"Це романтика! Бачиш першою ранковий Львів", – водійка тролейбуса про свою роботу

39-річна Оля Євграфова вже 2,5 року працює водійкою львівського тролейбуса. Жінка прийшла на роботу, коли лютував коронавірус та продовжила возити львів’ян у час повномасштабної війни. "Еспресо.Захід" поспілкувався з Олею Євграфовою про те, як це – бути водійкою великого рогатого автобуса.

"До того водила тільки авто, тому спершу було страшно"

Пані Олю, розкажіть, ким працювали до того, як стали водійкою тролейбуса, і чому вирішили змінити професію?

Раніше я працювала у сфері торгівлі. Але коронавірус вніс свої корективи. Карантин вплинув на торгівлю, закрилося декілька торгових центрів і магазинів. Замовлень не було, відповідно, роботи теж. Я трішки злякалася, бо не знала, що буде далі. Тому вирішила перестрахуватися і здобути ще одну освіту, щоб дарма не сидіти вдома. Пішла в центр зайнятості. У той момент у Львові набирали групи на курси водіїв трамваїв і тролейбусів. Загалом курси тривали три місяці: з них два – теорія і місяць практики. Вирішила, що варто спробувати, і не прогадала. Спершу страшнувато було, бо багато інформації, багато нового. Але крок за кроком усе дуже добре виходило і під час практики зрозуміла, що мені подобається ця робота. Так опанувала нову професію.

А чому обрали тролейбус? Знаю, що більше жінок працює водійками трамваїв, а не тролейбусів.

Насправді це індивідуальне рішення, кому як більше подобається. У мене страху не було щодо тролейбуса. До того ж так вийшло, що коли хотіла йти на курси вчитися, то група водіїв трамвая вже була сформована, довелося б довго чекати, щоб потрапити в наступну групу. А я не хотіла чекати. Тож мені запропонували спробувати себе водійкою тролейбуса. Можливо, все по-іншому склалося б, але через збіг обставин вийшло саме так. Як показав час, це було правильне рішення. Бо трамвайне депо розташоване далеко від мого дому, а тролейбусне – близько.

Чи мали ви досвід водіння великих машин?

Ні, до того водила лише легкові. Маю своє авто. Тому, як кажуть, "зелене поняття" точно мала про дорогу і транспорт.

"За кермом тролейбуса почуваюся спокійніше, ніж за кермом авто"

Фото: Вікіпедія

З вашого досвіду, чим відрізняється водіння тролейбуса від легкового автомобіля?

Тролейбус має значно більші габарити, тому зовсім інші відчуття, ніж коли ти їдеш автомобілем. Скажу так: коли я за кермом автомобіля, маю значно швидше реагувати на дорожню ситуацію. А в тролейбусі маємо свою праву смугу і дуже нечасто перестроюємося чи когось об’їжджаємо. Керувати тролейбусом не складно, потрібно просто не боятися і завжди дивитися в дзеркала. Чесно кажучи, мені автомобілем навіть складніше їздити, бо треба більше реагувати і швидше думати про наступний крок. А за кермом тролейбуса почуваєшся спокійніше.

Яким є ваш типовий робочий день?

Ми працюємо чотири дні в першу зміну, потім вихідний. Після цього працюємо чотири дні в другу зміну і знову вихідний. Якщо перша зміна, приходимо на роботу близько 06:00. Відбувається медогляд у лікаря. Це щоденна обов’язкова процедура. Далі вже беремо документи й ключі на тролейбус, перевіряємо, чи транспорт справний. Близько 06:25 виїжджаємо на маршрут.

У вас є свій маршрут, чи працюєте на багатьох?

Ні, свого маршруту не маю. Щодня може бути інший, нам призначають, куди їхати. Але в перший рік роботи, коли мала небагато досвіду, їздила лише на простіших маршрутах, без крутих підйомів і спусків. Коли ж пропрацювала рік і знову склала екзамени, але вже на другий клас категорії "Т", тоді вже могла їздити на всіх маршрутах. У мене не було ДТП чи якихось порушень, тому за мною закріпили новий тролейбус "Електрон". Це набагато збільшує відповідальність водія за транспорт, коли тролейбус не переходить із рук у руки. Тоді ти розумієш кожен звук у машині й доглядаєш більше за своїм транспортом.

