Щомісяця везу на фронт до чотирьох автівок, – волонтерка Уляна Дідич

Про свою роботу керівниця Львівського відокремленого підрозділу громадської організації "Справа громад" Уляна Дідич розповіла у програмі "Війна і волонтери" журналістки "Еспресо.Захід".  

Уляна Дідич почала возити автівки на фронт від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Таке рішення виникло спонтанно. Потрібно було терміново завезти машину подрузі, яка служить у Збройних Силах України. Не змогла знайти водія і поїхала сама. 

"А далі – сподобалося, – сміється. – Я маю змогу "підірватися" в будь-який момент. Працюю фрілансером-перекладачем, зі мною офіс їздить на плечах. Мій  ноутбук – офіс. Можу працювати в потязі. Якщо якісь термінові короткі переклади, то стаю на заправці, ловлю wi-fi і швиденько перекладаю".

Від початку великої війни Уляна Дідич вже купила понад 20 автівок. Щомісяця возить на фронт три-чотири машини. Перевозить не лише ті, які сама купила, а й допомагає іншим волонтерам.

"Зазвичай я їду в прифронтові міста, – зазначає Уляна Дідич. – Коли везу автівку, це часто причина для військових вирватися на трохи в цивільне життя. Вони мають змогу приїхати у Дніпро, Павлоград чи Запоріжжя попити кави в нормальних умовах, помитися, вдихнути свіжого повітря".

За останній рік трохи змінилися умови перевезення. Часто поліція перевіряє документи на авто.  

"На автівки, що везу, особливо в зимовий період, завжди роблю страхування. Часто волонтери цього не роблять, а поліція останній рік почала перевіряти. Якщо рахувати, скільки коштує страховка і штраф, то, звісно, штраф виходить дешевше. Але завжди потрібно розуміти, що везеш машину, яка не нова, вона може зламатися, дорожні умови бувають різні. Від ДТП не застрахований", – розповіла Уляна Дідич.

• Нагадаємо, Уляна Дідич зазначила, що військові готують документи на автівку ще до того, як її отримають. Такі випадки бувають через зміни у законодавстві, які набули чинності 1 квітня. Також буває, що волонтери ризикують і передають авто військовому без УБД.