Як звучить загроза, яку ми ще не бачили: сигнали оповіщення про хімічну та радіаційну небезпеки

Нещодавно у центрі Львова випадково ввімкнули сигнал тривоги про витік хлору, робітники ненароком натиснули не ту кнопку. Однак майже ніхто на це не відреагував.

"Еспресо.Захід" нагадає про сигнали оповіщення в Україні, що вони означають, а також розповість про загальну історію розвитку систем сповіщення тривог.

Які головні звуки оповіщення в Україні

Після початку повномасштабної війни в Україні у 2022 році система сигналів оповіщення про небезпеку набула критично важливого значення.

З того часу українці звикли часом по кілька разів на день чути сигнал повітряної небезпеки, який звучить як протяжний, безперервний звук сирени. Він триває кілька хвилин і попереджає про загрозу ракетного або авіаційного удару. Він сповіщає людей, що треба спуститися в укриття, про це говорить голос диктора. Після завершення небезпеки, коли загроза минула, звучить сигнал відбою тривоги – короткі уривчасті звуки сирени та знову голос диктора.

У серпні 2022 року Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України оновила частину звуків сигналів тривоги для кращого розпізнавання і швидшої реакції громадян у разі загрози. Хоча варто відзначити, що ці оновлення не стосуються всієї України, а лише деяких територіальних громад.

"Через загострення ядерного шантажу РФ деякі територіальні громади запровадили кілька сигналів тривоги, що повідомлятимуть про різні види небезпеки", - повідомили у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Основні зміни в сигналах оповіщення:

Сигнал хімічної небезпеки – звук церковних дзвонів. Цей унікальний звук легко впізнати, оскільки церковні дзвони асоціюються з урочистими або важливими подіями. Його використання під час хімічної загрози підсилює відчуття небезпеки та важливості негайної дії.

Що робити: Почувши цей сигнал, необхідно якомога швидше перейти в захищене приміщення, закрити всі вікна, двері та вентиляційні отвори. Варто використовувати маски або респіратори, якщо є ризик хімічного зараження повітря.

Сигнал радіаційної небезпеки – дзвін в набат. Дзвін в набат використовувався в минулому для попередження про пожежі або великі катастрофи. Він ритмічний і протяжний, що дозволяє людям миттєво зрозуміти серйозність ситуації. Його застосування допомагає швидко привернути увагу і підготуватися до можливого радіаційного зараження.

Що робити: Необхідно якнайшвидше увійти в приміщення і залишатися там. Важливо одразу вимкнути системи вентиляції, закрити всі отвори і уникати контакту з повітрям. Також слід слухати подальші інструкції від органів влади.

Сигнал евакуації з міста – гудок потяга. Його використання символізує терміновість та потребу якнайшвидше залишити небезпечну зону. Цей звук викликає асоціації з рухом і підсилює готовність людей до дій.

Що робити: Почувши цей сигнал, необхідно залишити зону небезпеки згідно з вказівками влади, взявши з собою лише найнеобхідніше.

У громадах, де не впровадили нові сигнали, чинними на всі ці випадки залишається уривчасте звучання сирен після якого передається засобами телебачення радіо та гучномовцями повідомлення органів влади про ту чи іншу небезпеку: хімічну, радіаційну тощо.

Додаткові способи дізнатися про сигнал тривоги

Фото: Getty Images

З огляду на сучасні реалії, були впроваджені й технологічні удосконалення у системі оповіщення населення:

Мобільні додатки для оповіщення. Найпопулярнішими є додатки "Повітряна тривога" та "єТривога", які негайно надсилають сповіщення про тривогу безпосередньо на смартфони користувачів. Ці додатки дозволяють людям отримувати інформацію навіть тоді, коли вони не чують сирен, що є важливим в умовах перебування у закритих приміщеннях або при слабкому звуковому покритті.

Соціальні мережі та месенджери. Повідомлення про тривоги поширюються через такі платформи, як Telegram, Viber та інші. Це дозволяє оперативно інформувати населення і досягати навіть тих, хто рідко користується традиційними методами оповіщення, як-от сирени або радіо.

Телевізійні та радіотрансляції. У випадку надзвичайної ситуації трансляції програм на радіо і телебаченні можуть бути перервані для екстреного сповіщення. Це дає змогу оперативно повідомити людей про загрози, особливо тих, хто перебуває вдома або в автомобілі.

Системи сповіщення у давнину та їх розвиток впродовж історії

Різноманітні біди завжди були частиною життя людей. Чим складнішими ставали суспільства, тим більше масштабувалися проблеми. Тому поступово виникла потреба у застосуванні сигналів тривоги, які б могли швидко всіх сповістити про небезпеку. У давнину люди винаходили різні способи оповіщення про війни, пожежі та природні катастрофи.

Оскільки сучасних засобів комунікації не існувало, системи сповіщення базувалися на природних звуках, візуальних сигналах та простих технологіях, доступних на той час.

Сигнальні багаття

Фото: pixabay.

Одним із найдавніших способів сповіщення були сигнальні багаття. Ця система застосовувалася в багатьох частинах світу, включаючи стародавній Китай, Грецію, Рим та середньовічну Європу.

Античні греки використовували сигнальні багаття для передачі інформації на великі відстані. Наприклад, під час Троянської війни багаття розставляли на високих пагорбах, щоб попередити про пересування флоту ворогів та наближення небезпеки. Ланцюг таких багать міг охоплювати сотні кілометрів, передаючи сигнал протягом кількох годин.

