"Великдень – не тільки історія про світло, а про ціну, якою це світло оплачене", – Богдан Тихолоз

Свято Великодня, як і свято Різдва Христового, українці чекають особливо щемко. Адже мова про два найбільших свята у християнському світі. І про кожне будь-хто з нас має, бодай, один особливий спогад. Хтось пригадує настрій традицій. Інший – смак і запах святкових страв. Ще інший – диво, яке сталося в його житті чи житті близьких у ці важливі дні.  

Своїми спогадами про особливий Великдень з "Еспресо.Захід" ділиться  Богдан Тихолоз,  український літературознавець та франкознавець; директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.

"У житті є речі стабільні, що визначають вічні цінності.  Для мене Великдень саме з цього розряду. Однак цього року для мільйонів українців (і для мене також) у буквальному сенсі особливість цього свята Воскресіння Христового, що завжди було пов’язане з рідною домівкою та родиною, – в тому, що багато хто зустрічає його не в рідній хаті. І навіть не в рідній країні, оскільки цей звичайний, традиційний триб святкування зруйнувала війна. І це сумна особливість насправді, яка нехай швидше минає. 

Але є ще один момент, на якому хочу наголосити. Великдень –  свято, яке дає надію про перемогу добра над злом, світла над темрявою. І водночас  цьогорічний для нас дуже сильно опроявнює символіку і семантику жертви. Тобто Великдень це не тільки історія про світло. Це історія про ціну, якою це світло оплачене. Це історія про жертву не тільки  Богочоловіка, а й жертву тих людей, які віддають своє життя, щоб світло взагалі було можливе", – зазначив Богдан Тихолоз.

"У мене, звісно, є дуже багато власних особистих спогадів, пов’язаних із моїми дідусями, бабусями, моєю родиною, святкуванням Великодня на моїй рідній Черкащині, а тепер і в Галичині. І скажу чесно, весь цей досвід каже мені про те, що насправді Україна єдина. І про те, що незалежно від регіонів українці –  люди, для яких Великдень є одним із головних свят, що визначає нашу ідентичність. Так, певні регіональні особливості існують: у нас сирну бабку пекли солодку, а тут я із задоволенням їм солону плесканку. Чи паски в нас прикрашали більше якимись листочками з тіста,  а тут господині люблять поливати глазур’ю чи присипати посипками. Але це щось несуттєве насправді. Як от хтось більше любить шинку, а інший ковбасу чи сало. А от коли порівнювати з росіянами, то це вже мова про людей, які знають, у чому полягає сенс Великодня і людей, які того не знають. І це зараз не гола фраза. Бо коли російське керівництво відмовляється від великоднього перемир’я, то це означає тільки, що для неї християнський сенс цього свята нічого не промовляє. Якщо в Росії десь там і "пєкут куліч" і російська православна церква їх освячує, то це тільки порожній ритуал, оболонка без змісту, якщо в цей день їм – умовно кажучи – дозволено вбивати.

Тому підсумовуючи, скажу таке: я би дуже хотів, щоб свято Великодня повернулося  у наше життя, життя усіх українців не у своїх особливостях, а у своєму  вічному трибі, у триванні, яке визначає ритм і сенс нашого життя. Сенс, який полягає у тій любові, яка воскресає, незалежно від будь-яких жертв. Бо це те, що дає надію", – додав він.

• Нагадаємо, Мінкульт закликав українців на Великдень долучатися до церковних служб в онлайн-режимі замість іти до храмів
•  Розклад Богослужінь у храмах Львова на Великдень

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.