"Такі молоді": як це, коли створюєш хіти для когось?

Ольга Кутиніна родом з Чернівців. Вона вже багато років займається тим, що створює для інших музикантів свої пісні, зокрема, і для львівських. Хоч зараз це не основна її робота, однак в неї чимало досвіду у створені всеукраїнських хітів.

"Еспресо.Захід" поговорив з музиканткою про її оригінальну справу, чи відчуває себе в тіні популярності зірок шоу-бізнесу, та чи важко розлучатися зі своїми творіннями?

Олю, коли почала писати пісні?

З дитинства цікавлюся музикою. Завжди подобалося створювати мелодії та придумувати слова пісень. Я не любила співати чужі пісні, тому робила свої власні. Малою ходити вулицями Чернівців і співати все, що придумувала. Батьки віддали мене в музичну школу. Чесно кажучи, не дуже подобався там процес навчання. Після музичної школи у мене трішки пропало бажання. Вже згодом, коли вчилася на фінансиста, виявилося, що один з моїх однокурсників грає на інструментах. Тоді ми спробували створити разом групу. Так за півроку вона виникла. Мені тоді було двадцять років і навіть не думала, що музика може бути моєю роботою, що завдяки їй можна заробляти гроші. Бо в голові був один образ, що музикант – це або вчитель, або музика на весіллі.

З групою досягли успіху?

В Чернівцях ми були достатньо відомими. Виступали в різних пабах, брали участь в декількох місцевих фестивалях. Загалом наші пісні знали. Я пам’ятаю, як років три тому їхали зі Львова у Чернівці. Мене впізнав водій і каже: "О, я був на вашому концерті!" Три роки існував гурт. Потім ми розбіглися, бо подорослішали, роз’їхалися по світу.

Продовжувати життя своїх пісень

Але музика залишилася з тобою.

Так, музику не закинула. Навіть працювала в караоке. Потім зустрілася з музикантом з попередньої групи, додався ще один і ми вирішили створити електронну групу. Мали турне Україною. Ми грали електро-поп. Популярними не стали, але багато і не вкладали ресурсів. Потім мені захотілося змін і я поїхала в Китай. Викладала там англійську. У Китаї мало було часу на музику. Однак, коли повернулася в Україну, то дізналася, що пісні нашої групи потрапили на львівське радіо. Враховуючи, що в нас всіх були різні плани, то вирішили, що давайте продовжимо життя наших пісень. Дамо їм шанс жити далі. І, для прикладу, таким чином в Ivan Navi з’явилася пісня "Такі молоді".

Тобто "Такі молоді" – це твоя пісня?

Так, я її написала. Вирішила спробувати попрацювати "сонг-райтером". Спершу працювала з Ivan Navi, а потім з іншими виконавцями. Якийсь час це була моя основна робота.

З ким ще співпрацювала? Які твої пісні стали хітами?

Для Navi ще є пісні "Я закохуюся" і "Ми влипли". Співпрацювала з Наталкою Карпою, зокрема написала для неї пісню "Ти мій тип". Також з Павлом Табаковим, пісня "Ти танцюєш одна". Багато пісень написала для груп Гламур та Шоколадка. Ще ряд пісень для виконавців початківців, чиї імена багато не скажуть. Плюс композиції про які не можна розповідати (усміхається. – Авт.) Загалом понад півсотні пісень назбирається.

Коли продаєш пісні, не відчуваєш якогось розчарування, бо віддаєш своє творіння іншим, які завдяки ним стають популярними?

Чесно кажучи, ніколи не було від цього якоїсь важкості. Бо ніколи не хотіла бути відомою та впізнаваною. Мені завжди подобалося творити й писати музику, натомість важче давалися самі виступи на сцені. Тому всі ці люди, інші артисти надають моїм пісням життя і часом в процесі продакшину пісня починає звучати по-іншому, ще краще. Відчуваю тоді радість за спільне творіння. Загалом у мене немає відчуття, що я десь в тіні. Я вважаю себе більше "крюейтером" музики, а не її виконавцем. Звісно, часом буває складно розстатися з піснею, коли це дуже особиста музика і не хочеться її нікому віддавати. Тому є свої нюанси.

Створення пісні – це НЕ написання вірша

Розкажи про процес створення пісень. Як це відбувається, скільки часу потребує?

Коли пишу пісні, то всі думають, що це просто вірші. Але це не вірш. Вірш відрізняється від пісні. Адже потрібно написати мелодію вокалу і бажано саму музику. Тому тут інші компоненти. Процес написання залежить від того, чи я пишу пісню на замовлення, чи пишу для себе? Коли пісня на замовлення, тоді найчастіше отримую, так зване технічне завдання. Коли треба писати в стилі виконавця і про теми, які співає артист. Хоча є творча свобода, але треба притримуватися того стилю, який в технічному завданні. Мій метод – наслухатися пісень виконавця.

Коли пишу пісню для себе – це чисто натхнення. Зазвичай я розказую історії. Бо кожна пісня – це історія. Там є свій сюжет, якась розв’язка. Для прикладу, "Такі молоді" – спомин за веселими роками, про цей перехід від юності до робочих буднів. У цій пісні моя історія і моїх друзів.