Чи є улюблені маршрути?

Для мене немає проблем, куди їхати. Звісно, є маршрути, де треба бути більш обачним та уважним. Бо, на жаль, у Львові ще вистачає не заміненої старої контактної мережі. Коли проїздиш таку, тоді увага максимальна, бо не хочеш порвати дроти, щоб вони опинилися на чиїйсь машині. А є місця, де контактну мережу замінили на нову й там можна їхати швидше.

Користуватися новим "Електроном", напевно, комфортніше, ніж старими тролейбусами?

Звісно! Комфортніше і керувати, і просто перебувати в ньому. В "електронах" працює кондиціонер, тому влітку там завжди прохолодно, а взимку – тепло. Усі тролейбуси в нас щотижня проходять планові огляди, адже транспорт має бути в першу чергу безпечним для пасажирів.

"Подобається бачити ранковий Львів. Також доводиться бути психологом, бо це робота з людьми"

Які плюси і які мінуси ви могли б розповісти про свою роботу?

Для мене важливим плюсом є ранкова романтика, коли ти їдеш зранку і бачиш, як підіймається догори сонце. На зупинках стоять сонні люди, день лише починається. У цьому є свій шарм. Багато водіїв отримують від цього задоволення, бо, по суті, першими бачимо ранковий Львів, а місто в нас дуже красиве.

Якщо ж говорити про інший бік, то варто сказати, що наша робота вимагає чималої стресостійкості. Ми працюємо у стані війни. Стикаємося з різними ситуаціями й різними людьми. Помітила, що люди зараз стали більш знервованими й гостріше реагують. Наприклад, особливо складно було, коли у Львові електротранспорт змушений був зупинятися через повітряні тривоги. Тоді доводилося заспокоювати людей, які особливо проявляли емоції, бо купили квиток, але не змогли потрапити туди, куди їхали. Зараз із цим простіше, бо можемо курсувати й у повітряну тривогу. Тому, загалом кажучи, доводиться бути трішки й психологом, щоб розрядити якусь конфліктну ситуацію, бо це в першу чергу робота з людьми. От стався розрив контактної мережі. Про це треба повідомити людям так, щоб не спровокувати. Бо люди бувають всякі. Я завжди приглядаюся, хто стоїть на зупинці й заходить у транспорт. Все-таки різні загрози через війну.

Думаючи про майбутнє, чи маєте бажання продовжувати працювати водійкою тролейбуса?

Мені подобається моя робота. Тому наразі не думаю про зміни. За пів року планую знову скласти екзамен, щоб отримати перший клас свого водійського посвідчення категорії "Т". Це дозволить мати кращу зарплатню. Точно хочу ще працювати водійкою тролейбуса.

На завершення, як гадаєте, чи з’являться колись у Львові водійки автобусів? Бо є жінки, які керують трамваями та тролейбусами, однак жінок-водіїв автобусів і маршруток наразі немає.

Важко точно відповісти, але я вважаю, що для українських жінок не існує неможливого. Думаю, якщо буде потреба та попит, коли створять умови, тоді точно з’являться водійки автобусів і маршруток. Бо наші жінки дуже відповідальні й водять автомобілі не гірше за чоловіків. Років 20 тому був такий стереотип, мовляв, жінка за кермом – це проблема. Але, як показує теперішній час, на вулицях за кермом автомобілів жінок не менше, ніж чоловіків. Тому не здивуюся, якщо скоро й у громадських автобусах та маршрутках Львова будуть за кермом жінки.

• Нагадаємо, у Львові з 11 грудня 2023 року в усіх міських автобусах, трамваях і тролейбусах стане доступною безготівкова оплата проїзду.