У Стародавньому Китаї сигнальні багаття використовувалися вздовж Великого китайського муру для оповіщення про набіги кочових племен. Спостерігачі розпалювали багаття на баштах, коли помічали ворога, що дозволяло швидко передати сигнал наступним постам. Це допомагало імперським військам готуватися до оборони.

Звуки дзвонів

Дзвони були ще одним важливим засобом сповіщення. Їх використовували в містах і селах для інформування населення про небезпеки, як-от пожежі, напади ворогів чи інші лиха.

Наприклад, у середньовічній Україні та інших країнах Європи дзвони церков слугували основним способом повідомлення про пожежі або напади. Коли з’являлася загроза — будь то вороги чи полум'я, дзвони починали бити, привертаючи увагу мешканців. Гучність і частота дзвонів залежала від серйозності загрози. Звук дзвону було чути далеко за межами поселення, що дозволяло оперативно залучити всіх мешканців до оборони або боротьби з лихом.

Роги та труби

У багатьох культурах роги або різноманітні труби використовувалися для попередження про напад ворогів або наближення небезпеки. Ці інструменти були достатньо гучними, щоб їх можна було почути на великій відстані, а простота їхнього виготовлення та використання робила їх ефективним засобом зв’язку.

Вікінги часто використовували роги для передачі сигналів під час нападів на селища або бойових дій. Гучний звук рогів був сигналом для початку атаки або оповіщення про ворожий напад. Часто такі сигнали могли також використовуватися для мобілізації воїнів у випадку небезпеки.

У Римській імперії труби також використовувалися для сповіщення про початок битв або інших військових дій. Також труби звучали, коли вороги наближалися до міста, що дозволяло швидко організувати захист. Римські солдати були добре навчені реагувати на різні види трубних сигналів, кожен з яких мав своє значення — від наступу до відступу.

Сигнальні вежі

Сигнальні вежі — це високі споруди, на яких розміщували багаття або інші візуальні сигнали. Вони були важливим елементом системи оборони багатьох держав у середньовіччі.

На території Київської Русі та інших європейських держав будували сигнальні вежі, де підпалювали багаття або використовували інші сигнали, щоб повідомити про наближення ворогів. Часто ці вежі розташовували на стратегічних місцях, таких як узвишшя або замкові пагорби, щоб сигнали були видимі на великі відстані.

У Шотландії сигнальні вежі були важливою частиною оборонної системи під час воєн з Англією. На кожній такій вежі стояли спостерігачі, які запалювали багаття, коли помічали наближення ворогів. Сигнали передавалися від однієї вежі до іншої, забезпечуючи швидке поширення інформації по всій країні.

Глашатаї

У багатьох давніх містах інформацію про небезпеку передавали також глашатаї — люди, які голосно виголошували важливі новини або попередження.

У середньовічних містах глашатаї на площах оголошували про небезпеку. Вони пересувалися містом, інформуючи населення про загрозу.

Система барабанів

Барабани використовувалися для передачі сигналів у багатьох культурах, зокрема у воєнних ситуаціях, для мобілізації війська або оповіщення про небезпеку.

У багатьох африканських племен барабани слугували як засіб комунікації на відстані. Їх використовували для передачі повідомлень, зокрема під час війн або природних лих. Особливий ритм сигналу міг повідомити про конкретну небезпеку або закликати до збору захисників.

В Японії барабани тайко використовувалися як засіб оповіщення під час битв. Їхній потужний звук попереджав військо про початок бою або про появу ворога. Тайко також виконували роль спонукального елемента, додаючи воїнам мужності.

Коли з'явився сигнал "повітряна тривога"

Звісно, що зі зростанням масштабів воєн та природних катастроф, а також із появою нових технологій, система оповіщення теж еволюціонувала. Особливо в часи Другої світової війни сигнал тривоги набув важливого значення, адже повітряні атаки стали новим лихом. Тоді почали масово використовувати сирени, які попереджали населення про бомбардування та інші загрози з повітря.

У різних країнах сирени почали встановлювати на громадських будівлях і в ключових місцях для максимального охоплення населення. Їхній гучний та різкий звук був ефективним способом оперативного сповіщення.

Коли ж зросла загроза ядерних атак під час "холодної війни", багато країн вдосконалили свої системи оповіщення. З'явилися нові види сирен, які могли передавати різні сигнали для різних видів небезпек, таких як ядерна загроза або хімічна атака. Ці сирени здатні були звучати на значних відстанях, забезпечуючи попередження для широких територій.

Сучасні системи оповіщення стали значно технологічно просунутішими. Зокрема, крім звукових сирен, що залишаються важливим елементом системи безпеки, з'явилися цифрові системи сповіщення через інтернет, мобільні додатки, радіо, телебачення та SMS-розсилки. У багатьох країнах, включаючи Україну, мобільні оператори надсилають повідомлення про тривогу, що дозволяє миттєво попередити населення про загрозу.

Тож сигнал оповіщення тривоги пройшов довгий шлях від простих звукових чи візуальних сповіщень до сучасних багатофункціональних цифрових систем. Він залишається життєво важливим елементом системи безпеки цілих країн, допомагаючи людям швидко реагувати на загрози.

• Нагадаємо, під час ремонту у львівській ратуші випадково повідомили про витік хлору. Керівник Львівської ОВА Максим Козицький написав, що п робітники помилково натиснули кнопку, яка сповіщає про витік хлору. Тому повідомлення виявилось хибним.