Lama: "Війна мене зробила сильнішою, а собаки загартували й виробили мій характер"

Lama — відома українська співачка, авторка пісень та засновниця однойменного музичного проєкту. У 2000-х роках її творчість здобула шалену популярність завдяки таким культовим хітам, як "Мені так треба", "Літак" та "Знаєш, як болить". 

Після творчої паузи артистка тріумфально повернулася на сцену, активно займаючись волонтерством та випускаючи нові композиції.

З Lama у програмі LIVE на FM Галичина говорили про

... секрет молодості та внутрішній баланс

Про Ламу зараз багато говорять у соцмережах, обговорюють ваш зовнішній вигляд. Кажуть, що ви маєте фантастичний вигляд, і порівнюють із книжкою про Доріана Ґрея. То що ж такого робить Lama, щоб виглядати так неймовірно?

Я вам скажу, що косметологія — це лише допоміжний засіб. Насамперед людина має бути щасливою зсередини. Звісно, генетика теж відіграє свою роль, але я зрозуміла: коли в мені є баланс, коли подобається робота, те, чим займаєшся, де живеш і з ким живеш (тобто твоя сім'я, усе твоє оточення та емоції), — це вже автоматично робить обличчя усміхненим і щасливим, а очі горять. Це по-перше. А все інше — це вже харчування та догляд.

А як щодо ментального здоров'я?

У мене був один лікар, психолог. У певний період я мала неврози й сильно переживала, бо взагалі не розуміла, що це таке. Він навчив мене медитувати, розповів про тантру та як правильно оздоровлюватися. Якось я його запитала: "А ви досі медитуєте?". А він мне відповів, що медитація вже в ньому. Тобто настає стан, коли тобі не потрібно робити щось спеціально, адже медитація — це як таблетка. Коли тобі зле — ти починаєш якесь дихання. Але коли ти постійно живеш у медитативному стані, це просто треба вміти знаходити для себе. Для мене це ліс, спілкування з пташками, собаками чи котиками. Коли ти постійно живеш на позитиві, то немає потреби спеціально сідати й медитувати.

Lama, фото: FM Галичина

... музику нульових та відмову від російської мови

Що зараз вас найбільше захоплює в українській музиці, а що, можливо, розчаровує, порівняно з періодом нульових?

Взагалі мені більше подобається музика нульових, 80-х та 70-х років. Я для себе зрозуміла, що тоді було дуже багато красивої, мелодійної музики з якісним музичним продакшеном та аранжуванням. Тобто вона була професійною. От вона чіпляє, від неї сироти по шкірі, її можна слухати альбомами. Були гурти, у яких кожна пісня — хіт. Зараз такого вкрай мало. Мені навіть важко когось виділити, щоб мене дійсно зачепило. Оскільки я сама пишу собі пісні, то дивлюся на все це інакше. Тому так, теперішня музика мені не зовсім подобається.

Варто відзначити, що Lama ніколи не співала російською. Чимало хто вважав тоді, що російська мова — це шлях до популярності. Бути постійно україномовною — це для вас природна чи принципова позиція?

Насамперед це природно, тому що я російською навіть розмовляти не вмію. Я якось спробувала, то всі просто сміялися. Це звучить кумедно, наче по-молдовськи — і я в жодному разі не хочу нікого образити. Це природно, а плюс до всього — патріотизм. Я волонтерка, постійно на зв'язку з військовими, допомагаю. Тобто я в процесі, я в цій війні. Це для мене надзвичайно важливо. Багато хто переходив на російську мову, бо це давало більшу популярність. Ми на такі кроки не пішли, бо це було б нечесно, я б просто так не змогла. Це було б не моє, повірте.

Lama, фото: FM Галичина

... амбасадорство в ГУР та порятунок тварин

Ви є амбасадоркою військового підрозділу. Розкажіть, будь ласка, про це.

Це спецпідрозділ — спецназ "Крила" Головного управління розвідки Міністерства оборони. Це надзвичайно ефективний підрозділ, який дійсно потужно воює, і ми збираємо для них гроші: на розробки, нові технології та багато іншого. Ціль у тому, щоб воювати не людьми, а технологіями, аби наших людей не забирали. Я буваю з ними і на полігоні, і в тих місцях, де проходять випробування розробок. Вони дійсно випускають такі дрони, що летять на тисячі кілометрів, і це зараз їхня заслуга, що все літає туди — на Москву, на Петербург. Я просто щаслива, у мене від цього всього новий кайф і новий адреналін.

Окрім військової допомоги, ви постійно допомагаєте безпритульним тваринам. Хто у вас зараз живе і звідки така любов?

Я не знаю, можливо, тому, що дітей немає. Мені тягне більше до тварин, я стовідсотково "котяча й собача мама". У мене є Бетмен, якутська лайка, йому вже майже вісім років. Потім паралельно у дворі ми знайшли ще одного песика, рудого — він у нас така собі "гроза району". А тепер нам підкинули двох цуценят, вони метиси стаффордширського тер'єра. Одного я все-таки забрала собі — тепер він третій. Також я співпрацюю з притулком "Урса" та опікуюся там тваринами. Знаєте, це мене робить сильнішою, це точно. І війна мене зробила сильнішою, і собаки потренували — мій характер виробили.

Підготувала Юлія Бєльська

Фото і відео FM Галичина