"Це не кінець світу", – Святослав Юраш про відтермінування трансляції фільмів українською на телебаченні

Відповідно до Закону "Про забезпечення функціонування української мови, як державної", з 16 липня 2021 року набуває чинності норма про обов’язкову трансляцію фільмів на телебаченні державною мовою. Згідно з моніторингом, який протягом тижня у вечірній час проводив Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови, тривалість програм і фільмів, виконаних державною мовою, в загальному тижневому обсязі мовлення телеканалу "Україна" становить 69,9%, "1+1" – 70,9%, "Інтер" – 72,9%, водночас така частка на загальнонаціональних каналах має становити не менш ніж 75%. Днями до порядку денного сесії Верховної Ради України внесли законопроект 5554, що відтерміновує квоти, які мають запрацювати в українському ефірі з липня.

Про законопроєкт 5554 та українську мову на телебаченні журналістка "Еспресо.Захід" недавно спілкувалася з громадським діячем, відомим захисником державної мови Святославом Літинським.

Сьогодні "Еспресо.Захід" публікує розмову з представником іншої позиції, народним депутатом України від провладної партії "Слуга народу" Святославом Юрашем.

У порядок денний внесли законопроекти 5554 і 5554-1. Вони відтерміновують обов’язкову трансляцію українських фільмів на телебаченні. Для чого вносити такі законопроєкти, чому вони такі важливі? Чому ці норми не можуть запрацювати з 16 липня?

Українська кіноіндустрія потребує певного часу, аби підготуватися до реалій мовного закону. В тому, що хтось пропонує дати трохи більше часу для підготовки, не бачу злочину, в цьому є адекватність. Адекватність, яка потрібна для тріумфу української мови. Думка, що можна взяти прийняти документ перед виборами і кричати на всіх каналах, що це манна небесна й вона станеться без жодних ремарок від суспільства навколо – неправильно. Тому, якщо ми говоримо, що мої колеги подали законопроєкт, який адекватно рефлексує на запит медійного та кінематографічного бізнесу в законодавчому полі – правильно. Вони пропонують свою позицію, парламент вирішує, що з цим робити, і я не знаю, чи на це будуть голоси. Але те, що ми слухаємо й чуємо представників великого бізнесу, телекомпаній, кінематографічного бізнесу – це не трагедія, а мудрість. Україна має ставати більш українською, питання – яким чином і що працює. На щастя, є така штука, як історія, де багато успішних та неуспішних прикладів. Підхід батога – не найбільш ефективний.

Святославе, але в нас було кілька років, аби телеканали змогли підготуватися. Закон про мову ухвалили не вчора, а ще два роки тому. У документі прописали чітку послідовність дій...

Для цього потрібно говорити з представниками комітету, який приймав це рішення. Я не схильний підтримувати істеричну нотку, яку бачу серед своїх колег, котрі в будь-якому згадуванні російської мови або спробі адекватного ставлення до поступового процесу українізації вбачають велику зраду, біду та катастрофу. Це лише щось таке, що показує їхню невпевненість у силі нашої мови. Наша мова сильна, вона пережила Валуєвський указ, пережила радянську епоху, світові війни, і переживе відтермінування на рік. У питанні українізації України потрібна, перш за все, адекватність. Нестача цієї адекватності в моїх колег з опозиції мені сумна. Ще раз: це був запит конкретних інституцій.

…Мої колеги подали законопроєкт, який адекватно рефлексує на запит медійного та кінематографічного бізнесу в законодавчому полі – правильно. Вони пропонують свою позицію, парламент вирішує, що з цим робити, і я не знаю, чи на це будуть голоси"

Яких конкретних інституцій?

Телеканалів, телекомпаній. З того, що мені розповідали колеги, це було прохання тих інституцій, яких стосується ця відстрочка. У питанні мовної історії мене завжди дивує спроба створити реальність, наче мовний закон, який прийняли перед крайніми виборами, слід вважати святою коровою, в якій усе ідеально. Не все там ідеально, його спеціально запускали до виборів, як дешеву технологію, щоб пізніше конкретні сили змогли битися в груди й казати, що це вони зробили і що вони є захисниками мови. Це не так, цей закон має багато проблем. Він має добрі речі, які я підтримую, і має речі недобрі, які створюють певні ризики. Цей закон не священний. Якщо є запит, треба його розглядати. Добре, що виникає дискусія, і немудро так реагувати на будь-яку критику цього закону.

Читайте також: Голосувати за дозвіл на російські серіали – злочин, який не пробачать. Поясніть це "Слугам"

Святославе, ви народний депутат України, я українка. Я бачила, яким було телебачення після Революції Гідності й до 2019 року, і бачу телебачення, яке є зараз. Зокрема, говоримо про найбільші телеканали України. До 2019 року там можна було знайти фільми та серіали українською. Зараз це все замінили серіали російського виробника, повернулися "Кухня", "Свати" й таке інше. Я як українка не маю що дивитися на українському телебаченні.

Я теж українець, але це дуже велике узагальнення. Я теж виростав і бачив усі ці серіали. З бабусею читав журнал "Теленеделя" і бачив, скільки та яких серіалів є на телебаченні. Тут потрібно використовувати різні інструменти і дивитися, що є що. Для цього діє інституція каналів, які робили по-іншому. До прикладу, СТБ і їхній успіх. Будувати на цьому ефективні моделі українізації і телебачення. Ця відстрочка – не про те, що канали, які защебетали українською мовою, вернуться до російської.

