана Весоловського ("Я знов тобі" на слова Ганни Чубач та "Було високе чисте небо" на слова Лесі Тиглій).

Мала урядові польські нагороди. Записала приблизно тисячу пісень, близько сотні з них вийшли на платівках.

Померла 29 листопада 2010 року у Лондоні. Перепохована 21 травня 2011 року на військовому цвинтарі Монте-Касіно в Італії біля могили чоловіка.

Польська "зірка", що залишалася українкою

Ірена Андерс, або ж Рената Богданська ніколи не приховувала, що вона є українкою, але й не акцентувала на цьому. Через одруження з відомим польським діячем та довголітнє добровільне перебування у таборі польської військової еміграції, вона обмежила своє спілкування з українцями. 

Звертаючись до львівського музичного діяча Олександра Зелінського ще у 2003 році, часто згадувала про Львів і дуже хотіла його відвідати.

"Я дуже часто думаю про Львів і дуже хочу ще раз відвідати моє рідне місто, з яким пов’язана моя молодість і музичне життя…"  йдеться на сайті "Культура". 

Уже наприкінці свого творчого шляху, коли випадала рідкісна нагода, зустрічалась з українцями-діаспорянами, записала кілька пісень українською – в співпраці разом з Володимиром та Лесею Луцівими, українським музичним подружжям, що активно діяло в українській громаді Великої Британії. Це відбулося у 1970-х роках: Ірена Андерс разом з Володимиром та Лесею Луцівими виконала три українські пісні до альбому "Мій рідний край".

Володимир Луців, зокрема, згадує, що Ірена Андерс телефонувала йому з привітаннями на Різдво та співала українську коляду "Бог Предвічний", спілкувалася з ним тільки українською.

Ірена Андерс двічі поверталася до Львова –  уперше на початку 1990-х відвідала могили своїх батьків на Личаківському цвинтарі, вдруге – в середині 2000-х.

"Впливові галичанки" – це проєкт "Еспресо. Захід", в якому ми розповідаємо про видатних особистостей, що змінили історію Галичини або вплинули на неї, а також про те, як діяльність тих чи інших жінок відобразилася на житті галичан. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.