"Снаряд упав за 10 метрів, а два уламки пролетіли біля голови": історія воїна з Тернопільщини на псевдо Штурмовик

Сів у свій автомобіль і поїхав до військкомату, адже розумів, що цього разу окупанти не зупиняться на Донбасі.

Історію про воїна розповіли на сторінці Тернопільського обласного ТЦК СП.

"Пройшов ВЛК, зустрів там односельчан і так нас троє і розпочали службу разом, більшу частину утрьох пройшли, жартуючи, що разом і повернемося додому", – розповідає військовий.

 Додає, що тоді ніхто з них не знав, що потраплять в артилерію. Уже в бою навчився всього. Пригадує, що дружина намагалася стримати його, але бачила, що його намірів уже не змінити.

 "На початку ніхто не думав, що війна триватиме так довго, всі були впевнені, що це питання кількох місяців: або ми їх, або вони нас", – зізнається Штурмовик.

За ці роки географія бойових дій для нього була від Житомирщини й Київщини до Донеччини, Луганщини та Запоріжжя. Найважчими називає перші місяці війни на Київщині.

 "Тоді не було часу ані поїсти, ані поспати. На початку було найнебезпечніше.  Під Києвом і Лисичанськом траплялися моменти, коли відчував, що життя висить на волосині. Якось снаряд впав за 10 метрів від нас, а два уламки пролетіли біля моєї голови й врізалися в стіну. Це було дуже несподівано. Іноді уламки влучали в бронежилет. Це — війна.  Екстремальні ситуації тут — буденність", – пригадав він. 

Штурмовик розповів, як одного разу під час обстрілу ворожими снарядами поранило одразу чотирьох його побратимів. Надавав допомогу, зробив усе, що міг заради їхнього порятунку. 

 "Мене не зачепило, я був на відстані, почув крики. Взяли аптечки, відтягнули хлопців у безпечніше місце, викликали евакуацію, надали першу допомогу, чекали автомобіль. Треба було терміново евакуювати побратимів: травми були різного ступеня важкості. На жаль, один з побратимів їх не переніс, не витримало серце", – зазначив чоловік.

 Обов'язки Штурмовика різноманітні: водіння, вивантаження снарядів   – усе разом із розрахунком. Хоча кожен має свої функції, працюють командою.

Сьогодні його основний "побратим" на фронті  –  самохідна артилерійська установка "Богдана", нове досягнення української оборонної промисловості.

"Це перша українська самохідна установка, створена за стандартами НАТО, 2024 року випуску,  навіть фарба добре не висохла. Вона автоматична, достатньо дослати снаряд, а решту роботи виконує комп’ютер. Снаряди закордонні, калібру 155 мм,  вона натівського зразка, тому все підходить, ствол у неї довший  максимальна дальність польоту, до 45 кілометрів". – уточнив він.

Вдома разом із дружиною на Штурмовика чекають двоє діток віком чотирьох і десяти років. Часто запитують про завершення війни

  "Я не знаю, коли це закінчиться, лиш виконую свої завдання, за всю лінію фронту не можу знати, кожен із нас робить усе можливе, щоб війна закінчилася якнайшвидше".