"Це шкодить полоненим": Марія Петришин про те, чому не можна шукати зниклих безвісти військових через соцмережі

Мало не щодня у соцмережах можна натрапити на фото військових, яких розшукують родичі. Часто поряд з іменем та прізвищем вказують позивні, військові звання, номери військових частин. Чи допомагає такий розголос знайти воїна, який зник у зоні бойових дій, куди звертатись, якщо обірвався зв’язок з рідними, які перебувають на військовій службі та чого категорично не можна робити, аби не нашкодити полоненим. Про це у розмові "Еспресо.Захід" з координаторкою Уповноваженого у справах зниклих безвісти за особливих обставин у Львівській області Марією Петришин.

У соцмережах є спеціальні групи, де публікують фото та дані про військових, які зникли безвісти. Чи допомагають репости у соцмережах знайти зниклих?

Справді, у соцмережах, телеграм-каналах родичі виставляють фото зниклих безвісти. Уповноважений у справах зниклих безвісти Олег Котенко уже неодноразово наголошував, що це не лише не допомагає знайти людину, але й шкодить. Я б навіть сказала, це небезпечно. По-перше, коли таку інформацію публікують і поширюють у соцмережах, її фактично передають російській стороні. Особливо, коли оприлюднив усю інформацію про військового – з його званнями, позивними, номерами військових частин. Тобто інформацію, яка жодним чином не має потрапити до ворога. Знаю випадок, коли військовий перебував у полоні на окупованій території, але після того, як у соцмережах поширили його фото та особисті дані, його переправили в Росію та відкрили проти нього кримінальне провадження. Крім того, якщо відомі звання, зростає також "ціна" полонених при обміні. 

До речі, ми не підтримуємо також мітингів родичів осіб, які зникли безвісти чи перебувають у полоні. Ми періодично збираємось тут, у Будинку воїна з родинами. Доля полонених і зниклих безвісти нам небайдужа. Розуміємо, що маємо привертати увагу і світової спільноти до питання осіб зниклих безвісти та полонених, але це не має відбуватись у форматах мітингів чи акцій протесту. До нас часто приходять люди, які уже повернулись з полону. Один з них розповідав, що після таких мітингів їх не годували.

Знаю випадок, коли військовий перебував у полоні на окупованій території, але після того, як у соцмережах поширили його фото та особисті дані, його переправили в Росію та відкрили проти нього кримінальне провадження. Крім того, якщо відомі звання, зростає також "ціна" полонених при обміні. 

Як тоді повинні діяти родичі зниклих безвісти, вони ж не можуть просто чекати, поки з’явиться якась інформація?

Ми рекомендуємо співпрацювати виключно з державними структурами. Це наш Офіс уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти, Координаційний штаб з обміну полоненими, Національне інформаційне бюро, Служба безпеки України. Це ті структури, які можуть надати відповідь, як правильно діяти у тих чи інших обставинах. Є алгоритми роботи: як і куди звертатись крок за кроком, є юристи, які допомагають скласти запити. У нас є команда, яка систематизує усі ці дані, а потім відправляє у Київ, де є великий аналітичний центр. 

Якщо військовий перебуває у зоні бойових дій і раптом з ним обривається зв’язок. Який алгоритм дій для його родичів у такому випадку?   

Ми рекомендуємо чекати до 15 діб, бо часто люди на бойових завданнях. Це нормально, що рідні починають хвилюватись як тільки обривається зв'язок, але важливо ці два тижні витримати, бо часто люди повертаються з бойових завдань, де телефони мусили бути вимкнуті. Якщо ж понад 15 днів людина не виходить на зв’язок, то, перш за все, треба подати заяву у Нацполіцію, де слідчі надають скерування на експертизу ДНК. Також треба подати заяву на ім’я Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти.. Власне, для зручності були створені такі координаційні представництва в кожній області. Третій крок – звернення у Національне інформаційне бюро. Часто люди звертаються у центр комплектування, і це правильно, бо тепер військовослужбовці не мають права надавати будь-якої зайвої інформації родинам. 

Як відбувається пошук після того, як до вас надійшла заява від родини?

Це складна і часом непомітна робота, до якої залучена дуже велика команда: радники, пошуковці, волонтери, координатори на місцях, співпраця з іншими державними  структурами. Шукаємо серед тих, хто перебуває у лікарнях, хто перебуває у полоні та серед тих, хто, на жаль, загинув. Останнє найскладніше, адже маємо не тільки повернути тіло, а й гідно вшанувати пам’ять героя, підтримати родину. 

Як вдається дізнатись, що військовий саме у полоні, а не загинув?

Важлива інформація від побратимів, від хлопців, які повертаються з полону і розповідають, що були з тими-то й тими-то. Але насправді складно отримувати інформацію про полонених, бо Росія не дотримується Женевської конвенції. Часто вони не надають відповідь на запити щодо полонених. Щобільше, буває, що у нас є інформація, що особа перебуває є в полоні у такому-то місці, а вони дають відповідь, що ні, така особа у них не значиться. Навіть при обміні тілами вони часто не дотримуються домовленостей. Наприклад, на останньому обміні їх просили припинити вогонь – вони не погодились. 

Щодо полонених, є ще такий небезпечний момент. Часто родичі починають шукати у Росії адвокатів чи якісь організації, які обіцяють допомогти з пошуком рідних. Звертаються до омбудсменів з так званих ДНР і ЛНР. Я намагаюсь пояснити, що люди, які розстрілювали дітей, навряд чи шукатимуть ваших родичів. Скільки ексгумували тіл зі слідами тортур, чоловіків з зав'язаними руками та кулями у потилиці! Якої допомоги можна від них чекати?

Зрозуміло, родичі хапаються за будь-яку можливість дізнатись бодай щось. Але питання у тому, чи при цьому ми не надаємо їм інформацію. І на жаль, люди які опинились у складних обставинах, не завжди можуть проаналізувати, кому і які дані надають. Люди втратили найцінніше – чоловіків, синів, доньок, вони готові платити за будь-яку інформацію, і часто їхнім болем користуються шахраї. До речі, часто за інформацію вони хочуть кошти. І, до речі, коли інформація потрапляє у соцмережі, це часто закінчується дзвінками шахраїв і вимаганням коштів. 

Чи є випадки, коли військового вважають загиблим, а потім виявляється, що він у полоні?

Так, це неопоодинокі випадки. Один з перших запитів, які я отримала як координатор, був від матері, яка мала інформацію, що син загинув. Відповідно, ми його розшукували саме як загиблого. На щастя, він знайшовся живим у полоні. Ми тоді плакали від щастя всією командою.

Часом з полону повертаються люди, про яких не було жодної вістки. При цьому розуміємо, якщо людину не можливо розшукати шість місяців чи більше, то шансів знайти серед живих не багато. На жаль, є випадки прямого влучання, коли не можливо ідентифікувати тіло. Коли це можливо, тіла ідентифікують за допомогою процедури ДНК. Саме тому родичів просять здавати зразки ДНК. Є єдиний реєстр ДНК і абсолютно усі результати заносять у цю базу даних, не залежно від того, де їх здавали.

Загалом від початку роботи Офісу Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти, команда знайшла понад шість тисяч осіб. На жаль, запитів значно більше. 

• Представництво офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у Львові запрацювало у вересні 2022 року.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.