Восьма річниця з дня відходу до вічності Любомира Гузара: спадщина та слова мудрості Блаженнішого

"Еспресо.Захід" розповість про його життя, сповнене служіння Богові, церкві та українському народу, яке стало прикладом мудрості, смирення та любові.

Життєвий шлях Любомира Гузара

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові, у родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук, яка походила зі священничого роду. Його прадід, о. Дмитро Гузар, був священником УГКЦ, що, безумовно, вплинуло на духовне формування майбутнього патріарха. 

Дитинство Любомира припало на складні часи: у 1944 році, через наступ радянських військ під час Другої світової війни, його родина була змушена покинути Україну та емігрувати до Австрії, а згодом, у 1949 році, – до Сполучених Штатів Америки.

У США Любомир здобув богословську освіту в Католицькому університеті Америки та Великій духовній семінарії святого Йосафата. У 1958 році він отримав ліцензіат богослов’я, а 30 березня того ж року був висвячений на священника владикою Амвросієм Сенишиним для служіння в Стемфордській єпархії. Протягом 1958–1969 років Гузар працював учителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також душпастирював у різних українських громадах у США.

У 1972 році Любомир Гузар прийняв чернецтво у студитському монастирі Святого Теодора в Гроттаферраті (Італія), а в 1977 році патріарх Йосиф Сліпий таємно висвятив його на єпископа. 

У 1984–1991 роках він був протосинкелом Львівської архиєпархії в Римі. Після повернення на рідну землю в 1993 році разом із монашою спільнотою Гузар оселився в Україні.

У 2001 році Любомир Гузар став главою УГКЦ, а також отримав титул кардинала Католицької церкви від Папи Івана Павла II. Одним із ключових моментів його служіння стало перенесення осідку УГКЦ зі Львова до Києва в 2005 році, що символізувало повернення української церкви до її історичних витоків. 

У 2011 році, через стан здоров’я, він добровільно зрікся посади предстоятеля, передавши її Блаженнішому Святославу Шевчуку, демонструючи приклад смирення та мудрості.

Помер Любомир Гузар 31 травня 2017 року в клінічній лікарні "Феофанія" після важкої недуги (цукрового діабету). Його поховали в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві, а прощання з ним стало всенародною подією, що зібрала тисячі людей у Львові та Києві.

Діяльність та внесок у розбудову України

Любомир Гузар став символом духовного відродження України завдяки своїм невтомним зусиллям у розбудові УГКЦ після десятиліть переслідувань у радянський період. Після повернення УГКЦ з підпілля він узяв на себе величезну відповідальність за її відновлення, зміцнення та адаптацію до нових реалій незалежної України. Його діяльність мала не лише релігійний, а й важливий суспільний і державотворчий характер.

Також Гузар був одним із засновників ініціативи "Першого грудня" – громадського об’єднання, яке ставило за мету утвердження моральних і духовних цінностей у суспільстві. Ця ініціатива об’єднала провідних українських інтелектуалів і стала важливим голосом у часи суспільних потрясінь, зокрема після Революції Гідності.

Він також активно сприяв екуменічному діалогу, прагнучи єдності між християнськими церквами в Україні. Гузар вважав, що духовна єдність є необхідною умовою для розбудови сильної держави. 

Чому Любомир Гузар став важливим духовним лідером

Любомир Гузар здобув любов і повагу українців завдяки своїй людяності, простоті та мудрості. Рідні називали "вуйком Любком" за щирість і доступність у спілкуванні. Попри високі титули, він залишався відкритим до всіх – від простих парафіян до президентів і політиків. Його слова завжди були зрозумілими, глибокими, але не нав’язливими.

Гузар умів промовляти до серця, змушуючи людей задумуватися над своїм життям і відповідальністю перед суспільством. Він був духовним провідником у складні часи, зокрема під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Гузар закликав до єдності, справедливості та відповідальності, наголошуючи, що майбутнє України залежить від кожного громадянина. 

Моральний авторитет Гузара визнавався не лише в Україні, а й за її межами. Папа Франциск назвав його одним із найбільших моральних авторитетів останніх десятиліть у християнському світі. У 2024 році УГКЦ розпочала процес беатифікації Любомира Гузара, що стало свідченням його святості та впливу на життя людей. Численні звернення вірних про заступництво та записи про отримані ласки й оздоровлення підтверджують його особливу духовну силу.

Спадщина Любомира Гузара живе в його книгах, проповідях і настановах. Він є автором кількох книг.

Цитати Любомира Гузара 

Любомир Гузар, Фото: inlviv.in.ua

Блаженніший був не лише релігійним лідером, а й духовним батьком, який своїм життям показав, що любов, мудрість і смирення можуть змінювати світ. Його слова та ідеї залишаються актуальними й сьогодні. 

Пропонуємо декілька важливих слів мудрості сказаних Любомиром Гузаром:

• "Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільним – це означає бути відповідальним";
• "Свобода — це можливість робити добро"
• "Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного – тільки вбити";
• "Релігія – це не знання про Бога. Релігія – це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста";
• "Єдність – це теж дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть: нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене";
• "Ми маємо щось тільки тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо будемо думати тільки про задоволення своїх потреб";
• "Я є звичайна людина, одна з багатьох. Моя мрія – бути Людиною. Я би дуже хотів бачити, щоб багато осіб бажали бути Людиною, собою. Бо бути Людиною – то є великий Божий дар";
• "Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо".

Читайте також: Духовний лідер епохи випробувань: глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук відзначає 55 років