Відроджений галицький ляльковий вертеп може стати частиною культурної спадщини ЮНЕСКО

Наразі триває робота над внесенням його до Національного переліку НКС України, передає "Еспресо.Захід".

Щороку напередодні Різдва у церкві Всіх святих українського народу родина Ковальчуків організовує справжній ляльковий вертеп. Його подивитися приходять і великі, і малі. Тут є місце для кожного. 

Ангел сповіщає радісну новину – у Вифлеємі народився маленький Ісусик! Сина Божого йдуть вітати Пастушки й Царі. Ірод, довідавшись про Дитятко, наказує повбивати всіх немовлят. Незадовго по його душу приходять Смерть і Чорт. А тим часом два Козаки молотять горох, стара Чарівниця робить масло, незважаючи, що нині свято, і чаклує корів, щоб ті не давали молока. За це Чорт забирає її до пекла. Приходить Циган з Козою – "такий голодний, що не має, де переночувати". Кася несе продавати півня, але Гриць відмовляє її: "Краще віддай когута вчительці математики, твоя дитина відразу стане добре вчитися". Гуцул вирішує емігрувати: "Маю кільо хліба, трохи мармуляди, бувайте здорові – їду до Канади". За версією Гуцула, "у Канаді легше жити", бо там є вуйко, який спонсорує краще життя. 

Усі ляльки – традиційні для галицького лялькового вертепу й виконані власноруч родиною Ковальчуків. Пані Дарія і її син Мирослав продовжують справу Богдана Жеплинського, відомого лялькаря і поціновувала вертепу, дивуючи Львів захоплюючими сюжетами і щоразу свіжою радістю від новини про прихід у світ Божого Дитятка. У Львові пана Богдана Жеплинського знали як  дослідника кобзарської справи і багатолітнього голови Львівського обласного відділення Національної спілки кобзарів України, проте під Різдво він мав ще одне неймовірне хобі – з родиною влаштовував справжній галицький вертеп. 

Перший варіант двоповерхового лялькового вертепу лялькар Богдан Жеплинський спроектував і виготовив ще далекого 1989 року з допомогою активістів осередку Товариства  української мови при Всесоюзному проектному інституті сірчаної промисловості "Сірка". Тут він працював старшим науковим співробітником. З того часу він з донькою і онуком щороку організовував ляльковий вертеп, спочатку для співробітників і їхніх дітей, потім для власної парафії і на запрошення шкіл.

Богдан Михайлович самостійно намалював ескізи для ляльок, а одяг їм пошила викладачка з моделювання та учениці профтехучилища, донька лялькаря Дарія Ковальчук і її син Мирослав Ковальчук. Для костюма Ангела пані Дарія не пошкодувала власної шлюбної сукні. Кажуть у цій родині, що справжній галицький вертеп – обов'язково ляльковий. Таким вони його запам’ятали і зробили все для його відродження і нового життя в сучасних українських реаліях, додавши нових сюжетів і діалогів. 

У різдвяному дійстві мають брати участь не лише релігійні персонажі, а й звичайні люди, як-от Кася і Гриць, бо так було здавна заведено у справжньому галицькому вертепі. Вони мають розказувати про політичну ситуацію в країні, про актуальні проблеми українців. Коли Ющенко був головою Нацбанку, Кася і Гриць переживали за свої гроші та тримали у консервних банках, а коли в Януковича кинули яйцем,то Кася з Грицем бідкалися за курей, які чомусь стали добре нестися. Колись, у дитинстві пана Богдана, у вертепі селяни нарікали на високі податки, жид продавав коня або козу, теща скандалила із зятем-пияком. Як бачимо, нічого нового у вертепі, лише те, що має місце у щоденному житті галичан. 

"Тато розказував, що у вертепі його дитинства розповідали історію про народження Христа, мали місце веселі сценки. Там було багато персонажів, близьких і зрозумілих – Теща сварилася із Зятем-пияком, Селяни нарікали на високі податки, Жид продавав коня або козу, а Чарівниця робила масло у свято", – розповідає донька лялькаря Дарія Ковальчук.

Фото: Дарія Ковальчук.

Важливим пунктом родини Ковальчуків є внесення вертепу, який з родинного став надбанням усіх українців, до Списку нематеріальної культурної спадщини людства міжнародної організації ЮНЕСКО. Відбуватиметься цей процес у декілька етапів і триватиме кілька років. Перший крок – внесення до Місцевого переліку Національної культурної спадщини. Другий крок – до Національного переліку НКС України (до жовтня 2022 року). І третій крок – до Списку нематеріальної культурної спадщини людства міжнародної організації ЮНЕСКО. 

"Відповідні документи ми вже почали готувати спільно з Львівським обласним центром народної творчості і культурно-освітньої роботи. Це тривалий процес, почали ми його у 2021 році, продовжуємо працювати далі над створенням облікової картки елемента нематеріальної культурної спадщини України", – каже Дарія Ковальчук.   

Тож невдовзі вертеп однієї родини має шанси стати надбанням усіх українців і навіть стати відкриттям для інших країн.
 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook–сторінку.