У Львові представили книгу про живого Франка

Про це інформує Еспресо.Захід

У Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка презентували масштабну - майже 1000-сторінкову - книгу "Франко як текст. Досліди і досвіди" франкознавця та директора Дому Франка Богдана Тихолоза. Йдеться про своєрідний творчий самозвіт автора за 25 років його праці в дослідженнях життя та творчості Івана Франка. Однак зважаючи, що Богдан Тихолоз за цей час написав понад сотню різножанрових текстів, "об’єднаних не тільки оригінальною авторською концепцією, а й свідомою настановою на системну розбудову інтегрального франкознавства", то – зі зрозумілих причин – книга не є їхнім збірником, а швидше дайджестом кращих з авторських праць.

Як розповідав нам Богдан Тихолоз раніше, це не просто збірка статтей, а спроба подати певний цілісний погляд на Франка, структурувавши основні теми і напрями, які цікавили автора як франкознавця. І головний герой книги – живий Франко як цілісний текст і як цілісна особистість.

"Той момент, коли книжка виходить з друку, завжди є певним моментом відчуження, -  сказав Богдан Тихолоз на представленні книги, яке так майстерно провів відомий львівський історик-медієвіст та архівіст Василь Кметь. -  Вийшла і добре. Для мене набагато цікавіша та книжка, яка пишеться зараз, яка ще ненаписана. Але це питання, напевно, зараз не настільки важливе. Важливе є свідчення моєї тривалої розмови з Франком. Як і всі, я починав цю розмову з Франкових казок. І в якийсь момент відкрив для себе Франка-філософа і він мене вразив. Вразив тим, як можна про складні і важливі речі – поступ, історію, національну ідею, людяність, цивілізацію, культуру, інші – мислити так ясно, прозоро і чесно. Франко мав багато обдарувань і здібностей. Але найважливіше – це дар просто і чесно говорити про складні речі, навіть про такі, про які говорити незручно. У його текстах немає пози, бажання вивищитися, продемонструвати свою гіперінтелектуальну освіченість, домінувати над читачем. Він іноді буває трохи дидактичним, але це - дидактичність батька, який говорить зі своїми дітьми, пояснює їм важливі речі, бо сам у них вірить. І з таким Франком мені цікаво"

Та цікавість, властиво, привела Богдана Тихолоза до заглиблення в оригінальні Франкові тексти і  змусила написати: "Сенс гуманістики не в тому, щоб читати одні книжки за допомогою інших, а в тому, щоб воскрешати мертвих, розказуючи їхні історії". І авторові це дуже добре вдається.

Що цікаво, на фоні численних гучних скандалів, пов’язаних з дослідниками, які щось у когось списали, у книзі Тихолоза жодного слова плагіату немає. На цьому він також закцентував на  урочистості, додавши, що максимально, що можна виловити – це мінімальний перегук його десь в чомусь зі самим собою.

Зрештою, на презентації говорилося багато. На те і робляться такі події – щоб поінформувати, зацікавити, обмінятися думками. Промовців було чимало – від реально присутніх у бібліотечному залі до присутніх віртуально, як от український літературознавець і політик, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський чи український літературознавець, критик, поет та перекладач Микола Ільницький. І всі сходилися на тому, що праці кандидата філологічних наук Богдана Тихолоза уже давно має усі підстави  лягти в основу його докторської дисертації.

А сам Богдан Тихолоз зауважив, що попри те, що його власна цікавість до особистості та праць Франка тільки росте, в поле його зацікавлень потрапляють й інші особистості чи проблеми. Зокрема, зараз пише нову книгу. Як зізнався – не про Франка.

• Львівський науковець Богдан Тихолоз дослідив Франка як текст