Як нині в Росії, так і радянське керівництво не рахувалося з людськими життями, – ліквідатор Чорнобильської аварії 

Сьогодні у Львові і на Львівщині проживає майже сім тисяч осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи.Вони самі або ж їхні родичі безпосередньо були присутні на території Чорнобильської АЕС і долучилися до ліквідації аварії.

"Еспресо.Захід" поспілкувався з військовим Андрієм Кульчицьким, який одним із перших був на місці вибуху.  Нині він голова Львівської обласної організації "Союз Чорнобиль України". Розповідає: тоді уявити не міг, якого масштабу трагедія сталась у країні і скільки смертей і каліцтв вона принесе. Тим паче, що загроза не була видимою, як, до прикладу, війна в Афганістані, учасником якої був у 1982-1983 роках. 

Наслідки вибуху у Чорнобилі ліквідовував три місяці безперервно

"Нас підняли за тривогою, прозвучав сигнал і ми зразу відбули на аеродром. Перші екіпажі пішли на Чорнобиль з Калинова, що на Самбірщині. Наша опергрупа займаюсь доставкою вантажів, а також довкола поливала 30 кілометрову зону патокою. З 22 людей, залишилося лише троє. Люди ціною власного життя врятували світ. У той час мені було 26 років. Страшно не було, бо радіації не бачили. От в Афганістані ти відчував, що йде фронт, там стріляють. Ми спершу навіть у Овручі збирали гриби і смажили їх на пательні. Не знали, що то така надзвичайна небезпека. Бачили, звісно, що фонила радіація на приладах, а вже значно пізніше нам сказали, що не можна нічого їсти. Загалом тоді для найвищого керівництва людське життя не мало ніякої ваги". 

Нам відповіли: "Не идет речь о человеческих жизнях. Выполняйте задачу"

Пан Андрій згадав про випадок, коли їм дали завдання встановити ковпак на реактор вагою дві тонни, близько 58 метрів по діагоналі.

"Це така свого роду парасоля, яка мала до чогось прикріпитися, щоб її вертольотом підняти й розрівняти. Кріпили її на плитах спеціальними магнітами. Матеріал "парасолі" мочили в жолобах, згодом вертольотом піднімали і прикріплювали. А ставили так, аби не піднімався радіоактивний пил. Коли на третій раз почали вирівнювати ту "парасолю", у магнітів минув термін дії (бо мали підняти за 5 годин, а підняли за 10). Так от – вертоліт її піднімає, а та плита піднімається разом з парасолею. І якби ця конструкція зірвалась, загинуло би безліч людей. Тоді, подзвонивши до керівництва у Москву, отримали від них таку відповідь: "Не идет речь о человеческих жизнях. Выполняйте задачу".

Чоловік, який був у вертольоті й виконував цю операцію, розповідав, що що впродовж 4 хвилин посивів. Але зрештою за четвертим разом зумів кинути цю "параслю" просто в горнило реактора.

"От це приклад, як ще тоді радянський режим ставив в ніщо людське життя", – додає чоловік.

Андрій Кульчицький розповів, що коли місяць тому знову нависла загроза над Чорнобильською АЕС через російських окупантів, його найбільше здивувала безграмотність людей.

"Ті, кого туди відправили, могли ж чинити якийсь супротив. Вони знали, чим це може закінчитися. Дивує безграмотність керівників і навіть білорусів. Там випадково міг потрапити снярд, який спричинив би велике горе. А окопуватися в "рудому лісі" – це взагалі немає слів. Єдине зрозуміло: Росія свідомо загнала своїх військових на смерть. А це ще раз доводить їхню тупість, безграмотність і відсутність будь яких цінностей. Росія продовжує нехтувати людьми. Люди для них – просто гарматне м'ясо, я ще з Афганістану це пам'ятаю. Така риторика і далі продовжується".

Є багато сімей, де батьки померли, а їхні діти залишилися хворі, прикуті до ліжка

Ліквідатор аварії зазначає: попри те, що вже минуло 36 років від катастрофи, вона донині є відчутною, бо серед його побратимів, які залишилися живими, є багато тяжкохворих, причому не лише серед ліквідаторів, воріють і їхні діти. 

"У нас в Самборі був автопарк, автобуси звідти займалися вивезенням і перевезенням людей. Багатьох із тих водіїв, які перевозили цивільних і дітей, уже немає серед живих. За їхніми розповідями, людям казали, що вони ненадовго покидають свої домівки, але донині там ніхто не живе. Дуже багато людей онкохворих, прикутих до ліжка. Безліч сімей, де батьки померли, а залишились їхні діти, які також прикуті до ліжка. У мого товариша, з яким я був разом і в Афганістані, і в Чорнобилі, залишились діти, які хворіють і вже багато років лежачі, навіть не можуть сидіти. Доводиться допомагати як можемо", - каже пан Андрій.

Кульчицький додає, що не жаліється, ані на долю, ані на владу. Каже, що розуміє всю ситуацію, а крім того, нині ще й допомагає Збройним силам. 

"Я знаю як ніхто інший, що таке війна. Крім Афганістану, був у Югославії в 1996-1997 роках, у Карабаху в 1990-му. Мій син і невістка - військові. Не можу зараз чогось надзвичайного вимагати у влади. Сідаю у свій бус і їду шукати бронежилети в Європу. Займаюсь волонтеркою, як можу".

Допомога від держави

У Львівській ОВА кажуть, що чорнобильцям завжди стараються допомогти. Хоч цього року точно сказати не можуть, як буде. 

"Загалом у Львівській області проживають 6994 особи, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи. Власне ліквідаторів аварії на ЧАЕС мешкає 3663. Цим людям постійно здійснюють виплати з державного бюджету. А в обласному бюджеті цього року закладено 4 мільйони на медикаменти. Окрім того раніше закладали 500 тисяч на співфінансування для придбання житла для чорнобильців першої категорії. Нині стрічка у бюджеті є, але розуміємо, яка ситуація, тому важко говорити, як вдасться це реалізували", – розповів у коментарі для "Еспресо.Захід" в.о заступника директора департаменту соціального захисту Роман Андерс.

У Львові чорнобильців є понад три тисячі, серед них ліквідаторів – 1443. Цього року місто виплачувало їм одноразову матеріальну допомогу по 1700 гривень, – розповідає Леся Дронь, заступниця начальника управління соціального захисту ЛМР.

"На прохання громадських організацій виплачували однакову суму  – 1700 гривень. Виняток становили люди з інвалідністю першої категорії, яких є у Львові четверо, їм виплатили по 5 тисяч гривень матеріальної допомоги. Загалом виплати допомоги на загальну суму майже два мільйони гривень".

Попри те, що аварія сталась ще 36 років тому і за цей чес виросло вже ціле покоління ще й донині є діти до 18 років, які вважаються постраждалими внаслідок чорнобильської катастрофи. У Львові таких – 479. Це діти, батьки яких є чорнобильцями. Крім того, двоє серед цих діток мають інвалідність.

• Нагадаємо, 26 квітня, минає 36 років з дня трагедії, що сколихнула світ – аварії на Чорнобильській АЕС. Цю техногенну катастрофу вважають найбільшою за всю історію ядерної енергетики – і за кількістю загиблих та потерпілих від її наслідків людей, і за економічними збитками.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.