Але це вже відбувається...

Цей запит – не на скасування, а на перехідний час. Я впевнений, якщо цей запит не буде виконаний, то будуть далі рефлексії на цю тему. Є великий пласт інших аргументів. В Україні багато патріотів, котрі спілкуються російською. Я спілкуюся українською, моя дружина – російською, вона з Донецька, переселенка. Ми чудово живемо, в нас є син, який спілкуватиметься двома мовами, і це не кінець світу. Також у нашому медійному просторі є численні гравці, які є патріотами, але спілкуються російською мовою. Це не кінець світу. У таких запитах інституцій на відстрочку немає кінця світу. Є просто дискусія, яку треба почати: чи цей запит адекватний, які там економічні чинники, які є суспільні чинники…. Коли я ріс у Львові в україномовному середовищі, без російської мови в школі, воно мене всіляко озброювало бути воїном у цьому питанні. Коли приїжджав у Київ, намагався навертати до української своїх тодішніх дівчат. Але саме події на Майдані та на війні показали, що українські патріоти – це не лише україномовні прихильники Бандери. Це реальність України, в якій є різносторонні погляди на різні питання. Але ми всі єднаємося в питанні захисту нашого права на незалежний шлях у міжнародній політиці, на нашу територіальну цілісність і на наше майбутнє, яке маємо самі визначати. 

"Я спілкуюся українською, моя дружина – російською, вона з Донецька, переселенка. Ми чудово живемо, в нас є син, який спілкуватиметься двома мовами, і це не кінець світу. Також у нашому медійному просторі є численні гравці, які є патріотами, але спілкуються російською мовою. Це не кінець світу".

Святославе, але в цій ситуації я маю претензію як українка. Тому що не можу знайти україномовних фільмів на телебаченні. Що дивитися?

Шкода. Я рекомендував би канал СТБ, який створює цілий список шоу й має новини. Це приклад каналу, який створює контент постійно, я його постійно не дивлюся, але знаю про нього. На щастя, у нас, окрім провальних українських фільмів, є й тріумфальні речі. Тобто ті, які "заходили" в телевізійне поле, де переважно домінує російський треш. До прикладу, "Скажене весілля". Саме можливість створювати такий популярний контент українською мовою – це шлях до перемоги української мови в Україні. І стимуляція такого продукту, тобто надання певних привілеїв такому продукту чи фінансування – шлях до цієї перемоги. Тому я всіляко за ці елементи, які стимулюють, а батогів не підтримував і не підтримую.

Читайте також: Серіал "Слуга народу проти української мови" не закінчиться ніколи

Але ж закон про мову, навпаки, спонукає знімати українські фільми. Як по-іншому нам українізувати телебачення?

Спонукати можна по-різному. Фінансово стимулювати, зменшувати податки. Створюється окремий підхід до нагород. Не просто думати, що нам потрібно заборонити і змусити. А розуміти, що світ має приклади успіхів, які не обмежуються каральними підходами, які проповідують певні гравці.

Як нам спонукати українців переходити на українську і спонукати сприймати україномовний продукт? Ви ж самі кажете, що є чимало патріотів, котрі розмовляють російською.

Вважаю, що російськомовні українці не приречені на підтримку Росії. Я бачив, як люди віддавали все за Україну в окупованому Донецьку, під час Революції Гідності й так далі. Не маю думки, що потрібно заставляти їх переходити на українську. Треба дискутувати про те, з якого дива ці люди спілкуються російською. У цьому є могутніший перехід на українську мову, свідомий перехід. Коли приходжу на телеканал "Прямий", уся студія переходить на російську. Ніхто з них насправді не є україномовним, вони просто прикидаються, доки є в ефірі. Не кажу вже про те, скільки в нас політиків виступають російською мовою. В ескалації цього питання дуже багато позірності. Обсцесія з цим питанням не випадкова. Ви розумієте, на логічному рівні, що ці плівки Медведчука – важкий політичний факт для пана Порошенка.

Ми не говоримо про Порошенка чи про плівки Медведчука. Ми говоримо про мовні квоти, які мали б запрацювати на українському телебаченні з 16 липня. Я бачу, як за кілька років змінилося радіо, до прикладу. Якщо ці квоти запрацюють на телебаченні, то й воно зміниться. І не йдеться про канали Порошенка...

Я зробив ширший, більш загальний аналіз ситуації. А якщо повертаємося до питання конкретних батогів і конкретних пряників для мовної прогресії, то треба справді дивитися на його результати – чи в нас від квот є ефективність, чи навпаки. Якщо ефективність поширилася, то цей приклад справді треба використовувати й поширювати на телебачення. Але я дуже хотів би, щоб мої компетентні колеги в питаннях телебачення, які на ньому провели не один рік, дебатували разом з вами й іншими гравцями на телебаченні, які дивляться ці тези й можуть пояснити, для чого це треба робити. Не вважаю, що обговорювати ці речі – злочин, не вважаю, що піднімати ці теми – це погано. Я вважаю, що ця дискусія вільна.

Питання в тому, що буде, якщо законопроєкт усе-таки ухвалять?

Якщо законопроєкт 5554 ухвалять, армагедону не станеться. Це відстрочка на певний час. Це не заперечення.

Ви будете підтримувати цей законопроєкт?

Бачу більше причин підтримати. Послухаю дискусію в залі.  

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.