"Це ланцюжок, який єднає нас", – офіцер-вишивальниця Юлія Ковпак

Про це повідомляє "Еспресо.Захід".    

  

"Усе почалося з акції "Українська вишиванка" до Дня Незалежності, яку ми започаткували 2007 року у Луцьку. Тоді я з мамою ще працювали у міській раді, тому безпосередньо були залучені до акції. Понад три тисячі людей у вишитих сорочках вишикувалися у формі Тризуба. Відтак акція набула популярності, її запроваджували у вигляді різних флешмобів та акцій і в інших містах України. Проте як такої моди на вишиванки на той час не було, навіть у магазинах знайти щось автентичне було складно", – розповідає Юлія. – У родині у нас вишиванок не було. Було прикро, що в нас не залишилось родинних реліквій, вишиванок з бабусиної "скрині". А мені дуже хотілося їх мати. Я пообіцяла собі, що до наступного Дня Незалежності матиму вишиту власноруч вишиванку. Проте це сталося через рік, коли у мене народилася донька Софійка. Проте саме її вишиванка стало першою у нашій родині.

В інтернеті натрапила на інформацію, що першу сорочку для дівчинки повинна вишити бабуся. Так і зробили. Я намалювала візерунок, а бабуся вишивала. Вишивала на крижмі, як пишуть канони. Рукава оздобили дрібненьким хрестиком. З того і почалося. І вже за рік до дня незалежності вся родина була у вишитих нами сорочках".

Родина Ковпаків велика. 55-річна Любов Миколаївна, мама Юлії, каже, що мають вже понад 50 вишиванок і всі вони – для дітей, онуків, сестер і їхніх сімей. Вишивали і для батьків і для похресників: "Більшість має навіть по кілька вишиванок. Найбільше їх звісно у Софійки, бо та росла. Її вишиванку ми зберігаємо й хочемо, щоб вона і далі передавала сорочку як родинний оберіг".

"Це ланцюжок, який єднає нас, – каже Юлія. – Родиною збираємось традиційно на Різдво та Великдень і обов’язково намагаємось прийти у вишиванках".

"Робота клопітка. – каже Любов. – Варто слідкувати за дотриманням узору, зважати, що хрестик маленький. Це також займає достатньо часу. Робота над однією вишиванкою, якщо та більш зашита на рукавах, може тривати до трьох місяців. Є вишиванки, над якими працювали й пів року. Проте все вишивалося вечорами, коли з’являється вільний від роботи час".

Як і будь-яка майстриня, жінки дотримують певних обрядів перед тим взятися до роботи. Кажуть, що почати вишивати потрібно в четвер, хоча б зробити один хрестик. Обов’язково вимити перед роботою руки та прочитати молитву. Під час вишивання має бути гарний настрій.

"Коли настрій поганий, або ж коли змушуєш себе через силу – вишивка не виходить, краще відкласти, – додає Любов. – Коли майстриня вишиває, вона вкладає в роботу свою душу. Тому важливо думати про хороше, щоб енергетика спокою та тепла передалася майбутньому власнику сорочки. Помітила, що для мене важливий і сам візерунок. Коли подобається малюнок, робота здається менш клопіткою, а ти насолоджуєшся процесом. Тому обов’язково спочатку створюю пробний шматочок вишивки, щоб зрозуміти чи працювати над вишивкою далі".

Візерунки з інтернету, каже Юлія, не бере: "Якісь елементи підглядаю з узорів Лесі Українки, поєднуючи та доповнюючи їх, створюю власний малюнок. Вишиванок не штампуємо, а тому кожна з них унікальна. Окрім цього, важливо підбирати кольори та узори до самої людини. Важливо, щоб сорочка пасувала людині".

"Мені, – каже Любов, – більше подобається вишивати рослинні візерунки. Дочка любить геометричні орнаменти, яким вишили й внучці".

Для Юлії вишивка, окрім усього, творчість, яка дає змогу відволіктися від служби: "У військовій справі ти мусиш виконувати команди, бути зібраним, відповідальним і серйозним. Вишиваючи, ти відпочиваєш. Вишивка стала потрібною і хлопцям, які воювали. Один з них вишиває бісером ікони. Одну подарував капелану у капличку, яку будують у військовій частині. Цей чоловік багато пережив на війні, сам родом з окупованого міста, довго не бачив свою хвору матір. Вишивка його тримала і стимулювала".

Жінки думали брати замовлення, проте це займає занадто багато часу, щоб повноцінно займатися цим: "Вишивати своїй родині – так. Сьогодні досить великий вибір вишиванок і багато з них – машинної вишивки. На жаль, зараз менший попит на ручну вишивку, ніж це будо у 2007 чи 2014 роках. На продаж ми виготовляємо дитячі автентичні іграшок: ляльки чи казкові тварини".

Фото з сімейного архіву. Усі фото надала Юлія Ковпак

Вероніка Нановська

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.