Загалом мої пісні – це не лише історії, які трапилися зі мною, бо часом я їх просто вигадую. До речі, буває, що ці історії потім стаються зі мною. Коли часто співаєш одне й те саме, то мозок вже на автоматі програмує тебе в такому напрямку. 

Якщо говорити про час створення, то тут немає якихось чітких рамок. Можна тижнями, можна місяцями, а то й півроку витратити. Коли нарешті закінчуєш, тоді дзвониш до замовника і нагадуєш, що пам’ятаєте, ви хотіли пісню… Деякі колеги радять ставитися до цього, як до будь-якого іншого заняття. Мати якийсь графік. Сідати в 10:00 і пробувати писати. У мене так не працює, лише на чистому натхненні. "Такі молоді" спершу написала приспів, а потім за два місяці придумала інші частини пісні. 

А як тебе знаходять виконавці? Сарафанне радіо чи існує якась спеціальна платформа для творців пісень?

Перший варіант. Раніше на мене було дуже важко вийти. Бо більшу частину часу була або не в Україні, або десь не онлайн. Щоб успішно займатися "райтингом", бажано постійно десь світитися. Але я доволі приватна людина. Саме тому мене буває важко знайти. Пам’ятаю, як одного разу приїхала в Чернівці навідати друзів. Зайшла в гості до друга, який власник хостелу. Ми розговорилися і я йому показувала свої нові пісні. Тоді в нього був гість, який каже: "О, у мене подруга Наталка Карпа і вона шукає автора пісень". Більше того, потім виявилося, що Карпа доволі довго хотіла зі мною познайомитися, але не могла знайти моїх контактів.

Зараз в тебе активна фаза роботи чи відійшла від цього?

На даний момент конкретно не працюю з кимось. Пишу лише за натхненням. Є ряд виконавців з якими б хотілось попрацювати Для прикладу, маю одну пісню, яка дуже пасувала б Дзідзьо і хочу, щоб колись він її заспівав. На жаль, зараз не вистачає часу на все. Займаюся іншими проєктами, більше працюю в сфері маркетингу. Тому не сконцентрована на всі 100% на музиці.

Читайте також: "Він вже не той Михайло ", – Ярослава Хома про розрив стосунків з DZIDZIO

Знаю, складне питання, але, яка твоя улюблена музика?

Так, це справді доволі складно… Коли багато слухаєш пісень, тоді є певна профдеформація і важко сказати про улюблену. Для написання слухаю дуже різну музику, шукаю натхнення. Група, яка найбільше мені подобається називається Clean Bandit – вони поєднують класичне звучання з електронним. У них кожна пісня – це справжній хіт. Мало хто знає їх, але точно всі десь їх чули. Вони з тих, хто зберігають приватність. Так само як співачка Sia. Мало хто знає її обличчя. Бо воно завжди заховане. Але всі знають її пісні. Вона також пише для багатьох інших артистів.

Широкому загалу не потрібна класна українська музика

Якщо говорити про сучасну українську музику, на твою думку, наскільки вона не програє іноземній за якістю та актуальністю?

Український музичний ринок розвивається і є дуже багато різних виконавців, які роблять музику світового рівня. Але, на жаль, часто публіка того не бачить. Я думаю, що в основній масі смаки аудиторії ще не підтягнулися під смаки музикантів. Тобто більшість музикантів створюють сучасну музику, яка випереджає смаки українців. Так, у нас є популярна музика, яка відповідає смакам більшості. Якщо хочеш створювати щось популярне, тобі треба створювати щось схоже, що вже є. Однак творити щось нове і робити це популярним – тут виклик. У нас чимало класної по якості музики продукують, але виявляється, що вона не потрібна широкому загалу.

Читайте також: Грати в симфонічному оркестрі: львівська музикантка – про любов до класики

Ми частково програли покоління, яке слухає Моргенштерна

До речі, як думаєш закони про мовні квоти на радіо, телебаченні, вони допомагають українській музиці інтенсивніше розвиватися?

Звісно, бо одна з проблем української  музики – це те, що Росія продюсує набагато більше музичного контенту, який стає популярним серед молоді. Ми трохи програли це покоління, цільову аудиторію Моргенштерна та інших йому подібних. Для цієї молодої генерації не створюється якийсь такий альтернативний український продукт, який би міг якісно замінити російський.

Закони про мовні квоти трішки допомогти. Правда, якщо б ці закони прийняли 15-20 років тому, коли у всіх не було такого доступу до інтернету і люди справді слухали радіо, та різні музичні канали, купляли касети та диски, то це мало би значно більше значення. А тепер молоде покоління саме виробляє і вибирає свій контент. Тому, мені здається, ці закони допомагають, але не створюють якоїсь критичної та переважаючої зміни.

Підсумовуючи, чи реально в Україні жити лише за рахунок придумування пісень?

Так, абсолютно. Не завжди легко, але цілком можливо. Знаю дуже багато прикладів людей в Україні, які заробляють на життя таким способом. До того ж, можна працювати не лише з українськими, а й з закордонними виконавцями. У мене є такий досвід співпраці з закордонними продюсерами. Писала пісні на їхню музику. Професійно пишучи музику, ти власник своєї маленької справи і в твоїх руках та силах заробити чи то золоті гори, чи просто на хліб. Все залежить від тебе.  

Фото надані Ольгою Кутиніною

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.