"Треба боротися за кожне дитяче життя до останнього", - Олександр Тесліцький

Чернівецький анестезіолог дитячої лікарні Олександр Тесліцький приймав першу важку хвору на COVID-19 і першим вакцинувався від цього вірусу. Він завжди там, де непросто і завжди готовий включитися у непросту боротьбу за маленького пацієнта. Можливо, саме ця риса стала причиною того, що він увійшов до проекту МОЗ "30 лікарів Незалежності", який знайомить із трьома десятками медиків, які розпочали свій професійний шлях вже у незалежній Україні. Серед тридцяти кращих медиків-ровесників незалежності один – з Чернівців.

Сьогодні своєю історією з "Еспресо.Захід" ділиться медичний директор Чернівецької обласної лікарні, анестезіолог Олександр Тесліцький.

Мама знала, що в неї росте лікар

Олександру змалечку казали, що він буде медиком – після народження мама відразу повідомила рідним і близьким, що в неї виросте лікар. Тому дитинство пройшло у впевненості, що інакше і бути не може, хоча в родині не було жодного дотичного до медицини.

"То я ріс з думкою, що маю стати лікарем у майбутньому і мав відповідне ставлення до навчання - не міг схибити, лінуватися чи щось пропустити. Знав, що маю бути лікарем і тому вчився. Те саме було і в Буковинській медичній академії", - пояснює Олександр Тесліцький.

Ще під час навчання у виші він визначився зі спеціалізацією - мріяв стати дитячим лікарем. Він працював з дітьми і це йому дуже подобалося.

"Мені подобалося спостерігати, як діти одужують. Вони дуже стрімко хворіють, в них дуже стрімко розвивається динаміка хвороби, але й вони можуть дуже швидко одужувати. Спостерігати цей процес - особливе задоволення. Бачити, що дитина, яка кілька днів тому була у важкому стані, а нині йде з лікарні своїми ногами - це щось особливе. Це варто бачити! І не має значення, скільки безсонних ночей і як важко ти працював - батьки щасливі, дитина здорова. Коли хворобу успішно подолано і дитина йде додому здорова – це щастя, яке заряджає", - каже медик.

І "головний", і анестезіолог…

Сьогодні Олександр Тесліцький, попри свій вік, займає високе крісло директора Чернівецької обласної дитячої лікарні. Йому довірили велику лікарню і спеціалізовану допомогу для малечі. Проте посада для Олександра – не привід нічого не робити, це лише інструмент. Він не залишив звичної роботи анестезіолога, встигає і адміністративну роботу виконувати, і лікувати дітей зі складними випадками. Так уже склалося, що він займається надскладними випадками, які потребують діагностичного пошуку та інтенсивного лікування, адже від професійності, знань, інтуїції та швидкості реагування залежить найцінніше – життя маленького пацієнта. Наприклад, у Чернівецькій обласній лікарні пам’ятають спалахи кору. Тут без інтенсивної терапії ніяк. Олександр Тесліцький добре пам’ятає кожного маленького пацієнта, якого вів.

"Ми мали до 50 таких дітей. Долали дуже різні стани - і корові енцефаліти, і ще багато непростих ускладнень. Довго працюю в реанімації, то є досвід допомоги важким дітям. Це дуже непроста робота, у нас багато різних втручань - інтубації, спинномозкові пункції та ін. Анестезіологи - то є зайняті люди, нам не вдається посидіти у затишному кабінеті писати довідки. Ми мусимо бути постійно включеними, крім того, робота вимагає від нас здоров'я, сили бути весь час на ногах і працювати весь час", - ділиться лікар.

Лікарня справляється з непростими викликами: доводиться рятувати дітей, які на межі між життям і смертю. Необачно і умисне випиті таблетки, важкі травми - щодня тут доводиться викладатися на всі 100.

Медик навчився правильно розподіляти час. Навики тайм-менеджменту особливо корисні.

"Адміністративна робота забирає багато часу, але все одно біжу до пацієнтів. Тобто якийсь час я підписав усі папери, повирішував усі завдання як директор і побіг до своїх пацієнтів, бо я їм потрібен", - переконаний медик.

Вікторія та інші перемоги лікаря

Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня від початку пандемії займається лікуванням дітей з коронавірусною хворобою. А це нові виклики і нові перемоги для лікарів. Разом з командою тут відпрацювали усі процеси і все працює. Стабільно мають 5-8 пацієнтів в день. А ще Олександр Тесліцький приймав першу важку хвору на COVID-19 і першим вакцинувався від цього вірусу. Пригадує, як наступного дня йому дзвонили друзі і запитували, як він почувається. Він перехворів сам 10 місяців тому, тому вирішив вакцинуватися. Зараз його колектив вакцинований і вже ніхто не боїться, приклад директора надихнув.

Олександр Тесліцький за час пандемії мав чимало важких пацієнтів. Наприклад, через реанімацію в лютому 2022-ого, одного з найважчих місяців,пройшли 20 дітей.

"До нашої реанімації якось потрапила п’ятирічна дівчинка у важкому стані шоку, без свідомості, вона сама вже не дихала, з двобічним ураженням легенів через коронавірусну інфекцію. Півтора місяця надзусиль не гарантували порятунок - за критеріями було 5% вірогідності порятувати дитину. Проте ми чіплялися за цю цифру, і врешті-решт нам вдалося. Пізніше я бачив дівчинку без жодних наслідків хвороби! Її звуть Вікторія – і це справжня перемога. Схильний думати, що ніколи не можна опускати руки, треба боротися за кожне дитяче життя до останнього", - роздумує лікар.

Олександр Тесліцький  залишається саме українським лікарем, адже впевнений, що покинути країну – то найпростіше, а варто лишитися і щось робити добре вдома.

"Чимало  моїх однокурсників виїхали свого часу. Чесно? Я теж задумувався про еміграцію, коли друзі їхали. Але зараз багато змін у галузі, з часом це все призведе до успіху. Зараз уже не рахують розподіл коштів на ліжка, а на пацієнта, це вважаю справедливим. Ми рухаємось у правильному напрямку. Не уявляю, як тепер я мав би виїхати кудись з України. Я багато дітей знаю, є такі, що вже виросли і тепер ведуть до мене своїх дітей. Як я їх мав би залишити? ", - роздумує директор Чернівецької дитячої лікарні.

Фото: Олександр Тесліцький

• Нагадаємо, з історіями лікарів різних спеціальностей, які починали свій професійний шлях уже в незалежній Україні можна ознайомитися на сайті проєкту "30 лікарів" – https://www.30likariv.com.
• Раніше ми розповідали про судинного хірурга Романа Радиша з Львівської обласної клінічної лікарні,  який потрапив до спецпроєкту про медиків-ровесників незалежності.
• Також нашою співрозмовницею була лікарі з Франківщини Маріанна Деркач, а ще свою історію розповів її земляк Олександр Варунків.